36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.08.2011р. Справа №18/1603/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконвест", вул. Олексіївська,3, м. Київ, 03110
до Державного підприємства "Сільськогосподарського підприємства "Березівське", с. Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область, 37040
про стягнення 65 106,95 грн.
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Секретар судового засідання Нечипоренко А.П.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дор. б/н від 01.05.2011 року
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 65106,95 гривень боргу за договором купівлі - продажу №1/25/107 від 15.04.2010 року
04.08.2011 року за вхідним №123557д (канцелярії суду) від позивача надійшла заява про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд заяву прийняв, розглянув по суті та залучив до матеріалів справи додаткові документи.
04.08.2011 року в зв'язку з закінченням двохмісячного строку вирішення спору представник позивача в судовому засіданні керуючись статтею 22 ГПК України та ч. 3 ст. 69 ГПК України, подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, для надання можливості сторонам подати додаткові матеріали та докази по суті предмету спору і вжити заходи по самостійному врегулюванню господарської суперечки.
Суд клопотання прийняв, розглянув по суті, задовольнив та залучив до матеріалів справи (див. а.с. 56-58).
Відповідач наданими йому процесуальними правами, передбаченими статтею 22 ГПК України не скористався, свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 08.06.2011 року та п.3 ухвали суду від 04.08.2011 року не виконав, відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України. Позовна заява за вхід. № 1824/11 до канцелярії суду подана 06.06.2011 року. Строк вирішення спору господарським судом встановлений статтею 69 ГПК України. Він має бути вирішений у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви і у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду, але не більш як на п'ятнадцять днів (див. а.с. 56-58).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані позивачем докази, а також докази які були витребувані господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом у нарадчій кімнаті, суд встановив, що 15.04.2010 року ТОВ "Альконвест" в особі директора Миколюк Ю.В. /продавець/ з однієї сторони та ДП " Сільськогосподарське підприємство "Березівське" /покупець/ уклали договір купівлі - продажу №1/25/107.
Предметом договору сторони узгодили, що продаць зобов'язується передати у власність покупця посівний матеріал "сімена гірчиці сарепський сорт " Чорнява", 1-а репродукція в кількості 2240 кг по 22 грн. за одиницю в термін до 21.05.2010 року на загальну суму 59136,00 грн. в . ч. ПДВ 20% 9856 грн., а покупець прийняти та оплатити товар (див. п.1,3.1, додаток № 1 до договору-а.с.9-14). Пунктами 2.1-2.4.2,3.1,4.1-7.1 договору сторони узгодили зобов'язання сторін/права та обов'язки/, найменування, кількість і ціну товару, кількість та порядок приймання товару, умови і строк поставки, порядок розрахунків та суму договору. Продавець на посівний матеріал повинен був надати свідоцтво ( сертифікат якості ), дозволи та лабораторні аналізи, а також дозвіл Міністерства АПК /п.4.1/. Товар приймається покупцем по кількості і якості безпосередньо в місці здійснення поставки -склад продавця /п.п. 4.2- - 4.2.1/. У випадку вивозу товару транспортом покупця, покупець зобов'язаний оглянути товар безпосередньо на складі покупця і скласти акт приймання-передачі, якому указати: кількість товару та стан тари. Акт приймання-передачі підписують уповноважені представники сторін. Відповідальність за складення акту приймання передачі покладається на покупця. Термін приймання по кількості встановлюється в момент передачі товару покупцю. Після складення акту приймання передачі товару ( або передачі товару по накладним) і підписання товаротранспортних документів уповноваженими представниками сторін, претензії по кількості не приймаються (п.п.4.2.2-4.2.3).
Товар приймається по якості як у місці приймання так і по місту зберігання товару на складі покупця у термін не пізніше 10 днів з дня отримання товару від продавця по відвантажувальним документам ( накладні і т.к. інш.).- п.п. 4.3.1-4.3.2.
Сторона, що здійснює приймання товару на даному договору, зобов'язана провести аналіз товару на відповідність заявленому продавцем кількості в строк не більше 10-ти днів з моменту отримання товару від продавця ( по накладним або акту приймання передачі. У випадку невиконання умов даного пункту покупцем, претензії по якості товару не приймаються - п. 4.3.3.
Перехід права власності на товар і риск його випадкової загибелі (порчі) здійснюється в момент підписання покупцем документів на товар ( накладні, акт приймання-передачі ). На складі продавця при отримання товару від посліднього / п. 4.3.5 /.
Пунктами 5.1-5.2 договору визначено: умови поставки -самовивоз покупцем зі складу продавця. Товар передається продавцем при умові повної його оплати і по першій вимозі покупця.
Покупець оплачує товар до 1 вересня 2010 року /п.6.1/.
В розділі 10 " Додаткові умови " /пункти 10.2-10.4 договору / продавець гарантував продавцю, що має умови, обладнання і необхідні знання по виробництву, вирощуванні и використання товару. Продавець гарантує, що товар відповідає заявленій якості і підтверджує правильність будь-яких очікуваних результатів при використанні товару. З метою збільшення рентабельності вирощування покупцем товару, після збирання покупцем вражаю продавець зобов'язався купити весь вирощений врожай згідно специфікації, яка являється невід'ємною частиною даного договору (додаток № 2) для продажу його за межами України. Ціна на врожай, вирощений покупцем, складає 85% від експортної ціни продавця. Продавець надає покупцю для ознайомлення контракти по яких вирощений врожай експортується за межі України.
