36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60,
E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
04.08.2011 р. Справа №18/1838/11
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м.Полтава
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Полтава
про визнання договору укладеним
Суддя Киричук О.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, дов. від 04.01.11 р. №19/15
від відповідача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 07.12.09р.
Розглядається позовна заява про визнання укладеним договору № 3189 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води в редакції позивача.
28.07.2011р. позивач надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою відповідач значиться за адресою: АДРЕСА_2, що співпадає з адресою, вказаною позивачем у позові.
03.08.2011р. та 04.08.2011р. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №№ 12255д та 12322д).
Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях від 04.08.2011р. проти позову заперечує, посилаючись на відсутність підстав для укладення з ним спірного договору.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
ВП "Полтаватеплоенерго" (надалі - позивач) звернулося з позовом до ФОП ОСОБА_1 (надалі відповідач) про зобов'язання укласти договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень до межі розподілу будівлі нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 (надалі - договір).
В обгрунтування позову позивач вказує наступне.
Предметом діяльності позивача є забезпечення споживачів тепловою енергією. Службою контролю за якістю послуг та експлуатації теплових лічильників позивача було проведено перевірку стану теплопостачання нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке є власністю відповідача.
Перевірка була проведена без участі відповідача, про що зазначено позивачем у поясненні від 03.08.2011р. (вх. № 12322д.).
Перевіркою встановлено, що стояки опалення будинку проходять транзитом, крім одного, до якого підключений опалювальний прилад М-140-12 секцій, стояки не ізолювані. На основі складеного акту був виконаний розрахунок кількості споживання теплової енергії.
Зважаючи на те, що власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є відповідач, позивач звернувся до нього з пропозицією за № 9/1613 від 12.05.2011р. укласти договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
Позивач вказує, що відповідач, починаючи з 2008р., ухилявся від укладення договору, пропозиція за № 9/1613 від 12.05.2011р. про укладення договору також залишена відповідачем без розгляду та реагування, що стало підставою для звернення з даним позовом.
Крім того, позивач зазначає, що про існування інших користувачів приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а відповідно і користувачів теплової енергії, йому не було відомо, відповідач не повідомляв йому, що не є коритувачем даного приміщення, не надавав відповіді на звернення позивача.
При вирішенні спору суд приймає до уваги наступне.
Позивач являється тепогенеруючою (теплопостачальною) організацією відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарювання, який має у власності або у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" (надалі Закон) теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно п. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим лише для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому, при укладенні господарських договорів, відповідно до п. 4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Постачання теплової енергії у гарячій воді за змістом ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є одним із видів комунальних послуг.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно ст.1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Спеціальною нормою, що регулює відносини у сфері теплопостачання також визначено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання").
В силу ч. 1 ст. 19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону, виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (надалі Правила) користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Типовий договір з надання житлово-комунальних послуг відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 затверджений вказаною постановою КМУ.
Як зазначає позивач ним направлено відповідачу пропозицію за № 9/1613 від 12.05.2011р. укласти договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень до межі розподілу будівлі нежитлового приміщення по АДРЕСА_1
ОСОБА_1. є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 426 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 07.03.2008р. (копія надана в матеріали справи).
Як вказує відповідач у поясненнях від 04.08.2011р. та підтвердив представник позивача в судовому засіданні, частину приміщення по АДРЕСА_1 займає Полтавська міська централізована бібліотечна система. Дане підприємство, як споживач теплової енергії, 29.12.2006р. уклало договір № 12/2007 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення частини займаного ним приміщення по АДРЕСА_1 (копія договору залучена в матеріали справи).
Іншу частину приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 240 кв.м. відповідач передав фірмі "Самоцвіт" ЛТД згідно договору оренди нежитлового приміщення № 21 від 20.07.2008р. (копія договору залучена в матеріали справи).
П.4.2. даного договору оренди передбачено, що всі витрати за користування всіма видами комунальних послуг оплачуються орендарем самостійно, згідно з рахунками, які виставляють постачальники відповідних служб.
Вказане свідчить про те, що відповідач не є споживачем в розумінні ст.1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".
В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на зазначені в позовній заяві обставини та надані докази, суд не вбачає підстав для визнання укладеним договору № 3189 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Полтава.
Посилання позивача на те, що відповідач, починаючи з 2008р., не реагував на звернення позивача судом не взяті до уваги з огляду на наступне.
Як вбачається з наданих в матеріали справи копій пропозиція про укладення договору та лист про надання інформації, дана кореспонденція направлялася відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, в той час як відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Перевірка стану теплопостачання нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, проводилася за відсуності відповідача чи його представника.
Відповідач у судовому засіданні зазначив, що до нього не надходила кореспонденція від позивача у 2008р. Позивач доказів направлення кореспонденції відповідачу за адресою реєстрації не надав.
Суд приймає до уваги те, що договір купівлі-продажу від 07.03.2008р. нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 укладено з ОСОБА_1 як з фізичною особою, а не як з приватним підприємцем.
За даних обставин, суд дійшов висновку, що позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання укладеним договору № 3189 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.82-85 ГПК України, суд,
У позові відмовити повністю.
Суддя Киричук О.А.