23 серпня 2011 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої судді : Писанець Н.В.,
при секретарі: Афендиковій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства вугільна компанія «Краснолиманська», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, одноразової допомоги, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Державного підприємства вугільна компанія «Краснолиманська», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, одноразової допомоги, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що з 13.09.1999 року по 21.12.2010р. перебував у трудових відносинах підприємством відповідача працюючи гірничим майстром УКТ-4. Наказом №2324 від 21.12.2010р. позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, у зв»язку з виходом на пенсію. Після звільнення він дізнався, що з ним не був проведений у повному обсягу остаточний розрахунок, а саме -не сплачено у повному обсягу заробіток за жовтень 2010р., у зв»язку з чим, не сплаченими у повному обсягу залишились компенсація за невикористану відпустку, одноразова допомога у зв»язку з виходом на пенсію. Неповний розрахунок позивач обґрунтовує тим, що йому не нараховувалась премія за виконання наряд-завдання по заміні стрічок, яка виконувалась ним поряд із іншими працівниками у період з 01.10.2010р. по 12.10.2010р. Зазначена ситуація викликала у нього душевне хвилювання та моральні страждання, оскільки він виконував усі роботи, але був відсутній 12.10.2010р., і його не включили у наказ про преміювання. Просить суд стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 1356,64 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 321,56 грн., одноразову допомогу у сумі 2975,68 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 15775,55 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 1000,00 грн., а всього на суму 21429,43 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник збільшили заявлені позовні вимоги, просили стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 1356,64 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 834,83 грн., одноразову допомогу у сумі 5288,86 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 33435,00 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 1000,00 грн., а всього на суму 41915,33 грн. їх задовольнити у повному обсягу.
Представник відповідача, присутній у судовому засіданні, позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно позивач ОСОБА_1. перебував у трудових відносинах з їх підприємством та наказом №2324 від 21.12.2010р. позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, у зв»язку з виходом на пенсію. Пояснення позивача стосовно недоплати йому за виконане наряд-завдання пояснює наступним. Дійсно, наказом № 1479 від 08.10.2010р. начальнику дільниці КТ-4 було доручено провести заміну резинотросової стрічки на резинотканеву. Ця робота вважалась особливо важливим завданням. Керівництвом підприємства було затверджено наряд-завдання на виконання цієї роботи. Але ні в наказі, ні у наряд-завданні позивач не значився та, за поясненнями начальника дільниці -позивач цю роботу не виконував. Також, комісія з трудових спорів 22.12.2010р. розглядала вже це питання -щодо неоплати ОСОБА_1 за виконання наряд-завдання, та рішенням КТС від 22.12.2010р. йому було відмовлено у задоволенні його заяви. Рішення КТС не було оскаржено ОСОБА_1 й до теперішнього часу. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсягу.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.60 ЦПК України кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст. 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться вдень звільнення.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1. перебував у трудових відносинах з Державним підприємством вугільна компанія «Краснолиманська», та наказом №2324к від 21.12.2010р. позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, у зв»язку з виходом на пенсію (а.с.8-9). Дані щодо здійснених нарахуваннях при звільненні ОСОБА_1 зазначені у довідці ДП «ВК «Краснолиманська»(а.с.12).
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3, який є начальником участку КТ-4 ДП «ВК «Краснолиманська», підтвердив відсутність ОСОБА_1 у наказі про преміювання за виконання наряд-завдання, у зв»язку з фактичним невиконанням ним цього завдання.
Весь обсяг вимог позивача ґрунтується на недоплаті йому грошових коштів за нібито виконане ним наряд-завдання по заміні стрічок у період з 01.10.2010р. по 12.10.2010р. Однак, зазначені ним обставини вже були перевірені комісією по трудових спорах та рішенням від 22.12.2010р. йому було відмовлено у задоволенні його заяви. Про наявність зазначеного рішення КТС та вручення копії протоколу засідання КТС від 22.12.2010р. позивач ОСОБА_1 не заперечував, виписка з протоколу засідання КТС від 22.12.2010р.№3 долучена до матеріалів справи (а.с.34).
Відповідно до вимог ст.ст. 227, 228 КЗпП України, у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах, працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.
Враховуючи викладене, вбачається, що факт виконання ОСОБА_1 робіт по заміні резинотросової стрічки на резинотканеву не встановлений, у зв»язку з чим, його вимоги про незаконну несплату йому відповідачем премії за виконання цих робіт, а також інших нарахувань -є похідними від самого факту виконання ним цих робіт, який на момент розгляду цієї позовної заяви є не встановленим.
Інших вимог ОСОБА_1 оголошено не було.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 115-117, 227, Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсягу за недоведеністю.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.
Суддя: