"26" серпня 2011 р.Справа № 9/17-2216-2011
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Соцком Банк";
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК БРИГАНТИНА";
про розірвання кредитного договору та стягнення 35617713,7грн.
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 06.06.2011 р. за вх. №3185/2011 Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Соцком Банк" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про розірвання кредитного договору та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК БРИГАНТИНА" (далі -Відповідач) в сумі 35 617 713,7грн.
Позивач на позовних вимогах наполягає.
Відповідач у судових засіданнях, призначених на 20.06.2011 р., 20.07.2011 р. та 22.08.2011 р., не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить Довідка Господарського суду Одеської області від 20.07.2011 року. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
13 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Соцком Банк" (надалі Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК БРИГАНТИНА" було укладено Кредитний Договір № 041/1-990, згідно якого Банком надано кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом 3 900 000,00 (три мільйони дев'ятсот тисяч доларів США 00 центів), на термін користуванням з 08.09.2008 року по 27.11.2009 року.
Згідно додаткових угод до Договору, кредит надається на термін по 15.05.2011 року. Згідно додаткової угоди № 1, сума кредиту становить 3 374 000,00 гривень.
Цільове використання кредитних коштів - поповнення обігових коштів.
Банк свій обов'язок у відповідності з вищевказаним кредитним Договором виконав у повному обсязі, а саме: Позичальнику було надано кредитні кошти.
Відповідно до пункту 1.4. вказаного Кредитного договору, сторони дійшли згоди про те, що відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 20,0 % річних.
Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті, згідно п. 4.2. Договору, Позичальником щомісячно у строк до 10 (десятого) числа місяця за місяцем нарахування відсотків.
Згідно додаткової угоди № 3 до Договору, відсотки за користування кредитом підлягають сплаті Позичальником щомісяця у строк до 25 числа місяця наступного за місяцем нарахування відсотків.
У зв'язку з викладеним, станом на 29.11.2010 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК БРИГАНТИНА" перед Банком виникла заборгованість у розмірі 35 617 713,70 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості.
Згідно п. 3.1. Договору, кредит, наданий Банком, забезпечується усім приналежним Позичальнику майном і коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, установленому, законодавством України.
Неодноразові порушення відповідачем грошових зобов'язань за кредитними Договорами, позбавляють Банк права на отримання прибутку який розраховувалось отримати при укладанні кредитних Договорів. Саме такі підстави, виходячи із змісту Договорів, вважаються для Банку істотними порушеннями для дострокового розірвання та стягнення власних грошових коштів.
22.08.2011 року у судовому засіданні представник Позивача надав суду клопотання у якому пояснює, що у зв'язку з тим, що на даний момент Кредитний договір закінчив свою дію 15.05.2011 року, Позивач вважає за доцільне відмовитись від позовних вимог щодо розірвання договору. Тому останніми позовними вимогами просить суд вважати: стягнення суми боргу у розмірі 35617713,7 грн. та судові витрати.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі був укладений кредитний договір № 041/1-990 від 08.09.2008 року, згідно з якими, позивач (Кредитор - Банк) -при наявності кредитних ресурсів, надає відповідачу - (Позичальнику) кредит у вигляді відкличної відновлюваної кредитної лінії з лімітом 3 900 000,00 доларів США, в обмін на виконання Позичальником всіх зобов'язань, що випливають за Договором.
Пунктом 10.1. Договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання даного договору обома сторонами та діє в обсязі перерахованих кредитних коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Пункт 1.3. Договору закріплює, що кредит надається Позичальникові на термін: 08.09.2008 року по 27.11.2009 року.
Додатковою угодою №1 до Кредитного Договору № 014/1-990 від 08.09.2008 року передбачено, що п. 1.1. змінено та викладено в новій редакції, таким чином, Банк надав Позичальнику кредит у сумі 3 374 000,00 доларів США.
Додатковою угодою №3 до Кредитного Договору № 014/1-990 від 08.09.2008 року передбачено, що п. 1.3. змінено та викладено в новій редакції, таким чином, кредит надається Позичальникові на термін: 08.09.2008 року по 26.05.2010 рік.
Відповідно до Додатку №1 від 26.02.2010 року до Кредитного Договору № 014/1-990 від 08.09.2008 року, Позичальник зобов'язувався виплатити Банку суму кредиту відповідно до наступного графіку платежів: дата платежу за кредитом - 10.02.2010 року, сума кредиту до сплати -0,00 доларів США, максимальний ліміт кредитної лінії -3 374 000,00 доларів США; дата платежу за кредитом - 10.03.2010 року, сума кредиту до сплати -0,00 доларів США, максимальний ліміт кредитної лінії -3 374 000,00 доларів США; дата платежу за кредитом - 10.04.2010 року, сума кредиту до сплати -0,00 доларів США, максимальний ліміт кредитної лінії -3 374 000,00 доларів США; дата платежу за кредитом - 10.05.2010 року, сума кредиту до сплати -2 000 000,00 доларів США, максимальний ліміт кредитної лінії -1 374 000,00 доларів США; дата платежу за кредитом - 26.05.2010 року, сума кредиту до сплати -1 374 000,00 доларів США, максимальний ліміт кредитної лінії -0,00 доларів США; всього: 3 374 000,00 доларів США.
Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 625, 629 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредиту зобов'язаний сплатити суму боргу. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між тим, як вказує позивач, в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, у нього виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на момент подання позову склала 35 617 713,70 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості (аркуш справи 7-8).
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на вищенаведені положення законодавства та враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати за кредитним договором, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка склала 35 617 713,70 грн.
При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості відповідач не оспорив. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими, в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК БРИГАНТИНА" (65026, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Гаванна, 9, код ЄДРПОУ 34252411) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Соцком Банк" (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 5, код ЄДРПОУ 26364113, р/р 37390303094000.980 в ПАТ „КБ „СКБ”, МФО 388313) суму основного боргу -35 617 713,70 грн., 25 500 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Меденцев П.А.
Повний текст рішення складено 26 серпня 2011 року.