Відповідно до ч.2 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано на це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець ) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму / ст. 655 ЦК України /.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення /ст.658 ЦК України/.
Порядок передачі товару строк і момент виконання обов'язку визначений приписами статей 663-664 ЦК України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач подав суду лише світлокопію видаткової накладної № РН -0000013 від 21 травня 2010р. за підписом невідомої (невстановленої) особи та відтиском печатки підприємства (а.с. 15), світлокопію податкової накладної № 11 від 21.05.2010 р.(а.с.16) та світлокопію рахунку-фактури № СФ-0000013 від 21 травня 2010р. без підтвердження, що він був у встановленому порядку надісланий чи переданий боржнику для оплати (а.с. 17). Інших первинних бухгалтерських документів які суд зобов'язував ухвалами від 08.06.2011р. /п.4/ та від 29.06.2011р. /п.3/ і ухвалою від 04.08.2011 р. /п.3/ подати суду за три дні до судового засідання /а.с.1,25,58/ позивач та його представник не виконали, ні в судовому засіданні, ні за три дні до нього їх не подали і оригіналів документів вказаних в додатку до позовної заяви (а.с.3,13-17 ) для огляду в судове засідання не пред'явили.
Наявні у справі документи не підтверджують що саме позивач є власником посівного матеріалу "сімена гірчиці сарепський сорт " Чорнява", 1-а репродукція в кількості 2240 кг. Відповідно до умов договору позивачем не доведено прізвища, ініціали, посади та повноваження уповноважених осіб відповідача які повинні за умовами договору (п.п. 4.2.2-4.2.3 складати та підписувати накладні, товаросупровідні документи, акти приймання та передачі товар. У позивача відсутня довіреність відповідача на отримання товару,а наявність підпису на видатковій накладній № РН -0000013 від 21 травня 2010 року невідомої особи не є належним доказом його отримання. Неможливо встановити також встановити факт та обставини на якому складі та яким транспортом і яка із сторін здійснювали доставку його відповідачу. Відсутні первинні бухгалтерські документам (реєстри господарських операцій, бухгалтерські проводки по рахунках підприємства). Позивачем не доведено наявність обліку видаткової накладної № РН -0000013 від 21 травня 2010р.; рахунку-фактури № СФ-0000013 від 21 травня 2010р.; податкової накладної № 11 від 21.05.2010 р. та фіксацію цих документів в бухгалтерському обліку, в реєстрах господарських операцій при їх здійсненні, з вказівкою посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та посадових осіб /їх прізвищ та ініціалів / або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, як визначено цей порядок у статях 3, 8-9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16 липня 1999 року / із змінами та доповненнями/.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Оскільки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Метою ведення бухгалтерського обліку і складення фінансової звітності є надання користувачам для рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Позивач не довів, що саме він є виробником сільськогосподарської продукції ( товару за договором) і наявність його на складі підприємства на дату вказану у видатковій накладній № РН -0000013 від 21 травня 2010р. та рахунку-фактурі № СФ-0000013 від 21 травня 2010р дату.
На підставі вищенаведеного суд вважає вимоги Позивача не обґрунтованими, недоведеними наданими по справі доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Згідно статті 180 ГК України “…зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства… Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору…”.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність передбачену шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку встановленому ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач порушив умови пунктів 5.2,6.1 договору і без вимоги покупця та повної його оплати ним в сумі 59136 грн. до 1 вересня 2010 року передав невідомій особі по видатковій накладній № РН -0000013 від 21 травня 2010р. насіння гірчиці сарепська сорт " Чорнява" 1-а репродукція / див. а.с. 10,15 /.
Законом України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (543/96-ВР) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.
Позивачем не застосовуються неустойка (штраф, пеня) відповідно до приписів статей 549-552 ЦК України.
За порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За весь час прострочення ( з 02.09.10 по 09.05.11р. ) основний борг складає -59136,00 грн., три відсотки річних - 1215,12 грн. та індекс інфляції 4755,83 грн.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Позивач відповідно до статей 32-34,35-36,38 ГПК України не надав суду належні докази, та не довів ті обставини на які він посилався як підставу своїх вимог і заперечень. Тому суд на підставі вищенаведеного, матеріалів справи приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України позивач у встановленому порядку не подав суду належні докази які підтверджують обставини викладені у позовній заяві, в зв'язку з цим суд прийшов до висновку відмовити в задоволенні позову повністю.
Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, подані позивачем докази, а також подані ним додаткові докази, які були витребувані господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 3,4, 4'-43,45- 47, 18,19,21-22, 32-34 , 36, 38, 43, 44, 45, 49, 69, 74, 75, 77, 81-1, 82, 82-1, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 23.08.2011р.
Суддя Іваницький О.Т.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.