73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
18.08.2011 Справа № 5024/1379/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Учасника (власника) приватного наукового виробничо-комерційного підприємства "Атон" ОСОБА_1, м.Херсон
до відповідача 1 - Приватне науково-виробниче комерційне підприємство "Атон", м.Херсон
відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійська агрохімічна компанія", м.Херсон
про визнання недійсними правочинів
за участю
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник на підставі нотар. посв. дов. від 02.08.2011р.
від відповідача 1 : ОСОБА_3 - представник, дов. від 01.08.2011р.
від відповідача 2 : не прибув
Сутність спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить господарський суд визнати недійсними на підставах, встановлених п.5 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, укладені між відповідачами усні правочини щодо обоюдних поставок товарів, які мали місце у грудні 2009р.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що є учасником (власником) ПНВКП "Атон" (відповідач 1) і відповідно до статутних документів - вищим органом управління підприємства з певними правами та повноваженнями.
В процесі ознайомлення та проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств було виявлено наявність вчинених між відповідачами правочинів з обоюдних поставок товарів, оформлених у вигляді письмових накладних на поставку, які викликають у учасника підприємства сумніви в реальності існування цих господарських операцій з огляду на наявність будь-яких розумних економічних показників, для їх укладення. Без укладення письмового договору відповідач-1 (ПНВКП "Атон") відвантажив відповідачу-2 (ТОВ "Таврійська агротехнічна компанія") у грудні 2009р. товар на загальну суму 3129239грн. 63коп. В той же період часу відповідач-2 відвантажив відповідачу-1 товар на суму 3427323грн. 08коп.
У той же період часу між сторонами укладалися угоди про припинення зобов'язань, що випливають з вчинених усних правочинів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що відображено у бухгалтерському обліку відповідача-1.
Вчинення господарських операцій на значні суми без укладення письмових договорів, по яких кожна з сторін одночасно була боржником і кредитором з припиненням зобов'язань їх зарахуванням, а також відсутність документів з оприбуткування товару, за твердженням позивача, є свідченням того, що приймання-передачі товару не проводилось, отже, поставок товарів не існувало, а усні правочини укладалися без мети настання реальних наслідків.
Позивач наголошує на тому, що укладення оспорюваних правочинів порушує її корпоративні права та інтереси як власника підприємства, може мати негативні наслідки застосування до підприємства контролюючими органами штрафних санкцій, що вплине на результати господарської діяльності підприємства, а також може призвести до неможливості отримання прибутку або навіть позбавлення майна.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач -1 (ПНВКП "Атон" у наданому господарському суду письмовому відзиві та усних поясненнях позов не визнає і просить суд відмовити у його задоволенні. Вважає твердження позивача неправомірними та такими, що повністю спростовуються документами первинного бухгалтерського обліку - товарними та податковими накладними, які містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників та печатки юридичних осіб, оригінали яких на вимогу господарського суду доставлені для огляду.
Зважаючи на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач-2 (ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія"), належним чином повідомлений про дату і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням відділення зв'язку ф.119 про одержання товариством 22.07.2011р. ухвали про порушення справи, явку представника не забезпечив, витребувані судом матеріали не надав, правом надання письмового відзиву з викладенням правової позиції щодо предмета спору не скористався.
Позивач і відповідач-1 не заперечують щодо розгляду справи з врахуванням приписів ст.75 ГПК України, без участі відповідача-2, за наявними у справі документами. При цьому відповідач-1 зазначає, що у нього в наявності є документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують фактичне вчинення усіх без виключення поставок товарів - як по тих, де він був продавцем, так і по тих, по яких він виступив покупцем.
Взявши до уваги доводи сторін, суд, керуючись ст.75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі відповідача-2.
Розгляд справи відбувався з перервами, які оголошувались до 05.08.2011р. та 18.08.2011р.
Заслухавши пояснення представників позивача, ПНВКП "Атон", дослідивши матеріали справи, суд
На підставі вчинених між відповідачами усних правочинів протягом грудня 2009р. ПНВКП "Атон" (продавець) відвантажив ТОВ "Таврійська агротехнічна компанія" (покупець) товар на загальну суму 3129239грн. 54коп., у тому числі:
1. накладна №1161 від 04.12.2009р. газовий конденсат - 181545,30грн.
2. накладна №1173 від 08.12.2009р. КМТА-40,750 тн - 261615грн.
3. накладна №1178 від 09.12.2009р. м'ясні продукти - 51300грн.
4. накладна №1181 від 10.12.2009р. м'ясні продукти - 56550грн.
5. накладна №1183 від 11.12.2009р. м'ясні продукти - 151665грн.
6. накладна №1197 від 15.12.2009р. бензол сирий - 116674,56грн.
7. накладна №1194 від 15.12.2009р. м'ясні продукти - 109971грн.
8. накладна №1198 від 16.12.2009р. склобанка та інше - 171372,20грн.
