06 липня 2011р. Справа: № 5023/1850/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,
при секретарі -Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 01-62юр/6883 від 30.08.2010р., ОСОБА_2 за довіреністю № 01-62юр/5764 від 20.07.2010р.,
відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю № 1737/4-01 від 21.03.2011р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 2297Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2011р. у справі № 5023/1850/11,
за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,
до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради, м. Харків
про стягнення коштів в сумі 50 557,76 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 50 557,76 грн., у зв'язку з наданням пільг з оплати вартості спожитої електричної енергії.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2011р. (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» збитків на суму 50 557,76 грн., держмито у сумі 506,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2011р. надіслав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити АК «Харківобленерго»у задоволені позову у повному обсязі. Також апелянт просить покласти на позивача витрати по веденню справи, відповідно до статей 46, 49 ГПК України.
Апелянт вказує, що відповідно до ст. 42 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій на оплату певних комунальних послуг надаються субсидії населенню та пільги окремим категоріям громадян, переліченим у статтях 22, 23 Закону України «Про міліцію», у Законі України «Про пожежну безпеку», Законі України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», але в даних Законах не конкретизувалося, як саме надаються пільги. З метою упорядкування плати житлово-комунальних послуг громадянами, які мають пільги, постановою Кабінету Міністрв України від 01.08.1996р. №879 було встановлено норми споживання електричної енергії на комунально-побутові потреби громадянам, які мають право на пільги. Дана постанова не передбачає ніяких виключень, тому в межах норм споживання АК «Харківобленерго» до вересня 2008р. і нараховувала пільги особам, які мають право на пільги відповідно до вищенаведених Законів.
Після винесення рішення Конституційним судом України 22.05.2008р., Верховною радою України не вносились зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»в частині збільшення видатків на надання пільг на оплату електроенергії та видатки не були збільшенні; не були враховані дані видатки і в Державному бюджеті України на наступні роки.
У зв'язку з чим апелянт зазначає, що Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради не одержало додаткові кошти на виплату пільг на оплату електроенергії пільговикам у більшому розмірі, ніж це передбачено Державним бюджетом України, а ті кошти що доходили для оплати пільг з розрахунку на кожну особу, якій був встановлений Державним бюджетом, тобто в межах норм, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. № 879.
Апелянт, зазначає, що відповідно до п.5 ст. 51 Бюджетного Кодексу України, Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради в м. Харкові як розпорядник бюджетних коштів, здійснює бюджетні зобов'язання та проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими затвердженими кошторисами. Оскі льки на сьогоднішній день видатки в частині урахування додаткових асигнувань для вико нання рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 не збільшені, витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися. Відповідно до ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення. До того ж, частиною 8 ст.51 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України здійснює платежі за дорученням розпорядників коштів у разі відповідності напрямів витрачання бю джетних коштів бюджетному асигнуванню.
Також, апелянт звертає увагу на те, що листом від 20.05.2009р. №248/5/131-09 було повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. №879, встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг. Також зазначено, що постанова не передбачає виключень, тому визна чені цією постановою норми поширюються на осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про міліцію», але судом першої інстанції не враховано, що відповідно до цієї постанови Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради, як розпорядник коштів нижчого рівня і здійснює фінансування особам, які мають право на пільги відповідно до Законів України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку», «Про держану кримінально-виконавчу службу України». Постанова на цей час є чинною та не визнавалась не конституційною.
Апелянт стверджує, що щомісячно управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117 (із змінами) проводиться перевірка форми «2-пільга»за ко жен місяць. В результаті таких перевірок виявлялися зайві нарахування сум за рахунок включення до форми «2-пільга»по категорії «міліціонер на пенсії»сум по пільгам без ураху вання встановлених норм. Вказані суми не приймались до відшкодування за рахунок субвенцій з Державного бюджету на відповідні роки. Відповідно управління повертало поіменний список для зняття зайво нарахованих сум для проведення відповідних коригувань в бух галтерському обліку та актах звіряння по формі «3-пільга». За період з 2008 р. по теперіш ній час до управління не надходило жодного протоколу розбіжностей щодо невідповідності даних управління.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, в зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач вказує, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності окремих положень ст. 65, розділу 1, п. 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, п. 3 розділу ІІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67, розділу І, п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 67, розділу І, пп. 2-4, 6-8, 10-18, пп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34, пп. 1-6, 8-12 п. 35, п. 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Тобто вказана норма стосовно введення «середніх норм споживання»визнана неконституційною.
Згідно зі ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Також позивач вказує на те, що після оприлюднення рішення Конституційного Суду України, енергопостачальна організація звернулася до Міністерства палива та енергетики України щодо проведення розрахунків за спожиту електроенергію окремим категоріям пільговиків та отримала відповідь вих. № 32-01/6-2125 від 12.08.2008р., що після 22.05.2008р. обсяг пільгового споживання електроенергії для працівників міліції та пенсіонерів МВС не обмежується середніми нормами споживання (крім випадку пільгового споживання електричної енергії на освітлення), тобто розрахунки з вищезазначеними категоріями пільговиків повинні проводитися без застосування норм на пільгове споживання електроенергії.
На підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 р. № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати»(зі змінами та доповненнями) саме Міністерство палива та енергетики України в межах своїх повноважень надає роз'яснення щодо визначення обсягів пільгового споживання електричної енергії громадянам, які згідно із законами України мають право на пільгове споживання електричної енергії.
