"26" липня 2011 р. справа № 2а-391/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-391/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни , -
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області (далі по тексту відповідач), в якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену позивачу щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року в сумі 5385,90 гривень та судові витрати, зобов'язати відповідача надалі нараховувати позивачу щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»при нарахуванні пенсії».
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-391/10 (суддя Макаров М.О.) позов задоволено частково. Визнано бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі мінімальної пенсії за віком неправомірною, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат за цей період. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Колегія суддів переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006р., набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2006р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»дія стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялась та зміни до неї не вносилися.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів та механізму виплати колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
В своєму рішенні суд першої інстанції зазначає, що з матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що позивач дізнавшись про порушення його права звертався до відповідача та до інших державних органів із заявами про перерахунок пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а після отримання відповіді звернувся до суду з позовною заявою, через що строк звернення до суду з адміністративним позовом, на думку суду першої інстанції, не пропущено. Позивачем в адміністративному позові було заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Судом першої інстанції в Постанові від 08 листопада 2010 року з приводу заявленого позивачем клопотання було висловлено свою позицію, що полягає в непропущенні позивачем строку для звернення до суду з адміністративним позовом. Колегія суддів зазначає, що питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків регламентуються ст. 102 КАС України, судове рішення про відмову в поновленні пропущеного строку чи про поновлення процесуальних строків викладається окремим документом - ухвалою ( ч.4 ст. 160 КАС України), тобто судом першої інстанції при розгляді клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду не було дотримано процесуальний порядок та порушені норми процесуального законодавства. Крім того, колегія суддів підкреслює, що відповідно до ст. 100 КАС України, яка є пріоритетною перед нормами інших законодавчих актів, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку. В контексті наведених норм, поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення стороною певних процесуальних дій. Зазначені позивачем обставини, на думку колегії суддів, не були такими, що можна визнати об'єктивно непереборними або які б не залежали від волевиявлення сторони, та були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення позивачем певних процесуальних дій. З огляду на зазначене, доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства України. Тому в частині задоволення позовних вимог, що виходять за межі строку звернення до суду з позовом чинного на момент звернення позивача до суду, постанова суду першої інстанції має бути скасована та позовні вимоги про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни за період часу з 01 січня 2006 року по 14 лютого 2009 року повинні бути залишені без розгляду. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції вимоги позивача за період з 15 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року задоволено в межах чинного на момент звернення позивача до адміністративного суду з позовною заявою річного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, тобто з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, які, як встановлено, не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З вищезазначених підстав, колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у нього коштів, оскільки він не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення подальшого виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд має право скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 197, 198, 200, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-391/10 - скасувати в частині визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 14 лютого 2009 року в розмірі мінімальної пенсії за віком неправомірною, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 14 лютого 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат за цей період.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни -відмовити.
Позов в частині вимог про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 14 лютого 2009 року - залишити без розгляду.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-391/10 в частині визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 15 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі мінімальної пенсії за віком неправомірною, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 15 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат за цей період -залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня отримання шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна