Справа № 2 - 1007 / 2008 року
16 квітня 2008 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючої судді Зайончковської І.А.
при секретарі Діхтяренко І.Г.
провівши відкрите попереднє судове засідання в залі суду в м. Сміла по справі за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на спадкове майно та самочинно збудоване нерухоме майно,
12 листопада 1952 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_3 помер, та спадщину після його смерті фактично прийняли дружина ОСОБА_4 та їх діти, що проживали у спадковому будинку, що вже було добудовано.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4, що мала у власності вказане будинковолодіння і грошовий вклад, та спадщину після смерті якої прийняв позивач, так як проживав з нею постійно до дня відкриття спадщини.
ОСОБА_1 просить визнати дійсним договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом будинку між його батьком та ОСОБА_2, встановити факт належності вказаного будинку ОСОБА_3, факт прийняття спадщини матір'ю позивача після смерті батька та ним після смерті матері, визнати за ним право на спадщину, а також право власності на самочинно збудовані ним за згодою власника прибудову до будинку «а», сараї «Б»і «б».
Представник відповідача позов визнав повністю.
Заслухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 12 листопада 1952 року ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв гроші за незакінчений будівництвом будинок, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою дружини продавця про згоду на продаж та рішенням виконкому Смілянської міської ради від 4 листопада 1952 року № 442 про надання дозволу на передачу ОСОБА_2 свого права на будівництво будинку, що має 65% готовності, ОСОБА_3 З пояснень позивача вбачається, що з моменту продажу продавець виїхав на інше місце проживання і в подальшому не мав ніяких претензій до його батька з приводу спірного будинку.
За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Оскільки на момент передачі коштів та нотаріального посвідчення відповідачем заяви сторони досягли домовленості по всіх істотних його умовах і виконали всі необхідні дії для його вчинення, суд вважає, що між сторонами договір купівлі-продажу фактично відбувся 12 листопада 1952 року. Оскільки нотаріальне посвідчення його на даний час є неможливим, відповідно до ст. 220 ЦК України він повинен бути визнаний дійсним.
Батьки позивача за спільні кошти сім'ї та спільними зусиллями закінчили будівництво будинку, а тому набули на нього право власності, як на новостворене майно, хоча і не прийняли його в установленому порядку в експлуатацію, а тому після смерті ОСОБА_3 право власності на спірне будинковолодіння набула його дружина ОСОБА_4, яка проживала разом з померлим та заволоділа і розпоряджалась спадковим майном фактично його прийнявши, хоча юридично своє право не оформила, відповідно до ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК України ( в ред. 1963 року).
Відповідно до ст. ст. 1261, 1268-1270 ЦК України позивач є спадкоємцем за законом першої черги, який спадщину прийняв шляхом постійного проживання разом з матір'ю до дня відкриття спадщини та продовжує проживати у спадковому будинку, а тому за ним необхідно визнати на нього право власності, оскільки його брати та сестри спадщину не приймали та на неї не претендують.
Відповідно до ст. 376 ЦК України якщо користувач земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню. Судом встановлено, що померла проживала разом з позивачем однією сім'єю і він здійснював за матір»ю догляд, так як вона хворіла. За її згодою ним було проведено спорудження самочинних сараїв та добудови до будинку. Проведення цих робіт відбувалося за рахунок його особистих коштів і ніякі інші особи на заявляють своїх прав на вказане майно. Розташування самочинних споруд не порушує прав інших осіб, як вбачається з заяви суміжного землекористувача та висновку управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста, а тому їх необхідно визнати належними ОСОБА_1.
На підставі ст. ст. 220, 376, 1261, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК України (в ред.1963 року), керуючись ст. ст. 10, 130, 213, 215 ЦПК України, суд, -
Визнати дійсним, укладений 12 листопада 1952 року, договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом будинку 65 % готовності між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що знаходився АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_2, що за життя належало ОСОБА_3, в тому числі на самочинно збудовані прибудову до будинку «а» та сараї «Б,б», на грошовий вклад на рахунку НОМЕР_1 у філії № 3276/020 Смілянського відділення Ощадбанку України на ім'я ОСОБА_4.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви - апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.
Головуюча :