Справа № 22-ц-460 Головуючий у 1-й інстанції - Бондар С.О.
категорія - 52 Суддя-доповідач - Ільченко О.Ю.
іменем України
17 квітня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Смирнової Т.В.,
суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.,
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
та осіб, які прийняли участь у справі - позивача, представника відповідача та третьої особи
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу
за апеляційною скаргою комунальної установи “Сумська міська станція швидкої медичної допомоги»
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 лютого 2008 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до комунальної установи “Сумська міська станція швидкої медичної допомоги», третя особа : ОСОБА_2
про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково
Визнано наказ № 184 від 22.08.2007 року про притягнення ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани незаконним.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря швидкої медичної допомоги КП “Сумська міська станція швидкої медичної допомоги».
Стягнуто з КП “Сумська міська станція швидкої медичної допомоги» на користь ОСОБА_1. 3298 грн.62 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю вимог.
Вирішено питання про стягнення з відповідача судових витрат.
В апеляційній скарзі КП “Сумська міська станція швидкої допомоги» не погоджується з рішення суду , посилається на те, що ОСОБА_1. систематично порушував свої посадові обов'язки.
Зокрема, вказує на те, що позивачем були допущені порушення посадової інструкції лікаря щодо надання догоспітальної медичної допомоги при виїзді до хворої ОСОБА_3
Крім того, вважає, що профспілковий комітет ухилився від своїх обов'язків по розгляду по суті подання адміністрації на звільнення ОСОБА_1. з роботи і його рішення про відмову надати згоду на звільнення є необгрунтованим.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В запереченні на доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1. не погоджується з твердженнями апелянта про те, що ним недобросовісно виконуються обов'язки лікаря. Вважає, що суд при розгляді справи всебічно , повно та об'єктивно дослідив обставини по справ та ухвалив законне рішення.
Частково задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним наказ № 184 від 22.08.2007 року щодо оголошення позивачу догани, суд 1 інстанції вважав, що позивачем було правильно введено хворому кількість психотропного препарату “Сибазон», а наявні недоліки в роботі позивача не є такими, що давали б підставу для звільнення його з роботи, і з врахуванням цього він був поновлений на роботі на посаді лікаря швидкої медичної допомоги.
Колегія суддів дослідивши доводи апеляційної скарги, які підтримали представник відповідача та третя особа, перевіривши рішення в межах цих доводів , заслухавши заперечення позивача, дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню, виходячи з таких підстав.
Суд 1 інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та визначився в спірних правовідносинах.
Вирішуючи наявний спір, суд обгрунтовано визнав незаконним наказ № 84 від 22.08.2007 року , взявши до уваги той факт, що допущена в листі призначень лікарських засобів описка, а саме невірно вказано відсоток препарату : замість 0,5% вказано 5% розчину, який не виготовляється, що підтвердили сторони в судовому засіданні, а тому наявність описки без відповідних наслідків не є підставою для відповідальності за порушення посадової інструкції.
Колегія суддів погоджується з висновками суду в цій частині.
Стосовно іншого наказу № 199-к від 22.11.2007 року ( том 1 а.с.69-70 ) позивача звільнено з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України, тобто за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором , а підставою для цього став виклик 03.10.2007 року до хворої ОСОБА_3
Разом з тим, судом було встановлено, що 03.10.2007 року на виклик до хворої ОСОБА_3 о 0-45 виїздила бригада швидкої допомоги з лікарем ОСОБА_1 , який оглянув її, призначив необхідні ін'єкції, від чого її стан покращав, про що вона підтвердила в своїх поясненнях ( том 1 а.с. 230).
Посилання апелянта на те, що він не госпіталізував хвору , не заслуговують на увагу, оскільки при контрольному виїзді іншої бригади швидкої допомоги, вона відмовилась від цього.
Також встановлено, що скарг від ОСОБА_3 на погіршення самопочуття не надходило, а другий виїзд бригади швидкої допомоги був здійснений зі ініціативи старшого лікаря станції швидкої допомоги.
Доводи апелянта про те, що позивач не взяв матеріали у хворої на дослідження також не можна вважати порушенням, оскільки як пояснила ОСОБА_3 в своїх поясненнях, що вона сама зробила промивку шлунку до приїзду швидкої допомоги, а після, як зробили ін'єкції, їй стало краще .
Крім того, було встановлено, що діагноз отруєння грибами не був підтверджений токсикологічним відділенням МКЛ № 5 ( том 2 а.с. 18), а тому визначений діагноз ОСОБА_1 щодо реакції організму хворої на продукти фактично підтвердився.
З врахуванням таких обставин, профспілковою організацією не була дана згода на звільнення позивача, доводи, що відмова є необгрунтованою спростовується самим протоколом від 05.11.2007 року ( том 2 а.с.77-83), із якого вбачається , що профком з'ясовував питання щодо тяжкості проступку ОСОБА_1.
Враховуючи той факт, що позивач 29 років пропрацював лікарем швидкої медичної допомоги, в 2004 році він пройшов атестацію, де йому залишено другу категорію та те, що наявні недоліки, що стосуються неповноти оформлення медичної документації не потягли відповідні наслідки для хворих, то звільнення з роботи не є співмірним з накладеним на нього стягненням у вигляді звільнення.
За викладених умов, суд першої інстанції вірну дав оцінку зібраним доказам у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України, а тому колегія суддів знаходить рішення суду першої інстанції обгрунтованим та погоджується з ним і відсутні підстави для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу комунальної установи “Сумська міська станція швидкої медичної допомоги» відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 лютого 2008 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду
Головуючий -
судді -