9. накладна №1204А від 19.12.2009р. м'ясні продукти - 57205грн.
10. накладна №1206 від 21.12.2009р. м'ясні продукти - 93966,20грн.
11. накладна №1208А від 22.12.2009р. м'ясні продукти - 84588,48грн.
12. накладна №1207А від 22.12.2009р. бензол сирий, КМТА - 295431,36грн.
13. накладна №1312А від 23.12.2009р. м'ясні продукти - 79555,67грн.
14. накладна №1219А від 25.12.2009р. м'ясні продукти - 87013грн.
15. накладна №1220А від 25.12.2009р. газ. конденсат 16,218тн - 79468,20грн.
16. накладна №1218А від 25.12.2009р. КМТА - 32,240 тн - 185702,40грн.
17. накладна №1222А від 27.12.2009р. м'ясні продукти - 81478грн.
18. накладна №1229 від 28.12.2009р. м'ясні продукти - 96370грн.
19. накладна №1241 від 30.12.2009р. газовий конденсат - 292147,30грн.
20. накладна №1230А від 28.12.2009р. бензол сирий, КМТА - 272418,17грн.
05 лютого 2010р. згідно накладної №74 ПВКП "Атон" відвантажило ТОВ "Таврійська агротехнічна компанія" паливо ТС-62 та бензин на загальну суму 298083грн. 45коп.
Всього протягом грудня 2009р., лютого 2010р. відповідач-1 відвантажив відповідачу-2 товар на загальну суму 3427322грн. 99коп.
Накладні на відвантажений товар мають усі необхідні реквізити, містять підписи уповноважених осіб, мокрі печатки юридичних осіб - продавця і покупця, їх оригінали надані для огляду і досліджені судом. На відвантажений товар по кожній накладній продавцем виписано і видано покупцю оригінал податкової накладної, номер і дата якої співпадають з номером і датою, зазначеними в накладній. Копії податкових накладних по кожній з поставок мають всі необхідні реквізити, оглянуті і досліджені судом.
В свою чергу, у грудні 2009р. відповідач 2 - ТОВ "Таврійська агротехнічна компанія" (продавець) відвантажив відповідачу 1 - ПНВКП "Атон" (покупець) товар на загальну суму 3427323грн. 08коп., у тому числі:
1. накладна №829 від 07.12.2009р. бензин - 342188грн. 26коп.
2. накладна №825 від 01.12.2009р. бензин, дизпаливо - 308894,62грн.
3. накладна №826 від 01.12.2009р. товар (30 наймен.) - 221449,86грн.
4. накладна №831 від 08.12.2009р. товар (13 наймен.) - 33022,33коп.
5. накладна №832 від 09.12.2009р. підшипник - 8391,60грн.
6. накладна №834 від 09.12.2009р. товар (34 наймен.) - 11696,88грн.
7. накладна №833 від 09.12.2009р. бензин - 206192,64грн.
8. накладна №837 від 11.12.2009р. бензин - 318045,43грн.
9. накладна №835 від 10.12.2009р. товар ( 32 наймен.) - 179790,64грн.
10. накладна №842 від 18.12.2009р. товар (31 наймен.) - 9526,32грн.
11. накладна №843 від 18.12.2009р. дизпаливо - 91375,20грн.
12. накладна №840 від 17.12.2009р. бензин - 288606,76грн.
13. накладна №845 від 23.12.2009р. товар (34 наймен.) - 177282,40грн.
14. накладна №848 від 25.12.2009р. бензин - 357846,00грн.
15. накладна №846 від 24.12.2009р. дизпаливо, бензин - 335686,20грн.
16. накладна №849 від 28.12.2009р. товар (18 наймен.) - 61448,40грн.
17. накладна №851 від 28.12.2009р. бензин - 368338,56грн.
18. накладна №853 від 30.12.2009р. товар ( 29 наймен.) - 107540,98грн.
Накладні на відвантажений товар мають усі необхідні реквізити, містять підписи уповноважених осіб, мокрі печатки юридичних осіб - покупця і продавця, їх оригінали надані для огляду і досліджені судом. На одержаний товар відповідачу-1 (покупець) відповідачем 2 ( продавець) виписано і надано оригінали податкових накладних, номера і дати яких співпадають з номерами і датами кожної накладної на відвантажений товар. Оригінали податкових накладних надані для огляду і досліджені судом.
В процесі виконання договірних зобов'язань між сторонами на підставі ст.601 ЦК України було складено дві угоди про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, по яких відповідачі брали участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням був боржником за однорідним іншим зобов'язанням.
Зокрема, про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідачами складено угоди: від 31.12.2009р. на суму 3129239грн. 63коп. та від 28.02.2010р. на суму 298083грн. 45коп., всього на 3427323грн. 08коп.
За підстав, викладених в позовній заяві та описовій частині рішення, позивач просить суд визнати недійсними вчинені між сторонами вищеперелічені правочини.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм юридичну оцінку, суд відмовляє у задоволенні позову з огляду на його безпідставність, врахувавши наступне.
Правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину.
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, пунктом п'ятим зазначеної статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
Відповідно до ст.215 ЦК України загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені ст.203 цього Кодексу.
Як зазначає позивач, вчинені між сторонами усні правочини з поставки (купівлі-продажу) товару вчинялися без мети настання реальних наслідків з огляду на відсутність документів з оприбуткування товару, з чого зроблено висновок, що товар між відповідачами не приймався та не передавався.
Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В процесі розгляду справи встановлено, що протягом грудня 2009р. між відповідачами вчинялися обоюдні усні правочини, пов'язані з купівлею-продажем товарів (промислових і продуктових), в яких відповідачі одночасно виступали як продавцями, так і покупцями, тобто були кредиторами і боржниками у зобов'язаннях одночасно.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.205, ч.1 ст.206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних наслідків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
За своєю правовою природою укладені між відповідачами правочини, пов'язані з договірними зобов'язаннями, що випливають з купівлі-продажу.
За правилами ст.655 ЦК України договір купівлі-продажу - це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правова норма ст.657 цього Кодексу встановлює вичерпний перелік предметів договору купівлі-продажу, які укладаються в письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню - договори купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.
Предметом вчинених між відповідачами усних правочинів були купівля-продаж товарів промислової та продуктової груп, отже, вони не потребували відповідно до закону письмової форми, тим більше, що учасники цих угод були одночасно і продавцями і покупцями та припиняли зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, шляхом складення двосторонніх угод, підписаних уповноваженими представниками сторін, що не протирічить приписам ст.601 ЦК України. Від імені відповідача 1 - ПНВКП "Атон" накладні на відпуск товару відповідачу 2 (продаж) і одеражння товару від відповідача 2 (покупку) підписувалися засновником ПНВКП "Атон" - ОСОБА_4, який припинив свою участь у складі засновника 13.07.2011р., передавши належну йому частку у статутному фонді підприємства у розмірі 100% гр.ОСОБА_1 у повному обсязі на підставі нотаріально посвідченої заяви. (а.с.48)
Відповідно до статуту ПНВКП "Атон" предметом діяльності підприємства, у тому числі, є роздрібна та оптова торгівля пальним, продуктами харчування, м'ясом та м'ясними продуктами, іншими нерподовольчими товарами.
Нафтопродукти відвантажувались з ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів, які ПНВКП "Атон" використовувало на умовах оренди на підставі укладеного з ТОВ "Нафтотранссервіс" договору оренди №30/09/09-ХР, належно засвідчена копія якого надана в матеріали справи.
Таким чином, судом в процесі дослідження доказів встановлено, що протягом дії усних правочинів, з моменту їх укладення і до моменту звернення позивача з позовом про визнання їх недійсними, договірні відносини сторін носили товарний характер і були спрямовані на фактичне настання взаємних прав і обов'язків.
Щодо відсутності документів, які підтверджують транспортування товару, суд зазначає, що як транспортування, так і безпосередньо його здійснення, не є обов'язковою умовою для договору поставки та відображення її у бухгалтерському обліку, а відтак не є доказом безтоварної операції за договором поставки (купівлі-продажу).
Наведені вище обставини підтверджують, що усні правочини фактично виконувалися відповідачами.
Згідно з частинами 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконанні її обов'язку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними " від 28.04.1978р. №3 роз'яснює, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
Відповідно до ч.5 ст.205 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Під час судового розгляду встановлено, що зобов'язання, які виникли на підставі усних договорів поставки у грудні 2009р., мали реальний характер їх укладення, відповідало волі сторін та було направлено на настання реальних правових наслідків, що передбачені вказаними усними правовідносинами.
Висновок позивача щодо недійсності ґрунтується виключно на тому припущенні, що йому не були надані документи, що підтверджують виконання операцій за цими договорами. Обгрунтовуючи недійсність правочинів тим, що вони не були направлені на настання правових наслідків, а також тим, що вони порушували публічний порядок, встановлений чинним законодавством України для суб'єктів підприємницької діяльності щодо ведення бухгалтерського обліку діяльності підприємств, позивач послався на невідповідність цих договорів частині 5 статті 203 ЦК України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Під час судового розгляду позивач не доказав суду належними та достатніми доказами факт укладення відповідачами недійсних правочинів або господарських зобов'язань, які б не були направлені на реальне настання правових наслідків або порушували публічний порядок, встановлений чинним законодавством України для суб'єктів підприємницької діяльності щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку діяльності підприємств.
Твердження позивача про порушення відповідачами частини 5 статті 203 ЦК України не відповідає дійсності і ґрунтується на невірному тлумаченні вказаної норми. Таким чином, одне тільки посилання на норми ЦК України не є достатньою підставою для визнання договору недійсним.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується також і позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Суддя Н.О. Задорожна
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України
25.08.2011 р.