Позивач стверджує щодо посилання відповідача на роз'яснення листом №248/5/131-09 від 20.05.2009 р. Міністерства праці та соціальної політики України про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 р. № 879 не передбачає виключень, тому визначені цією постановою норми поширюються на всі категорії громадян, які мають право на пільги, то дані твердження вважає безпідставними та не маючими законодавчого підтвердження, так як тлумачити положення даної постанови надано Державному комітету по житлово-комунальному господарству та Міністерству палива та енергетики України. Крім того, дана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, нею користуються відповідні органи, установи та організації у разі, коли на це є пряме посилання у Законах України, відповідно до яких споживачам надаються пільги на користування житлово-комунальними послугами.
Керуючись Закону України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., роз'ясненнями Міністерства палива та енергетики України, з 23.05.2008 р. та по теперішній час енергопостачальник проводить розрахунки за спожиту електроенергію пенсіонерам МВС та пенсіонерам пожежної охорони без застосування норм на пільгове споживання електроенергії.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256 (далі - Порядок), у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Отже, при вірному застосуванні норм прямої дії, а саме рішення Конституційного суду України 22.05.2008р. та положень Законів України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку», «Про державну кримінально-виконавчу службу України»відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Але відповідач не виконав вимоги п. 6 Порядку, чим порушив права АК «Харківобленерго».
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, а представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи з нижченаведених підстав.
Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про міліцію»ч. 4 доповнено словами «працівникам міліції та членам їх сімей надається 50 % знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством».
Статтю 22 Закону України «Про пожежну безпеку»доповнено відповідним положенням: «особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50 % знижка плати за жилу площу, комунальні послуги, а також палива в межах норм, встановлених законодавством».
Крім того, ст. 24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу Україну» доповнено положенням: «пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі №1-28/2008 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) було визнано неконституційними положення пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», тобто норми стосовно введення середніх норм споживання при наданні пільг та житлових субсидій на оплату певних комунальних послуг конкретним категоріям громадян.
Крім того, вищевказаним рішенням Конституційного Суду України чітко визначено, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Отже, положення вищезазначених законів стосовно введення «середніх норм споживання»визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р.
Відповідно до ст. 147 Конституції України, Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Згідно зі ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови від 01.11.1996р., № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»роз'яснив, що, оскільки Конституція України, як зазначено у її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосувати Конституцію як акт прямої дії.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Порядок відшкодування суми витрат, понесених внаслідок постачання електричної енергії пільговим категоріям споживачів, визначено Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та Порядком.
Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами -надавачами відповідних послуг.
Також відповідно до п. 6 Порядку, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Отже, при вірному застосуванні норм прямої дії, а саме рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. та положень Законів України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку», «Про державну кримінально-виконавчу службу України»відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Але відповідач не виконав вимоги п. 6 Порядку.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та ст. 38 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»передбачено, що за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот надаються житлові субсидії населенню та пільги, зокрема звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони тощо
Згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету»від 04.03.2002 р. N 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (надалі - головні розпорядники коштів).
Відповідно до п. 2 вищевказаної постанови головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно з пунктами 2, 3, 10 «Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (далі - Положення): уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, та складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою «3-пільга»; Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад, організують збирання, систематизацію і зберігання інформації щодо пільговиків та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; енергопостачальник надає до управління праці та соціального захисту населення на паперових та електронних носіях розрахунки витрат від наданих пільг за формою «2-пільга».
Також, згідно з п. 12 Положення Мінпраці затверджує форми «1-пільга», «4-пільга», «5-пільга», «6-пільга», «7-пільга», форму «2-пільга»- за погодженням з Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінтрансзв'язку; а форму «3-пільга»з Мінфіном.
Форма розрахунків «2-пільга»затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. №535, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007р. №1172/144439 із змінами і доповненнями.
Форма складання акта звіряння затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003 р. № 83.
Позивачем надавались на підтвердження своїх позовних вимог двосторонній акт звіряння розрахунків за надані населенню послуги згідно Законів України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» між Східним РВЕ Орджонікідзевського району та головним розпорядником коштів місцевого бюджету Управління праці та соціального захисту населення Орджонікдзевської районної в м. Харкові ради станом на 01.01.2011р., по формі №3-пільга затвердженій наказом Мінпраці України від 28.03.2003р. за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом (а.с. 13). Зазначена звірка проводиться між позивачем та відповідачем щомісячно за вимогами Порядку. Саме різниця не визнана відповідачем за даними акту звіряння, і складає позовні вимоги позивача.
Відповідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про електроенергетику» збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.
Отже, відповідно до ст. 1191 ЦК України, позивач має право зворотної вимоги до відповідача на суму 50 557,76 грн. за період з 23.05.2008 р. по 01.01.2011 р.
Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у сумі 50 557,76 грн., які відповідач не компенсував позивачу за надані пільги за період з 23.05.2008 р. по 01.01.2011 року.
Вищевказане також підтверджується позицією Вищого господарського суду викладеною у постанові від 19.10.2010р. у справі № 58/350-09.
Колегія суддів, відхиляє посилання відповідача на лист № 248/5/131-09 від 20.05.2009р. Департаменту державного соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики України, яким було повідомлено відповідача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. № 879 встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг та зазначено, що постанова не передбачає виключень, оскільки тлумачити положення вищезазначеної постанови надано Державному комітету по житлово-комунальному господарству та Міністерству палива та енергетики України.
Також, даний лист не є нормативно-правовим актом, а має роз'яснювальний характер. До того ж, в будь-якому випадку, положення Законів України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку»та «Про державну кримінально-виконавчу службу України»щодо надання 50% знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з урахуванням середніх норм споживання були чинні до 31.12.2008р., а з 01.01.2009р. зазначені положення законів передбачають надання 50% знижки пільговим категоріям без будь-яких обмежень.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні, а апеляційна скарга є недоведеною та необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99 101, пункту 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2011р. у справі № 5023/1850/11 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов
Суддя І.А. Шутенко