Іменем України
23.08.11 об 12 год. 30 хв.Справа №2а-1785/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Лотової Ю.В.;
при секретарі - Бартиші В.О.,
з участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 49/06-11 від 14.06.2011 року;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 6390/9/10-0 від 27.09.2010 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЧД» (вул. Сілаєва, буд. 8, м. Севастополь, 99029); до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, буд. 37 м. Севастополь, 99011);
про скасування податкових повідомлень - рішень,
Обставини справи:
30.05.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЧД»(далі по тексту позивач або товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі по тексту відповідач або ДПІ) про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000063500 від 19.05.2010 року про збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 12 311,88 грн. та податкового повідомлення -рішення № 0000073500 від 19.05.2011 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6 724,25 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31.05.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1785/11/2770.
Ухвалою від 31.05.2011 року закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою суду від 04.07.2011 року провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 16.08.2011 року провадження у справі поновлено.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначили, що роботи товариством з обмеженою відповідальністю «Завод СВКОМ ХХІ»виконувались, що підтверджено будівельно-технічною експертизою та іншими доказами, про те, що вказане підприємство здійснювало фіктивну діяльність позивачу було не відомо. Крім того, відповідачем порушений строк притягнення позивача до відповідальності, передбачений ст. 250 Господарського суду України.
Представники відповідача адміністративний позов не визнали, надали суду заперечення у яких зазначили про безпідставність заявлених вимог. Відповідач вважає, що позивач неправомірно відніс на валові витрати та сформував податковий кредит витрати за договорам з товариством з обмеженою відповідальністю «Завод СВКОМ ХХІ», оскільки вказане підприємство здійснювало фіктивну діяльність, а тому вказаний договір є недійсним.(арк.с. 72-74,100)
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд
В період з 22.04.2011 по 29.04.2011 співробітниками ДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства. За її результатами складений акт № 1219/10/35-004/33276101 від 04.05.2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» (ЄДРПОУ 33431237) за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2010 р. (далі по тексту акт перевірки). (арк.с. 9-15)
Перевіркою встановлено, що 03.02.2008 року між позивачем (замовником) та товариством з обмеженою відповідальність «Завод СВКОМ ХХІ» (виконавцем) був укладений договір № 3 від 03.01.2008 року (далі по тексту договір № 3). Згідно з вказаним договором замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт машин та механізмів, а також земляних робіт. У період з 01.04.2008 року ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» на адресу позивача оформлювались первинні документи, зокрема: рахунки, акти виконаних робіт на загальну суму (без ПДВ) 39398 грн., ПДВ - 7879,60 грн. ( № ? за березень 2008 року, № 26/06-08 за червень 2008 року, № 10/06 за червень 2008 року та № 28/10 за жовтень 2008 року), податкові накладні (№ 186 від 30.04.2008 року, № 276 від 25.06.2008 року № 259 від 10.06.2008 року та № 346 від 27.10.2008 року та податкові накладні за березень 2008 року - № 103 від 14.03.2008 року і № 77 від 03.03.2008 року). (арк.с. 19, 24-29, 34-51)
Вказані документи були підписані директором ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» ОСОБА_3 30.06.2010 року ОСОБА_3 було засуджено за фіктивне підприємництво та службове підроблення. (арк.с. 75-78)
З урахуванням зазначених обставин ДПІ був зроблений висновок, що позивачем в порушення вимог п.5.1., пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» необґрунтовано включено до складу валових витрат, витрати за договором з ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ», не підтверджені відповідними документами, що призвело до заниження оподаткованого прибутку в 2008 році на 39398 грн., відповідно податку на прибуток на суму 9849,50 грн. В акті перевірки також зроблений висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому зазначено, що позивачем до складу податкового кредиту необґрунтовано включено за деклараціями з ПДВ за травень, червень, липень та грудень 2008 року суму податку у розмірі 5379,40 грн. по податкових накладних, які оформлені від ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ», що призвело до заниження позитивного значення сум ПДВ, які підлягали сплаті у 2008 році на загальну суму 5379,40 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення № 0000063500 від 19.05.2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9849,50 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2462,38 грн., всього в сумі 12311,88 грн. та № 0000073500 від 19.05.2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5379,40 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1344,85 грн., всього в сумі 6724,25 грн. (арк.с. 7-8)
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент виникнення спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 цього пункту встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з пп. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з пп. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Під час розгляду справи судом встановлено, що усі первинні документи, які надавались позивачу його контрагентом по договору № 3 від 03.01.2008 року були підписані директором ОСОБА_3. 30.06.2010 року вказана особа була визнана винною у скоєні злочинів, передбачених статтями 205 частина 2 (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі) та 366 частиною 1 (службове підроблення, тобто складення та видача завідомо неправдивих документів). Підставою для притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності стало те, що він не маючу на меті заняття підприємницькою діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку, створив фіктивне підприємство та призначив себе директором. Отримуючи на розрахункові рахунки у банку грошові кошти, перераховував їх на картковий рахунок та знімав їх у банкоматах міста.
Відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» були надані таки послуги та виконані таки роботи: автомобіль КАМАЗ - дліномір для перевезення опор; земляні роботи, а саме розробка гранту з вантаженням на автомобілі - самосвали екскаваторами одноковшовими дизельними, перевозка ґрунту до 12 км., робота на отвалі; земляні роботи, а саме розробка ґрунту в отвал екскаваторами «драглай» або «оборотна лопата», механізована розробка скального ґрунту в траншеях та котлованах з допомогою гідромолота на базі екскаватора с викиданням ґрунту на бровку екскаватором, розробка скального ґрунту, його вантаження на автомобілі - самосвали екскаватором, перевозка, автомобілі КАМАЗ для перевезення піску, цеглі та ін., вантаження та розвантаження вантажів краном на автомобільному ходу.
Але, відповідно до декларації з податку на прибуток за 2007 рік, 1 квартал 2008 року та податкового розрахунку комунального податку, що були надані ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» до органів податкової служби, у вказаного підприємства були відсутні основні фонди, товари та матеріальні запаси, на підприємстві працювала лише одна людина. (арк.с. 108-117) Вказані обставини зафіксовані також у висновку державної податкової адміністрації в місті Севастополі від 14.09.2009 року. (арк.с. 130-134)
З урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» не мало можливості виконати ті роботи, що зазначені в актах приймання виконаних підрядних робіт.
Суд не може прийняти до уваги посилання представників позивача, що вказані роботи могли виконуватись субпідрядниками, оскільки в актах приймання виконаних підрядних робіт субпідрядники не зазначені. Крім того, відповідно до висновку державної податкової адміністрації в місті Севастополі від 14.09.2009 року у ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» були відсутні будь-які витрати на оплату послуг субпідрядників та оренду машин та механізмів.
Що стосується ордеру Головного управління житлово-комунального господарства № 441 від 02.08.2008 року, то він був виданий представнику позивача з дозволом на проведення земляних робот по електропостачанню СТ «Родник» у період з 21.08.2008 року по 11.09.2008 року. Вказаним ордером дозволу на проведення земляних робіт по електропостачанню СТ «Родник» у жовтні 2008 року ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» не надавалось, що також підтверджує ту обставину, що контрагентом позивача по договору № 3 не могли виконуватись підрядні роботи, зазначені у відповідних актах виконаних робіт. (арк.с. 52)
Суд також приймає до уваги, що в довідці Головного управління статистики у Запорізької області у ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» відсутній такий вид діяльності за КВЕД, як земляні роботи (45.11). (арк.с. 22)
Відповідно до ст.ст. 69 та 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Суд не може прийняти до уваги у якості доказу здійснення робіт та надання послуг по договору № 3 саме ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» висновок судової будівельно-технічної експертизи № 456 від 29.09.2010 року, оскільки предметом цього дослідження було вартість виконаних підрядних робіт по договорам, укладеним між товариством та СТ «Родник» та витрачені по ним матеріали. Тобто вказаний висновок не містить інформації щодо предмету доказування у цій адміністративній справі. (арк.с. 53-55)
З тих самих підстав суд вважає неналежними доказами по цій справі довідки державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж» та СТ «Родник». (арк.с. 90-91)
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до актів виконаних підрядних робіт та рахунків ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» у 2008 році нібито були виконані роботи та надані послуги на суму 47277,60 грн. з урахуванням ПДВ. Але, позивачем було сплачено контрагенту лише частину вказаної суми. Згідно оборотно-сальдовій відомості рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» на дату початку перевірки (22.04.2011 року) зафіксована кредиторська заборгованість у розмірі 26826,80 грн. Тобто біля трьох років товариство не здійснювало оплату по договору, а контрагент не вимагав такої оплати, що на думку суду також підтверджує відсутність фактичного виконання ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» робіт, передбачених договором № 3.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що факту здійснення господарської операції згідно з договором № 3 не було, а тому висновки акту перевірки відповідають вимогам діючого законодавства та обставинам справи.
Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
З урахуванням зазначених норм права та обставин справи ДПІ було правомірно нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість та фінансові санкції.
Що стосується посилання представників відповідача на порушення ДПІ ст. 250 Господарського кодексу України, то суд зазначає, що відповідно до частини 2 вказаної норми права дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для задоволення позову не має.
Постанова викладена у повному обсязі 29.08.2011 року.
Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Ю.В. Лотова
Судді:
Суддя Ю.В. Лотова
Судді: