ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 1/240
про закриття провадження у справі
09 серпня 2011 року м. Київ№ 2а-10651/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкова Н.В., розглянувши справу
за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання перевірити скаргу
21 липня 2011 року ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (надалі-відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання перевірити скаргу від 18.05.2011 р., письмово повідомити про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2011 р. відкрито скорочене провадження у справі.
Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
05 серпня 2011 року судом отримано заперечення відповідача у справі, які судом визнані достатніми для прийняття остаточного рішення у справі. При цьому, судом встановлено відсутність необхідності виклику осіб або проведення судового засідання.
Згідно статті 157 КАС України суд закриває провадження у справ якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, виключень щодо справ скороченого провадження даною нормою не передбачено. Відтак, суд дійшов висновку про необхідність застосування вказаної норми в даній справі виходячи з наступного.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України зі скаргою від 18.05.2011 на бездіяльність працівників прокуратури м. Києва, однак до цього часу відповіді на неї не отримав. Просить зобов'язати Генеральну прокуратуру України повідомити про результати розгляду скарги.
До Генеральної прокуратури України 27.05.2010 надійшла скарга ОСОБА_1, датована 18.05.2011, щодо неналежного розгляду органами прокуратури м. Києва його заяви від 27.12.2010 про вчинення злочинів службовими особами АКБ «Гарант».
Установлено, що звернення від 27.12.2010 заступником прокурора Дніпровського району м. Києва 03.01.2011 направлено до Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, про що ОСОБА_1 повідомлено листом від 03.01.2011 за № 1595-10. Рапортом оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 25.01.2011 зазначене звернення для перевірки слідчим шляхом долучено до кримінальної справи №54-1485, порушеної за ч.2 ст.209, ч.3 ст.219 та ч.2 ст.364 КК України за фактами легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом доведення до банкрутства та зловживання службовими становищем службовими особами ВАТ «АКБ «Гарант». Па даний час слідство триває.
За дорученням Генеральної прокуратури України прокуратурою міста Києва стан слідства та прокурорського нагляду у зазначеній кримінальній у червні поточного року розглянуто на оперативній нараді, за результатами якої за допущені порушення під час розслідування справи стосовно слідчого та начальника слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ MB С України в м. Києві порушено дисциплінарне провадження.
Про вжиті заходи Генеральною прокуратурою України заявника повідомлено листом від 04.08.2011 за 04/2/1/4-6457-03.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян»громадяни мають право звертатися до органів державної влади, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зверненнями (заявами) щодо реалізації прав та законних інтересів.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції.
Порядок оскарженім дій слідчого і прокурора регламентується главою 22 КПК України.
Зазначену позицію висловлено також у спільному роз'ясненні Вищого адміністративного суду України (№ 334/8/13-11) та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (№259/0/4-11).
У статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Спільним листом ВАСУ 12.03.2011 334/8/13-11 та ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ 11.03.2011 № 259/0/4-11 надано чітке роз'яснення щодо віднесення такої категорії спорів до кримінального, а не адміністративного судочинства.
Зокрема, Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Варто зазначити, що при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Відтак, органи прокуратури під час перевірки дій слідчих, прокурорів щодо перевірки повідомлення про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому відповідно до статей 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з вимогами частин першої та другої статті 3 Кримінально-процесуального кодексу України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Отже, кримінальне судочинство -це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу -підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Крім того, захист прав заявників, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла заява, перевірити, чи містить звернення викладені ознаки суспільно небезпечного діяння, встановленого Кримінальним кодексом України, відповідність заяви вимогам статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України, дотримання відповідачем інших приписів, установлених Кримінально-процесуальним кодексом України.
Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.
За таких обставин вимоги заявника про оскарження бездіяльності органів прокуратури щодо перевірки законності дій прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Відтак, суд, згідно частини 1 статті 157 КАС України, закриває провадження у даній справі.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що твердження позивача про відсутність письмової відповіді на його заяву спростовано наданими відповідачем доказами, а саме листом від 04.08.2011 р., яким надано відповідь позивачеві на скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 157, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Закрити провадження в адміністративній справі № 2а-10651/11/2670.
3. Попередити Позивача, що повторне звернення з тією самою заявою не допускається.
4. Ухвалу направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова