Справа № 2-а - 10436/07
Категорія
11 квітня 2008 року м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі головуючого - судді Ракаловича В.М.
при секретарі судового засідання Шевчук О.М.,
з участю представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Житомирнафтопродукт" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним повідомлення-рішення
В серпні 2004р. позивачем був заявлений позов до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.06.2004р. №3249/10/40647/23 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13867,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що карти багаторазового використання та відомості, які призначені для видачі товару по факту здійснення грошових розрахунків за цей товар, не є платіжними картами в розумінні ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а отже, операція по відпуску товарів з застосуванням зазначених карток та відомостей не є розрахунковою в розумінні ст. 2 вказаного Закону, тому застосування РРО не є обов'язковим.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.12.2004р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.03.2005р., позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.03.2007р. зазначені рішення були скасовані, а справа була направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач позов не визнав. В запереченні на позовну заяву зазначив, що відповідно до Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, встановлених Додатком №7 до протокольного рішення від 27.06.2002р. №13 Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002р. №199 реалізація пального через АЗС повинна здійснюватись із застосуванням спеціалізованих комп"ютерно-касових систем, які повинні бути включені до Держреєстру, відповідати вищевказаним Технічним вимогам до ЕККА та повинні забезпечувати відпуск пального в єдиному циклі з друкуванням фіскального касового чека.
Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Підставою для визначення позивачу до сплати штрафних санкцій в сумі 13867,50 грн. згідно із податкового повідомлення-рішення від 29.06.2004р. №3249/10/40647/23-02 були виявлені актом перевірки №06250575/23-02 від 19.06.2004р. порушення реалізації позивачем на АЗС бензину на загальну суму 2773,50 грн., розрахунок за який відбувся у безготівковій формі із використанням платіжних карток без проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Стаття 2 Закону містить визначення "розрахункова операція", а саме: це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).
Пунктом 2 Положення про Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002р. №13 затверджені Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій. Пунктом 15 цих Технічних вимог встановлено, що в режимі реєстрації відпускання пального ЕККА повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному процесі: управління відпусканням пального; реєстрацію об'єму (в літрах) та вартості (у гривнях) відпущеного пального кожного найменування окремо за готівкою та кожною безготівковою формами оплати; відображення на індикаторі оператора стану кожного роздавального крана паливно-роздавальної колонки, а також для кожної замовленої дози - поточної інформації про об'єм відпущеного пального (у літрах) через цей роздавальний кран; дебатування платіжних карток; друкування платіжних чеків установленої форми, які додатково містять номери паливно-роздавальних колонок, через які здійснювалося відпускання пального, об'єм (у літрах) і вартість (у гривнях) фактично відпущеного пального. При попередній оплаті (оплата пального, яка проводиться перед початком його відпускання) друкування чека повинно здійснюватися до початку відпускання пального при оплаті за фактично відпущене пальне - після закінчення його відпускання (встановлення роздавального крана в паливно-роздавальну колонку) (пункт 16 Технічних вимог).
З наведених норм вбачається, що операції по відпуску пального на АЗС, в тому числі попередньо оплаченого, повинні проводитися через реєстратор розрахункових операцій, який відповідає спеціально встановленим вимогам щодо конструкції, забезпечує реєстрацію відпускання пального та виключає можливість останньої без фіксації фіскальним блоком інформації про об'єм відпущеного пального та його вартості.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що штрафні (фінансові) санкції в сумі 13867,50 грн. застосовані відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2004р. №3249/10/40647/23-02 позивачу визначене податкове зобов'язання відповідно до п. п. 1, 2 ст. 17 Закону.
Відповідно до вимог п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
В п. 1,5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Тобто, встановивши порушення, податкові органи повинні прийняти рішення про застосування санкцій, у порядку та розмірах, встановлених законом, який регулює спірні правовідносини. Таким чином, відповідач помилково визнав застосовані штрафні санкції податковим зобов"язанням.
Оскільки відповідач має право застосовувати штрафні санкції за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд дійшов висновку, що така помилка має наслідком лише визнання недійсним рішення у частині визначення штрафу податковим зобов'язанням і не може бути підставою для визнання спірного рішення недійсним у цілому.
Таким чином, спірне повідомлення-рішення від 29.06.2004р. №3249/10/40647/23-02 підлягає визнанню недійсним (скасуванню) лише в частині визначення позивачу штрафних санкцій саме як податкового зобов'язання.
Така позиція суду підтверджується правовою позицією Вищого адміністративного суду України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, КАС України, Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Житомирський окружний адміністративний суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 29.06.2004р. №3249/10/40647/23-02 в частині визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій як податкового зобов'язання.
В іншій частині - у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення і подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.М.Ракалович