"22" серпня 2011 р. Справа № 5019/1730/11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнетеплоенерго”
до відповідача Християнської місії "Пробудження"
про стягнення в сумі 3 206 грн. 44 коп.
суддя Войтюк В.Р.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1., юрисконсульт (довіреність №03-05/11 від 04.01.2011р.);
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Рівнетеплоенерго” - звернувся з позовом до відповідача - християнської місії "Пробудження" про стягнення 2 709 грн. 59 коп. заборгованості по розрахунках за спожиту теплову енергію, 280 грн. 81 коп. пені згідно укладеного договору на відпуск теплової енергії № 762 від 23.11.2009р. та 216 грн. 04 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції.
В судовому засіданні 22.08.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 22.08.2011р. не з'явився, витребуваного ухвалою суду від 10.08.2011р. відзиву на позов не подав, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи (а.с.15).
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
Товариство з обмеженою відповідальністю “Рівнетеплоенерго” -підприємство та Християнська місія "Пробудження" -споживач 23.11.2009р. уклали договір № 762 на відпуск теплової енергії з додатками (надалі в тексті Договір) (а.с. 8-9). Згідно з п.п. 1.1, 1.4 Договору підприємство зобов'язувалося відпускати теплову енергію в приміщення споживача за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 21, а споживач -своєчасно (не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) оплачувати її вартість (п. 5.4 Договору). Договір підписаний уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнетеплоенерго” та Християнської місії "Пробудження" і скріплений відбитками печаток сторін.
Відповідач оплату за теплову енергію проводив несвоєчасно і не в повному обсязі, заборгованість станом на 02 серпня 2011 року становить 2 709 грн. 59 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.11).
Пунктом 6.3.3 Договору передбачено відповідальність споживача (відповідача) за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Враховуючи викладене, позивачем нараховано пеню в сумі 280 грн. 81 коп. за період 11.01.2011р. - 10.07.2011р.
Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.3.3 Договору позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував 216 грн. 04 коп. збитків від інфляції за період січень 2011р. - червень 2011р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 709 грн. 59 коп. заборгованості по розрахунках за спожиту теплову енергію, 280 грн. 81 коп. пені та 216 грн. 04 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції, заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
На відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на підставі частин першої та п'ятої ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Християнської місії "Пробудження" (33000, м.Рівне, вул.Відінська, 21, код 13970421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнетеплоенерго”(33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, 27, код 36598008) 2 709 грн. 59 коп. заборгованості, 280 грн. 81 коп. пені, 216 грн. 04 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Р.Войтюк
Рішення підписане суддею "23" серпня 2011 р..