36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
11.08.2011 р. Справа №18/1782/11
за позовом Полтавського облсного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м.Полтава
до Дочірнього підприємства "Полтаваагротранс-житло" ВАТ "Полтаваагротранс", м.Полтава
про стягнення 114695,45 грн.
Суддя Киричук О.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дор. № 19/3834 від 10.11.10р.
від відповідача: не з'явився
Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №54 у розмірі 114 695, 45 грн., з них 105 783, 84 грн. основний борг, 3590, 57 грн. - пеня, 871, 84 грн. - 3 % річних та 4449, 20 грн. - інфляційні нарахування.
В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав.
Розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі і за клопотанням відповідача (вх. № 11109д від 11.07.2011р.)
Ухвала про відкладення розгляду справи на 11.08.2011р., що направлялася відповідачу за вказаною в позові адресою, повернулася до суду з відміткою пошти про закінчення строку зберігання.
Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
28.12.1998 року року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі по тексту - позивач) та Дочірнім підприємством "Полтаваагротранс-житло" ВАТ "Полтаваагротранс" (далі по тексту - відповідач) укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 54 "С" (далі по тексту - договір).
Відповідно до п.1 договору позивач прийняв на себе зобов"язання постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до межі розділу будівлі по вул.К.Шоссе,56.
Тариф за отриману теплоенергію визначений у п.11. договору.
Відповідно до п.25 договору у разі зміни тарифів позивач повідомляє про це відповідача і розрахунок проводиться з дня затвердження нових тарифів, якщо в 7-денний строк від відповідача не поступило заперечень з питання зміни тарифів.
На протязі дії договору сторонами були укладені додаткові угоди про зміну п.11 договору в частині зміни тарифу (копії - в матеріалах справи).
Як в бачається з матеріалів справи, 08.02.2011р. позивачем було листом було повідомлено відповідача про зміну тарифів на підставі рішення третьої сесії Полтавської обласної ради від 01.02.2011р., у зв'язку з чим направлена для підписання відповідачем додаткова угода до Договору про зміну тарифів з 01.01.2011р. (копії супровідного листа до додаткової угоди від 03.02.2011р. залучені до матеріалів справи).
Як повідомив представник позивача в судовому засіданні, від відповідача не поступило заперечень з питання зміни тарифів у встановлений договором термін, у зв'язку з чим позивач з 01.01.2011р рахує вартість спожитої відповідачем теплової енергії, виходячи з тарифів, визначених додатковою угодою від 03.02.2011р.
У пункті 13 договору № 54 “С” від 28.12.1998 року сторони визначили строки проведення оплати, а саме до 30 числа поточного місяця.
Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань він за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року здійснив відпуск теплової енергії на загальну суму 112383,84 грн. Проте, за вказаний період відповідачем проведено оплату в сумі 6600,00, у зв'язку з чим на 31.03.2011 утворилася заборгованість в сумі 105783,84 грн.
Відповідач заперечень щодо наявності заборгованості перед позивачем суду не надав.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (далі Закон), відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг. Обов'язок щодо оплати наданих послуг у встановлені договором строки передбачено у ч.3 ст. 20 Закону.
У відповідності до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За даних обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 105783,84 грн. основного боргу є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст.217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст.230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В даному випадку, застосування господарських санкцій передбачено пунктом 13 договору, а саме: у разі прострочки платежу вводиться пеня в розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу
У відповідності до вказаного пункту договору, з врахуванням обмежень, встановлених Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за період з 11.11.2010р. по 10.05.2011р., яка складає 3 590,57 грн. (розрахунок доданих до матеріалів справи).
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
У відповідності до вказаної норми відповідачу правомірно нараховано 4 449,20 грн. - інфляційних за період з жовтня 2010р. по квітень 2011р. та 871,84 грн. - 3% річних за період з 11.11.2010р. по 31.05.2011р.
За даних обставин, позовні вимоги про стягнення 105 783, 84 грн. основного боргу, 3590, 57 грн. пені, 871, 84 грн. -3 % річних та 4449, 20 грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтаваагротранс-житло" ВАТ "Полтаваагротранс" (м.Полтава, вул.К.Шосе, 56, код ЄДРПОУ 30226393) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м.Полтава, вул. Комарова, 2-а, Р/рахунок №26007710000218 в Харківській обласній філії АКБ Укрсоцбанку в м. Харкові, ФО 351016 код ЄДРПОУ 03338030) 105 783, 84 грн. основного боргу, 3590, 57 грн. пені, 871, 84 грн. -3 % річних та 4449, 20 грн. інфляційних нарахувань, 1146,95 грн. витрат зі сплати державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Суддя О.А.Киричук