Справа: № 2а-1449/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гибало О.І.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
"18" серпня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії,
У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії територіального управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та здійснення виплат основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, меншому ніж встановлений ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язати територіальне управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату пенсії, встановивши її розмір на рівні 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії, встановивши її розмір на рівні 50% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.06.2004 року по 01.02.2011 року.
Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2011 року позов задоволено частково, визнанні протиправними дії територіального управління Пенсійного фонду України щодо неперерахунку та виплати позивачу державної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01 червня 2004 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 01 лютого 2011 року.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 1832 цього Кодексу. Тобто, законодавцем встановлено для даної категорії справ можливість особливого порядку апеляційного розгляду. Але, суд апеляційної інстанції має право, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, призначити її до розгляду у судовому засіданні.
Проте, частина перша ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативною нормою і встановлює випадки застосування скороченого провадження для розгляду зазначеної категорії справ судом першої інстанції. Щодо права, а не обов'язку розгляду судом першої інстанції в порядку скороченого провадження, передбаченого ч. 2 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що воно реалізується виключно для категорій справ, зазначених у пунктах 3, 4 частини першої цієї статті, апеляційний розгляд яких в порядку письмового провадження ст. 197 КАС України не передбачено. Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справ, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме розгляд їх не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного розгляду зазначеної категорії справ в порядку письмового провадження, в зв'язку із чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами 8 -10 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню в частині задоволення позовних вимог за періоди з 01 червня 2004 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 08 серпня 2010 року включно з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 198, частини 1 статті 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та залишає позовну заяву без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІІ групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 3 -5), та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області, а тому на його користь необхідно здійснити перерахунок пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком з 01 червня 2004 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 01 лютого 2011 року.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі виходячи з наступного.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Так, ч. 4 ст. 54 цього Закону визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IІІ групи -у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Зазначені вище редакції ст. ст. 50, 54 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»чинні після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. №107-VI.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»містять пряму вказівку, що під час визначення розміру таких пенсій за основу їх обчислення як розрахункова величина береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачував позивачу пенсії та додаткову пенсію у меншому розмірі, який встановлений постановами Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними.
Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановами Кабінету Міністрів України, та є пріоритетним у застосуванні.
Але колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи те, що позов було подано до суду першої інстанції 09.02.2011 року та строк звернення до адміністративного суду не поновлений, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повинен був прийняти до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 09.08.2010 року по 01 лютого 2011 року.
Колегія суддів вважає, що позивач повинен був дізнатися про те, що пенсію йому виплачено у меншому розмірі в момент отримання ним такої пенсії.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, позивач має право на перерахунок державної та додаткової пенсії відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 09.08.2010 року по 01.02.2011 року, оскільки з даним позовом він звернувся 09.02.2011 року.
За таких обставин, позовні вимоги за періоди з 01 червня 2004 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 08 серпня 2010 року включно, слід залишити без розгляду.
Відповідно до положень ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 01 червня 2004 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 08 серпня 2010 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 99, 100, 159, 183-2, 197, 198, 202, 205, 206, 211 КАС України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області -задовольнити частково.
Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Київської області про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області щодо неперерахування та виплати ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, встановивши її розмір на рівні 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії, встановивши її розмір на рівні 50% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 червня 2004 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 08 серпня 2010 року включно скасувати та адміністративний позов в цій частині залишити без розгляду.
В решті постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Т.Р. Вівдиченко
Суддя: І.В. Федотов