"23" серпня 2011 р.Справа № 20/17-2096-2011
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Лашина В.В.Суддів: Єрмілова Г.А.
Воронюка О.Л.
При секретарі: Хом'як О.С.
за участю представників сторін:
від ПСП «Кришталь»: ОСОБА_1 -довіреність б/н від 22.04.2011 р.ОСОБА_2 -довіреність б/н від 24.06.2011 р.,
від Серпневської селищної ради: ОСОБА_3 -довіреність № 2 від 18.08.2011 р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Кришталь»
на рішення господарського суду Одеської області
від 08.07.2011 р.
по справі № 20/17-2096-2011
за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства «Кришталь»
до відповідача: Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області
про визнання права власності
27 травня 2011 р. Приватне сільськогосподарське підприємство «Кришталь»(далі -ПСП «Кришталь») звернулось до господарського суду з позовом до Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області (в подальшому -Серпневська селищна рада) про визнання у порядку ст. 392 ЦК України права власності на нерухоме майно: будівлі та споруди гаражу, що знаходяться за адресою: Одеська область, Тарутинський район, смт Серпневе, вул. Маяковського, 16, інв.№ 48/327; будівлі та споруди будівельної бригади за адресою: Одеська область, Тарутинський район, смт Серпневе, вул. Леніна, 173, інв. № 57/334; будівлі та споруди зернотоку за адресою: Одеська область, Тарутинський район, смт Серпневе, вул. Кравченко, 4, інв. № 47/337; будівлі вівчарні № 7, інв. № 35/357, № 3 -інв. № 35/358, № 8 -інв. № 35/359 за адресою: «Комплекс будівель та споруд № 2», Серпневська селищна рада Тарутинського району Одеської області; будівлі маточника № 1, інв. № 7/345, № 4 -інв. № 11/346, № 3 -інв. № 10/347, № 2 -інв. № 8/348; будівлю птичника № 6, які розташовані на землях Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно договору № 1 від 01.03.2004 р. СВК «Тарутинський», на виконання зобов'язань перед ПСП «Кришталь», передав позивачу вищезазначене майно на суму 1 837 542 грн., що було оформлено актом прийому-передачі основних і оборотних засобів. Зазначений договір був підписаний тому, що ПСП «Кришталь»погасило кредиторську заборгованість СВК «Тарутинський»перед третіми особами. Як зазначає позивач, в серпні 2010 р. ПСП «Кришталь»звернулось до відповідача з клопотанням щодо оформлення права власності на нерухоме майно, яке отримало від СВК «Тарутинський», однак Серпневська селищна рада своїм рішенням від 08.09.2010 р. № 401-V відмовила позивачу, що свідчить про невизнання відповідачем права власності ПСП «Кришталь».
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.07.2011 р. (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволені позову було відмовлено.
Не погоджуючись з цим рішенням, ПСП «Кришталь»в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин положень ст. ст. 640, 657 ЦК України, які не регулюють правові відносини між апелянтом та СВК «Тарутинський»за договором № 1 від 01.03.2004 р.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних під став.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2004 р. між ПСП «Кришталь»та СВК «Тарутинський»був підписаний договір № 1, за умовами якого позивач зобов'язався погасити кредиторську заборгованість СВК «Тарутинський»в сумі 1 837 542 грн. на протязі 5 років, а останній у виконання зобов'язань передав ПСП «Кришталь»майно у вигляді основних та оборотних засобів на суму 1 837 542 грн.
Передача та прийом основних і оборотних засобів від СВК «Тарутинський»до позивача підтверджується актом від 01.03.2004 р. /а.с. 27-29, т.1/, в тому числі щодо нерухомого майна: будівлі та споруди автогаражу, будівлі та споруди будівництва; будівлі та споруди зернотоку; будівлі вівчарні; будівлі свинарників; будівлю птичника.
Про вчинення дій на виконання договору № 1 від 01.03.2004 р. щодо погашення позивачем заборгованості СВК «Тарутинський»свідчать платіжні доручення про перерахування грошових коштів кредиторам, платіжні відомості щодо заборгованості по заробітній платі /а.с. 63-149, т.1; а.с. 1-61, т.2/.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що сторонами, при підписанні договору № 1 від 01.03.2004 р., не була дотримана встановлена законом форма договору щодо відчуження нерухомого майна, нотаріальне оформлення та державна реєстрація не здійснювались, а тому у позивача не виникло право власності на спірне майно.
Аналізуючи матеріали справи та чинне законодавство, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та до спірних правовідносин застосовані належні норми матеріального права.
Твердження апелянта про неправильне застосування господарським судом положень ст. ст. 640, 657 ЦК України, судова колегія вважає неспроможними.
Договір № 1 від 01.03.2004 р. є змішаним договором та містить елементи договору купівлі-продажу, оскільки обумовлює передачу нерухомого майна у власність позивачу під умовою погашення останнім заборгованості СВК «Тарутинський»перед третіми особами.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 209 вказаного Кодексу унормовано, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно зі ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
За приписами статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 згаданого Кодексу договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а у разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
До того ж, частинами 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Отже, зі змісту вказаних статей вбачається, що цивільні права і обов'язки у сторін такого правочину можуть виникати тільки з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Таким чином, при недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату та настання відповідних цивільних прав.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, що відображено в постановах від 10 березня 2009 року по справі № 21/555, від 13 січня 2010 року по справі № 6-697св08, від 07 квітня 2010 р. по справі № 6-14739св09, у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», а також в постановах Вищого господарського суду України від 09.04.2009 р. по справі № 11/119пд, від 10.05.2011 р. по справі № 2-21/12104-2007, від 31.05.2011 р. у справі № 16/184-ПД-10.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законні висновки суду першої інстанції щодо ненабуття позивачем у власність спірного нерухомого майна.
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Кришталь»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 08.07.2011 р. по справі № 20/17-2096-2011 -без змін.
Головуючий суддя В.В. Лашин
Суддя Г.А. Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Повна постанова складена 25.08.2011 р.