36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.07.2011 р. Справа №18/1850/11
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком", м.Полтава
до Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, м.Полтава
про стягнення 3422,48 грн.
Суддя Киричук О.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 31.06.11р. №198
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 21.10.10 р. №11/8109
Розглядається позовна заява про стягнення 3422,48 грн. заборгованості, в тому числі 2505,44 грн. основного боргу за договорами № 2271 від 24.03.2003 (далі -Договір 1) та № 2289 від 24.03.2004 (далі -Договір 2), 671,65 грн. інфляційних нарахувань, 163,74 - 3% річних від простроченої суми, 81,65 грн. пені.
В судове засідання 28.07.2011р. позивачем надані додаткові пояснення в обґрунтування позову (вх. № 11922 д від 28.07.11 р.).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на виконання вказаних договорів «Укртелекомом»надавалися відповідачеві, в особі його структурних підрозділів, розміщених в м. Кременчуці, обумовлені договором послуги та були відкриті особові рахунки 66-300002271 та 300002289. У позові зазначено, що позивач щомісячно надавав відповідачеві рахунки для сплати за отримані телекомунікаційні послуги, а відповідач у період з 01.10.2008 р. по 01.06.2011 р. оплату наданих послуг проводив несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість по Договору 1 в розмірі 1602,51 грн. та по Договору 2 в розмірі 902,93 грн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на виконання договірних зобов'язань, про що надав письмовий відзив від 19.07.2011 р. із долученими довідками про надання телекомунікаційних послуг та їх сплату по названим договорам, копіями отриманих від позивача у період з 01.10.2008 р. по 01.06.2011 р. рахунків за надані телекомунікаційні послуги, копіями платіжних доручень, що підтверджують їх оплату та копіями актів звірки взаєморозрахунків між сторонами по названим договорам станом на 01.11.2008 р.
В судове засідання 28.07.2011р. відповідачем також надані платіжні доручення на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем (вх. № 11971 д від 28.07.11 р.).
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
24.03.2003 р. та 24.03.2004 р. між сторонами укладені договори від 24.03.2003 р. № 2271 «Про надання послуг електрозв'язку»(надалі - Договір 1) та від 24.03.2004 р. № 2289 «Про надання послуг електрозв'язку»(надалі -Договір 2).
Відповідно до п.2.1.1. Договорів 1 та 2 позивач взяв на себе зобов'язання надавати відповідачу послуги телефонного зв'язку, а відповідач згідно п.3.2.8. Договорів 1 та 2 зобов'язався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські телефонні розмови та інші послуги надані по телефону.
Як зазначає позивач, він свої зобов'язання виконував належним чином, щомісячно надавав відповідачу рахунки для сплати за отримані телекомунікаційні послуги.
Проте, на думку позивача, в порушення умов договорів відповідачем оплата за період з 01.10.2008 р. по 01.06.2011 р. за надані позивачем послуги в повному обсязі не проведена.
Позивач вказує, що внаслідок несплати відповідачем плати за послуги електрозв'язку за цей період утворилася заборгованість в сумі 3422,48 грн., в тому числі 1602,51 грн. основного боргу та 54,99 грн. пені за договором № 2271; 902,93 грн. основного боргу та 26,66 грн. пені за договором № 2289; також інфляційні та 3% річних.
До позовної заяви позивачем додані виписки з оборотної відомості за період з жовтня 2008р. по травень 2011р. по рахунку № 66-300002271 (договір № 2271) та по рахунку № 66-300002289 (договір № 2289), в яких відображено, що позивачем при розрахунку позовних вимог враховується сальдо на жовтень 2008р.
Ухвалою від 19.07.2011 р. позивача зобов'язано надати детальний розрахунок стягуваної суми із зазначенням розміру, дати виникнення заборгованості та здійснених проплат з посиланням на відповідні платіжні документи.
Такий розрахунок на вимогу суду позивачем не надано. У наданих позивачем в судове засідання 28.07.2011р. розшифровках до акту звірки розрахунків станом на 01.06.2011р. також відображається сальдо на жовтень 2008р., точна дата виникнення заборгованості позивачем не названа.
З наданих суду розрахунків заборгованості та копій рахунків, що надавалися відповідачу для сплати за отримані послуги, також не вбачається дата виникнення заборгованості відповідача перед позивачем.
Наданими сторонами документами, приєднаними до матеріалів справи, підтверджується, що розбіжність в актах звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем існувала ще до 01.11.2006 р. Про незгоду з наявністю боргу відповідач вказує в актах звірки, зазначаючи про відсутність заборгованості.
Судом досліджено копії рахунків, наданих позивачем відповідачеві у період з 01.10.2008 р. по 01.06.2011 р. Оплата відповідачем вказаних у них сум за надані упродовж звітного періоду послуги зв'язку підтверджується копіями наданих відповідачем платіжних доручень. Відповідачем надано копії платіжних доручень, що підтверджують оплату наданих позивачем послуг за кожен місяць у період з 01.10.2008 р. по 01.06.2011 р.
Крім того, позивач у поясненнях, наданих в судове засідання 28.07.2011р., вказує, що за договором № 2271 в період з 01.10.2008р. по 01.06.2011р. ним надано відповідачеві послуг на загальну суму 13167,80 грн., а відповідачем за цей період здійснено оплату в розмірі 13222,32 грн.; за договором № 2289 - надано послуг на суму 7231,43 грн., здійснено проплат - 7325,81 грн.
Цими ж поясненнями підтверджено, що кошти, отримані від відповідача, відповідно до ст.534 ЦК зверталися на погашення раніше нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Як вбачається з наданих в матеріали справи копій платіжних доручень про сплату телекомунікаційних послуг, при їх оформлені у графі "Призначення платежу" відповідачем зазначені номера рахунків та договорів, за якими сплачувалися послуги, код платежу по видаткам на оплату телекомунікаційних послуг (а не пені), періоди надання послуг.
Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), яка регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків, встановлено, що реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції).
Враховуючи вимоги п. 3.8 Інструкції, суд прийшов до висновку, що отримані позивачем грошові кошти за період з жовтня 2008р. по травень 2011р. неправомірно зараховувались ним в рахунок погашення боргу за телекомунікаційні послуги, що, на думку позивача, виник у більш ранній період (до жовтня 2008р.).
Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610. ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно з п. 5.8. Договорів у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлених термін споживач сплачує пеню у розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач не надав належних доказів в підтвердження наявності заборгованості відповідача чи прострочення ним оплати за телекомунікаційні послуги, надані з жовтня 2008р. по травень 2011р.
Копії рахунків та платіжних доручень, надані відповідачем, мають відмітки ГУДКУ в Полтавській області, що підтверджують дати їх надходження та здійснення оплати.
За даних обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за договорами № 2271 від 24.03.2003 та № 2289 від 24.03.2004р. за період з жовтня 2008р. по травень 2011р. та пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню через недоведеність самого факту наявності боргу та прострочки оплати наданих послуг.
Відповідно до вимог п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Посилаючись на дану норму позивач ставить вимогу про стягнення 671,65 грн. інфляційних нарахувань та 163,74 грн. 3% річних. У зв'язку з недоведеністю факту наявності боргу дані вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 43,49, 82-85 ГПК України, суд,
У позові відмовити повністю.
Суддя Киричук О.А.