36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.08.2011 Справа № 18/1602/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконвест", 03110, м. Київ, вул. Олексіївська, 3
до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", 37040, Полтавська обл., Пирятинський р-н, с. Березова Рудка
про стягнення 297 450,73 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники:
від позивача : ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.05.2011 р.;
від відповідача: не з'явилися.
23.08.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконвест", м. Київ про стягнення з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", с. Березова Рудка 297 450,73 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар (препарат "Rost-концентрат") на виконання умов укладеного між сторонами 25.05.2010 р. Договору № 07/10 купівлі-продажу, з яких : 121 392,00 грн. сума основного боргу, 11 336,44 грн. інфляційні нарахування, 2 663,97 грн. три проценти річних та 162 058,32 грн. пеня.
Позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав суду заяву № б/н від 05.08.2011 р. (вх. № 13229д від 18.08.2011 р.) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 166 225,98 грн., з яких 121 392,00 грн. основна заборгованість, 8 497,44 грн. штраф, 22 336,13 грн. пеня, 2 663,97 грн. три проценти річних та 11 336,44 грн. інфляційні нарахування.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент прийняття рішення по даній справі) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Суд дану заяву приймає як таку, що відповідає чинним процесуальним нормам. Спір розглядається в межах предмету позову з урахуванням вищенаведеної заяви позивача.
Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 та пп. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать поштові повідомлення № 3600108690265 про вручення поштового відправлення - ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 07.06.2011 р. та № 3600108766989 про вручення поштового відправлення - ухвали суду про відкладення розгляду даної справи від 05.07.2011 р..
Відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, пояснення представника позивача щодо можливості розгляду спору за відсутності представників відповідача, закінчення строку вирішення спору, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,
25.05.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альконвест", м. Київ (продавець) та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", с. Березова Рудка (покупець) було укладено договір № 07/10 (далі -Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених договором.
При цьому сторони, зокрема, узгодили, що :
- під товаром сторони розуміють препарат "Rost-концентрат" 5.5.5. в кількості 3 372 л., опис товару, його характеристика та ін. параметри містяться в накладній (п. 1.2 Договору);
- розрахунки за даним Договором проводяться в національній валюті України, оплата за даним договором повинна проводитись наступним чином: 30 % від загальної вартості товару в сумі 36 417, 60 грн. покупець сплачує як передплату, 70 % від загальної вартості товару в сумі 84 974, 40 грн. покупець зобов'язується сплатити до 15 серпня 2010 р. (п. 2.1 та п. 2.4 Договору);
- продавець здійснює передачу товару покупцеві на складі продавця протягом п'яти днів з моменту здійснення покупцем передплати, моментом здійснення платежу вважається день, в який грошові кошти покупця надійшли на розрахунковий рахунок продавця (п. 2.6 та 3.1 Договору);
- сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків за даним Договором згідно чинного законодавства України. За несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочення (п. 6.1, п. 6.2 Договору);
- договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 9.1 Договору).
Продавцем було належним чином виконано договірні зобов'язання з поставки покупцю препарату "Rost-концентрат" в кількості 3 372 л. на загальну суму 121 392, 00 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № РН-0000015 від 25.05.2010 р., податковою накладною № 12 від 25.05.2010 р., а також рахунком - фактурою № СФ-0000014 від 25.05.2010 р. Копії вказаних документів залучені позивачем в додатки до позовної заяви (а.с. 11-13).
Відповідач не оплатив вартість отриманого товару, за даними позивача заборгованість останнього складає 121 392,00 грн..
З огляду на неналежне виконання Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" зобов'язань з оплати вартості товару позивач звернувся до суду з позовом (в редакції заяви № б/н від 05.08.2011 р. (вх. № 13229д від 18.08.2011 р.) про зменшення розміру позовних вимог) щодо стягнення з відповідача 166 225,98 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар на виконання умов укладеного між сторонами 25.05.2010 р. Договору № 07/10 купівлі-продажу, з яких: 121 392,00 грн. основна заборгованість, 8 497,44 грн. штраф, 22 336,13 грн. пеня, 2 663,97 грн. три проценти річних та 11 336,44 грн. інфляційні нарахування.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України). Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України). Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України отриманий товар своєчасно не оплатив, заборгованість останнього на момент подання позову складає 121 392,00 грн..
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 121 392,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовуються, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків за даним Договором згідно чинного законодавства України. За несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
За приписами п. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Дана норма має імперативний характер. Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України підлягають задоволенню за період з 16.08.2010 р. по 14.02.2011 р. в частині 9 433,66 грн., розмір якої розраховано судом виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.
Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України, до якої апелює позивач в обґрунтування правових підстав позову в частині стягнення штрафу, передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).
Правовий аналіз наведеної норми свідчить, що штрафні санкції у вигляді пені та штрафу можуть бути застосовані за наявності таких умов : якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.
Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів (п. 2 ст. 22 Господарського кодексу України). Частиною 4 п. 3 прикінцевих положень Господарського кодексу України зобов'язано Кабінет Міністрів України визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено, що відповідач належить до державного сектору економіки, а також те, що виконання зобов'язання за спірним договором купівлі-продажу № 07/10 фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Крім того, суд приходить до висновку, що ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 р. по справі № 42/562.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 8 497,44 грн. є неправомірною, а тому суд дійшов висновку про відмову у позові в цій частині.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 2 663,97 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 11 336,44 грн. суд приходить до наступного висновку.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 2 663,97 грн. за період з 16.08.2010 р. по 09.05.2011 р. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними та підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково, а саме : у розмірі 9 711,36 грн. за вказаний у розрахунку період з огляду на допущену позивачем помилку (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Враховуючи наведене, позовні вимоги частково підтверджені як нормами права, так і поданими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в частині вимог щодо стягнення з відповідача 121 392,00 грн. основного боргу, 9 433,66 грн. пені, 2 663,97 грн. 3 % річних та 9 711,36 грн. інфляційних нарахувань. В іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в сумі 1 432,02 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214,26 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", с. Березова Рудка (37040, с. Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська обл.), р/р 2600747216 в ВАТ ПОД " Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 33582037, ІПН 335820316231 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконвест" (03110, вул. Олексіївська, буд. 3, м. Київ), р/р 26000042403001 в ВАТ "Бізнес Стандарт" в м. Києві, МФО 339500, код ЄДРПОУ 36839018, ІПН 369390126587 : 121 392,00 грн. основного боргу, 9 433,66 грн. пені, 2 663,97 грн. 3 % річних та 9 711,36 грн. інфляційних нарахувань, 1 432,02 грн. витрат зі сплати державного мита та 214,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Повне рішення складене 25.08.2011 р..
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.