79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 тел. 261-38-59
Головуючий у 1-й інстанції суддя -Станько Л.Л. ряд.ст.зв. №63
Господарський суд Львівської області № 13/270А
Доповідач у 2-й інстанції суддя - Яворський І.О.
17 квітня 2008 року Справа № 22а - 2511/08(5988/07) м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
Головуючого судді-доповідача Яворського І.О.
Суддів: Носа С.П.
Довгополова О.М.
при секретарі Поворознику Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства Новокалинівської міської Ради на постанову господарського суду Львівської області від 18 жовтня 2007 року в справі за позовом Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства Новокалинівської міської Ради до Державної податкової інспекції у Самбірському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2006 року № 0001002300/0, -
20 вересня 2007 року Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. З адміністративного позову вбачається, що в період з 29 серпня 2006 року по 11 вересня 2006 року ДПІ у Самбірському районі Львівської області було проведено виїзну планову перевірку Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки № 305/23-1/31164710 від 11 вересня 2006 року «Про результати виїзної планової перевірки». На підставі вказаного Акту відповідачем було прийнято Податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2006 року, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання у розмірі 36 632, 50 гривень за платежем податок на прибуток підприємства, що належить до комунальної власності, у тому числі за основним платежем 27 540, 00 гривень та за штрафними санкціями 9092,50 гривень за порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР. Як вбачається з Акту перевірки Позивачем занижено податок на прибуток в першому кварталі 2005 року в сумі 7,1 тисяч гривень; у другому кварталі 2005 року - на суму 7,00 тисяч гривень; у третьому кварталі 2005 року - 7,1 тисяч гривень; у першому кварталі 2006 року - 6,4 тисяч гривень.
У запереченні на позовну заяву ДПІ вказує, що для власного виробничого використання Підприємством проводилось нарахування амортизації на котельні, водонасосні, водонапірні споруди, мулові площадки, свердловини, резервуар запасної води, станції біологічної очистки, в результаті чого було завищено нарахування амортизаційних відрахувань в І кварталі 2005 року на суму 28,2 тисяч гривень, у другому кварталі 2005 року - 28,0 тисяч гривень; третьому кварталі 2005 року - 28,2 тисяч гривень, в І кв.2006 року - 25,6 тисяч гривень. Вищевказані порушення призвели до заниження податку на прибуток у вказаній вище сумі.
Постановою господарського суду Львівської області від 18 жовтня 2007 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Суд першої інстанції вказав у мотивувальній частині про те, що підстави для задоволення позову відсутні з врахуванням завищення нарахування амортизаційних відрахувань та заниження податку на прибуток.
Згадана постанова суду першої інстанції оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апелянт, зокрема, вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, заслухавши осіб, що приймають участь у розгляді справи, суддю доповідача, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції враховано наступне.
Функції, права, обов'язки органів державної податкової служби визначені ст.ст.9-11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» із змінами і доповненнями.
Підстави та порядок проведення органами ДПС планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) регламентовано ст.11-1 Закону.
Колегія суддів відзначає, що пунктом 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено порядок податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів. Відповідно до згаданого Закону в перерахунку беруть участь лише ті запаси, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) які включаються до складу валових витрат. Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону, під терміном «валові витрати виробництва та обігу» розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 ст.1 Закону). Абзацом четвертим п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Рішенням п'ятої сесії першого демократичного скликання Новокалинівської селищної Ради Самбірського району Львівської області №1 від 22 травня 2001 року «Про затвердження акту прийому-передачі житлового фонду та об'єктів соцкультпобуту з Самбірської КЕЧ району у комунальну власність Новокалинівської селищної Ради» затверджено акт приймання-передачі житлового фонду, комунальних споруд і об'єктів інфраструктури військового містечка №120 смт. Новий Калинів від 30 березня 2001 року. Тоді ж Новокалинівською селищною Радою було передано житловий фонд та об'єкти водоканалізаційного, теплогосподарства на обслуговування Новокалинівському ВУЖКГ та на баланс як внесок у статутний фонд. Позивач (він же і апелянт) не врахував, що платник податку, до статутного фонду якого внесено основні засоби, має збільшити балансову вартість таких основних фондів відповідно до п.8.4 ст.8 Закону. Тому платник податку - отримувач основних фондів має право на амортизацію таких основних фондів за вартість, за якою їх було внесено до його статутного фонду. На виконання вказаних рішень Новокалинівської селищної Ради, Позивачем було поставлено на баланс вказані вище об'єкти, в тому числі - котельня, водонасосні, водонапірні споруди, мулові площадки, свердловини, резервуар запасної води, станції біологічної очистки та визначено погоджену з органом місцевого самоврядування вартість.
Суд першої інстанції об'єктивно і повно дослідив всі обставини справи і дійшов вірного висновку про заниження Позивачем податку на прибуток в першому кварталі 2005 року на суму - 7,1 тисяч гривень; у другому кварталі 2005 року на суму 7,0 тисяч гривень; у третьому кварталі 2005 року - 7,1 тисяч гривень; у першому кварталі 2006 року - 6,4 тисячі гривень.
Колегія суддів приймає до уваги і той факт, що статутний фонд Позивачем не створювався. Це підтверджено поданою заявою форми №1-ОПП від 16 березня 2001 року Новокалинівського ВУЖКГ до Самбірської ОДПІ. Згідно ст. 78 ч.4 Господарського Кодексу України передбачено, що статутний фонд комунального підприємства утворюється органом, до сфери управління якого входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального підприємства встановлюється відповідною місцевою Радою.
З врахуванням викладеного вище,судом першої інстанції прийнято законне рішення, ухвалене з дотриманням норм як матеріального так і процесуального права.
Рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були наявні у матеріалах справи та перевірені і оцінені належним чином під час розгляду справи в суді.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1, 206 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства Новокалинівської міської Ради залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Львівської області від 18 жовтня 2007 року залишити без змін.
Дана ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції - Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя-доповідач І.О.Яворський
Суддя О.М.Довгополов
Суддя С.П. Нос