Іменем України
15.08.11Справа №2а-1968/11/2770
,
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Лотова Ю.В., розлянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);
до Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя (вул. Новикова, буд. 14, м. Севастополь, 99042);
третя особа - Головне управління Держкомзему у місті Севастополі (вул. Демидова, буд. 13, м. Севастополь, 99011);
про визнання розпорядження таким, що втратило силу,
Обставини справи:
21.06.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя про визнання розпорядження відповідача від 30.12.1999 року № 1187 «Про передання у приватну, загальну пайову та загальну сумісну власність земельних ділянок громадянам, раніше наданих для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель» таким, що втратило силу в частині передання у приватну власність земельної ділянки, площею 0,555 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.06.2011 року позивачу поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито провадження в адміністративної справі № 2а-1968/11/2770.
Ухвалою від 23.06.2011 року по справі № 2а-1968/11/2770 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду, до участі у справі у якості третьої особи залучено Головне управління Держкомзему у місті Севастополі.
Представник позивача до судового засідання надав заяву про розгляд адміністративної справи у письмовому провадженні, адміністративний позов підтримав у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 116, 118 Земельного кодексу України та тими обставинами, що позивач фактично позбавлений можливості реалізувати своє право на отримання у власність земельної ділянки у порядку приватизації тому, що розпорядженням відповідача земельна ділянка була передана у приватну, загальну пайову та загальну сумісну власність ОСОБА_2 - колишньому власнику, що подарував свою власність позивачу. Крім того позивач є унуком, нині померлого, ОСОБА_2
Представник відповідач до судового засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, у якій адміністративний позов визнала у повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд,
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Балаклавською районною державною адміністрацією міста Севастополя винесено розпорядження від 30.12.1999 року № 1187 «Про передання у приватну, загальну пайову та загальну сумісну власність земельних ділянок громадянам, раніше наданих для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель» (арк.с.14) (далі розпорядження № 1187). Відповідно до додатку до розпорядження № 1187 (арк.с.15) ОСОБА_2 була передана у приватну власність земельна ділянка, площею 0,300 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
30.04.2004 року між ОСОБА_3, що діяла від імені ОСОБА_2 та позивачем був заключний договір дарування житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував, а позивач прийняв у дар житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою : АДРЕСА_1. Цей договір (арк.с.8) був засвідчений державним нотаріусом Лоргіною Т.О. та зареєстрований у реєстрі за № 1-1033.
Таким чином, право власності на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою АДРЕСА_1 належить позивачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст. 118 Земельного Кодексу України.
Згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Під час виготовлення документів щодо приватизації земельної ділянки під домоволодінням, позивачу стало відомо про те, що право власності на оформлювану земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі розпорядження відповідача № 1187.
Відповідно до п. 2 розпорядження № 1187 - громадяни, вказані у додатку, яким були надані у приватну, загальну пайову та загальну сумісну власність земельні ділянки, були зобов'язані впродовж місяця надати у відділ земельної реформи паспорт або документ, що його замінює, для внесення відповідної відмітки, у двомісячний строк після реєстрації вказаного розпорядження виконати, через відповідну землевпорядну організацію, встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості у системі координат та інше.
Правовстановлюючі документи на земельну ділянку ОСОБА_2 отримані не були, п. 2 розпорядження № 1187не був виконаний належним чином.
Суд дійшов висновку, що розпорядження № 1187 є таким, що прийняте відповідно до норм чинного на момент його прийняття законодавства, не порушувало прав позивача, але у зв'язку з його невиконанням ОСОБА_2, нині померлим, втратило силу.
Згідно з ч. 3. ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Суд дійшов висновку, що прийняття зави про визнання адміністративного позову не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси та не їде всупереч із законом.
З наведених підстав та з тих підстав, що фактично земельна ділянка, площею 0,300 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться у користуванні позивача, який являється унуком ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя від 30.12.1999 року № 1187 «Про передання у приватну, загальну пайову та загальну сумісну власність земельних ділянок громадянам, раніше наданих для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель» в частині передання у приватну власність земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 таким, що втратило силу.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Ю.В. Лотова
Суддя Ю.В. Лотова