Справа № 22-ц-488 Головуючий у 1-й інстанції Бурда Б.В.
Категорія 44 Суддя-доповідач Ведмедь Н.І.
іменем України
08 квітня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.,
суддів - Ведмедь Н.І., Данильченко Л.О.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
та осіб, які приймають участь у справі - представника позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2008 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю “ Компресормаш»
про виділ в натурі частки у спільній частковій власності, визнання права власності та визначення частки окремим об'єктом нерухомості, -
В жовтні 2007 року позивач звернувся із зазначеними позовними вимогами, які обгрунтовував тим, що згідно договору купівлі-продажу від 07.09.2004 він став власником 25/100 частин нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 985,5 кв.м.
В даний час має намір використати нежитлове приміщення в якості застави для отримання кредиту. В зв'язку зі знаходженням приміщення в спільній частковій власності здійснити це дуже складно, тому просить виділити йому в натурі належну ідеальну частку, визнавши за ним право власності на приміщення загальною площею 247,5 кв.м.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2008 року відмовлено ОСОБА_1. у задоволенні позову за необгрунтованістю вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. не погоджується з рішенням суду, посилається на його необгрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
При цьому вказує на те, що він не вказував про наявність спору, а суть його вимог стосується виділу в натурі належної йому в долі в праві спільної часткової власності. Вважає, що ці вимоги не суперечать нормам та принципам цивільного і цивільно-процесуального права, тому просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін в справі, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що позивач не надав суду переконливих доказів на підтвердження наявного спору між ним та іншою особою щодо права власності позивача на його частку, а також право власності позивача на частка визначена в натурі в правоустановчому документі .
Судова колегія не може погодитись з такими висновками суду , оскільки вони не відповідають обставинам справи та суперечать діючому законодавству.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу від 07.09.2004 року , ОСОБА_1 передано у власність частина нежитлового приміщення ( гаражі “Б»), а саме : приміщення № 2 площею 235,10 кв.м., приміщення № 3 площею 3,20 кв.м., приміщення № 4 площею 6,50 кв.м., приміщення № 5 площею 2,70 кв.м., що складає 247,50 кв.м. та 25/100 частин ідеальної долі. ( а.с. 12).
Із зазначеного вбачається, що позивач є співвласником спільного часткового майна.
Згідно ст. 367 ЦК України, майно , що є у спільній частковій власності , може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Отже, зазначена норма права передбачає можливість поділу майна що є спільною частковою власністю між їх власниками.
При недосягненні домовленості про спосіб та умови поділу майна кожен із співвласників може звернутись до суду про виділ частки із спільного майна.
З пояснень позивача вбачається, що він вирішити питання щодо поділу майна з іншими співвласниками нежитлового приміщення, відповідачами по справі, не має можливості.
За таких обставин, судова колегія вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та виділити йому в натурі належну частину нежитлового приміщення як окремий об'єкт нерухомості.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2008 року в даній справі скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати право приватної власності за ОСОБА_1 на приміщення № 2 площею 235,10 кв.м., приміщення № 3 площею 3,20 кв.м., приміщення 4 площею 6,50 кв.м., приміщення № 5 площею 2,70 кв.м., а всього 247,5 кв.м., розташованих АДРЕСА_1
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий -
Судді -