ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 1/209
про закриття провадження у справі
12 серпня 2011 року м. Київ№ 2а-9860/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді , при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "Ерідан"
до Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у місті Києві
про визнання протиправними дій та листа, скасування Акту № А1766/23 від 05.10.2010
за участю представників сторін:
Представник позивача, Штіфонов П.С., Представник відповідача, Бікуса Ю.Ф., Представник третьої особи, Шварцман Є.Й.,
08 липня 2011 року приватне підприємство «Ерідан»(надалі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у місті Києві (далі-відповідач) про визнання дій зі складання листа протиправними, дій зі складання акта протиправними, визнання протиправним листа та визнання протиправним та скасування акту. Позовні матеріали надійшли на розгляд судді 11 липня 2011 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2011 р. було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Судом встановлено, що позивачем було пред'явлено наступні позовні вимоги:
Визнати протиправними дії Головного управління державного комітету України із земельних ресурсів у місті Києві зі складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А1766/23 від 05.10.2010 р.
Визнати протиправним лист від 08.07.2009 № 091899/юю, підписаний начальником інспекції Озерчуком A.M.
Визнати протиправним та скасувати акт перевірки дотриманням вимог земельного законодавства № А1766/23 від 05.10.2010 Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у місті Києві.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Зі змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Необхідно враховувати, що правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваження суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.
При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень. уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язків для інших суб'єктів.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.
Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.
Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.
Зі змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.
За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту / актів / щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта / суб'єктів /, якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта / суб'єктів /, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
Акт перевірки та акт обстеження це фактично службові документи, які стверджують факти проведення перевірки з питань додержання вимог земельного законодавства, акт перевірки лише фіксують обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.
Висновки ж контролюючого органу, викладені в актах, мають юридичне значення для позивача лише після того, як вони будуть втілені у рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу, з огляду на що, право позивача підлягає захисту шляхом пред'явлення позову про скасування рішень контролюючого органу, якими безпосередньо визначено правові наслідки (накладення штрафу, стягнення шкоди тощо) на підставі оскаржуваних актів.
Оскаржуваний акт від 05.10.2010, складений відповідачем не породжує певних правових наслідків, висновки акту не мають обов'язкового характеру.
Лист Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві від 08.07.2009 № 091899/юю та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А1766/23 від 05.10.2010 р. не є правовими актами індивідуальної дії та не можуть бути оскаржені до адміністративного суду.
Така позиція кореспондується з позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.06.2010 у справі № К-14217 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.08.2009 у справі № К-5417/07.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що лист-відповідь відповідача на скаргу позивача не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії), оскільки в них жодним чином не реалізується компетенція їх видавця як суб'єкта владних повноважень, що уповноважений управляти поведінкою інших суб'єктів.
За таких обставин суд вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку та відповідно для скасування актів складених за результатами перевірок та листів-відповідей, а обраний позивачем спосіб захисту права в частині позовних вимог не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в суді.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у частині позовних вимог, оскільки компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 КАС України, на частину позовних вимог не поширюється.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
1. Закрити провадження в частині адміністративної справи №2а-9860/11/2670 щодо наступних позовних вимог: «Визнати протиправним лист Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві від 08.07.2009 № 091899/юю, підписаний начальником інспекції Озерчуком А.М. Визнати протиправним та скасувати акт перевірки дотриманням вимог земельного законодавства № А1766/23 від 05.10.2010, підписаний державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві Головного управління державного комітету України із земельних ресурсів у місті Києві -Герасименко С.Ю.».
2. В іншій частині продовжити розгляд справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова