36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.08.2011 р. Справа №18/1630/11
за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", м.Київ в особі Полтавської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", вул. Монастирська, 5-а, м.Полтава, 36014
до фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,36039
про стягнення 593219,78грн.
Суддя Кльопов І.Г.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, дор. №9/11/1611 від 22.03.2011р., ОСОБА_3, дор. №30/10/1611 від 17.09.2010р.
від відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ордер №00844 від 05.07.2011р.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 24.01.2008р. за №010/08-788 у розмірі 593219,78грн., у т.ч. 590440,99грн. - заборгованість за кредитом, 1477,53грн., - прострочені проценти, 752,21грн. - нараховані проценти (30.05.2011р. - 01.06.2011р.), 549,05грн. - пеня за порушення зобов'язань..
Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов.
У судовому засідання 12.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд, встановив:
Між ВАТ "Райффайзен банк Аваль" (правонаступником є ПАТ "Райффайзен банк Аваль") (кредитор) та фізичною особою-підприємецем ОСОБА_1 (позичальник) 24.01.2008р. було укладено кредитний договір за №010/08-788 про надання позичальнику кредитних коштів у сумі 610580,00грн. із строком користування до 23.01.2018р. та із сплатою 15,5% річних за користування кредитом.
Відповідач отримав за кредитним договором №010/08-788 кредитні кошти у сумі 610580,00грн.
Додатковими угодами №1, №2, №3, №4 вносилися зміни щодо графіку погашення кредиту.
Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, та що у зв'язку з простроченням станом на 02.06.2011р. відповідач має заборгованість у розмірі 593219,78грн., у т.ч. 590440,99грн. - заборгованість за кредитом, 1477,53грн., - прострочені проценти, 752,21грн. - нараховані проценти (30.05.2011р. - 01.06.2011р.), 549,05грн. - пеня за порушення зобов'язань..
Позивач посилається на ст.7 договору, якою передбачено право банку вимагати у ФОП ОСОБА_1 дострокового погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції у випадку порушення позичальником строків повернення кредиту та сплати процентів, погіршення фінансового стану тощо. Несплата відповідачем кредиту, процентів та пені є істотним порушенням умов кредитного договору, і є підставою для дострокового стягнення всієї суми кредиту.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. ст. 345-348 ГК України та ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що всі повідомлення які направляються сторонами одна одній у відповідності з цим договором, повинні бути складені у письмовій формі, а будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або кур'єром.
Як встановлено в судовому засіданні 28.04.2011р. позивач направив відповідачу претензію про погашення заборгованості, оскільки станом на 26.04.2011р. за відповідачем обліковувалася прострочена заборгованість 7113,75грн. кредиту, 2336,34грн. відсотків та пеня 154,04грн. за кредит та 25,80грн. за відсотки. Позивач вимагав негайного виконати свої зобов'язання перед банком та сплатити заборгованість у загальному розмірі 696636,82грн. та відсотків, що будуть нараховані станом на дату погашення основного боргу.
Дану претензію отримано відповідачем 12.05.2011р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно ст..6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений
актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст. 7 ГПК України претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.
Позивач подав позов про стягнення заборгованості за кредитом 08.06.2011р. (вих.. №017-120-1/4722 від 06.06.2011р.), тобто з порушенням місячного строку.
Крім того, на момент розгляду спору згідно довідки позивача станом на 30.06.2011р. прострочена заборгованість за кредитом відсутня та пеня погашена.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, а також подані представниками сторін додаткові докази, заслухавши їх пояснення, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.. ст.. 43, 49, 82-85 ГПК України, суддя, -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Кльопов І.Г.
Повний текст рішення підписано 16.08.2011р.