"22" серпня 2011 р.Справа № 16/17-1292-2011
Господарський суд Одеської області
У складі судді -Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 29.07.2010р.
Від відповідачів:
- Одеської міської ради: не з'явився;
- управління Держкомзему у м. Одесі: не з'явився;
Від третіх осіб:
- державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство”:
ОСОБА_3 за довіреністю № Ю -1 -6/11 від 28.02.2011 року ;
- Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради: не з'явився;
- Міністерства інфраструктури України: не з'явився.
Від прокурора: Бурлаченко І.В. згідно з посвідченням № 69 від 20.05.2010р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Алькор” до Одеської міської ради, управління Держкомзему у м. Одесі, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство”, Міністерства інфраструктури України, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, за участю Чорноморського транспортного прокурора про скасування рішення, визнання права власності, зобов'язання не чинити перешкоди, -
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Алькор” (надалі за текстом -ТОВ „Алькор”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради № 5317-ІV від 06.03.2006р. „Про розгляд протесту прокурора Одеської області від 09.02.2006 року № 07/1-43-06 на рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. № 2222-IV”, визнання права власності ТОВ „Алькор” на земельну ділянку площею 4,8363 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання Одеської міської ради не чинити перешкоди позивачу у володінні, користуванні та розпорядженні вищезазначеною земельною ділянкою. Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що у зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення відповідачем здійснюються перешкоди у володінні, користуванні і розпорядженні спірною земельною ділянкою та порушується право власності ТОВ „Алькор” на вказану земельну ділянку.
Ухвалою суду від 22.04.2011р. в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено державну судноплавну компанію „Чорноморське морське пароплавство” (надалі за текстом -ДСК „Чорноморське морське пароплавство”), Міністерство транспорту та зв'язку України та Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради.
26.05.2011р. до суду надійшла заява Чорноморського транспортного прокурора про його вступ до справи в порядку ст. 29 ГПК України для представництва інтересів держави, яка була задоволена згідно з ухвалою суду від 06.06.2011р. Цією ж ухвалою Чорноморського транспортного прокурора було допущено до участі у справі № 16 / 17 -1292 -2011 для представництва інтересів держави.
Окрім того, ухвалою суду від 06.06.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Управління Держкомзему у місті Одеса.
На підставі ухвал суду від 20.06.2011р. управління Держкомзему у місті Одеса було залучено до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача та здійснено заміну Міністерства транспорту та зв'язку України його правонаступником Міністерством інфраструктури України.
Одеською міською радою правова позиція з приводу заявленого позову неодноразово змінювалися, яка спочатку ґрунтувалась на запереченнях проти позову, а в подальшому змінилась до наголошення на тому, що дана справа непідвідомча господарським судам та повинна розглядатись за правилами адміністративного судочинства, оскільки однією із заявлених позовних вимог є оскарження рішення суб'єкту владних повноважень. Крім того, представником Одеської міської ради заявлялося усне клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, яке було відхилено господарським судом зважаючи на його безпідставність та необґрунтованість.
У судовому засіданні 08.07.2011р. Одеською міською радою було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Приморським районним судом м. Одеси адміністративної справи № 2а/1522/3697/11 за позовом ДСК „Чорноморське морське пароплавство” до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб ТОВ „Алькор” та КП „ОМБТІ та РОН” про визнання протиправним і скасування рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності.
В обґрунтування заявленого клопотання Одеська міська рада посилається на те, що в межах адміністративної справи № 2а/1522/3697/11, яка перебуває в провадженні Приморського районного суду м. Одеси, оспорюється свідоцтво про право власності ТОВ „Алькор” на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. На думку заявника, від результатів вирішення вказаної адміністративної справи залежить правомірність або неправомірність рішень Одеської міської ради від 28.12.2001р. № 3256-ХХІІ та від 04.02.2004р. № 2222-ІV, які були скасовані оскаржуваним рішенням Одеської міської ради № 5317-ІV від 06.03.2006р., оскільки спірна земельна ділянка передавалась в користування та в подальшому відчужувалась на користь ТОВ „Алькор” як власнику розташованої на ній об'єкту нерухомості.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі зокрема в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаною з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Однак з матеріалів справи вбачається, що за рішеннями Одеської міської ради від 28.12.2001р. № 3256-ХХІІ та від 04.02.2004р. № 2222-ІV земельна ділянка площею 4,8363 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, надавалась спочатку у користування, а потім була відчужена на користь ТОВ „Алькор” з метою проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу, а не виключно у зв'язку із розташуванням на ній об'єктів нерухомості, належних ТОВ „Алькор”, що спростовує доводи Одеської міської ради про пов'язаність між собою даної справи та адміністративної справи № 2а/1522/3697/11, яка перебуває в провадженні Приморського районного суду м. Одеси. Більш того, правовідносини, які виникли між сторонами по даній справі засновані на земельних відносинах, які можуть та повинні розглядатися окремо від відносин, пов'язаних з правом власності на нерухоме майно.
За таких обставин, клопотання Одеської міської ради про зупинення провадження у справі було відхилено господарським судом з огляду на його безпідставність та необгрунтованість.
Управлінням Держкомзему у м. Одесі позовні вимоги заперечуються у повному обсязі.
Згідно письмових заперечень щодо заявлених позовних вимог, ДСК „Чорноморське морське пароплавство” вважає, що даний спір непідвідомчий господарським судам та повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Окрім того, ДСК „Чорноморське морське пароплавство” наголошувало, що на даний час спірна земельна ділянка перебуває у власності певного кола фізичних осіб в результаті відчуження, яке було здійснено ТОВ „Алькор”, а також зазначає про сплив строку позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами про оскарження рішення Одеської міської ради № 5317-ІV від 06.03.2006р. „Про розгляд протесту прокурора Одеської області від 09.02.2006 року № 07/1-43-06 на рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. № 2222-IV”.
Міністерство інфраструктури України повністю заперечує проти заявленого позову.
Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради правова позиція по суті заявлених вимог письмово надана не була, у судових засіданнях дана третя особа повністю заперечувала проти заявленого позову.
Чорноморський транспортний прокурор надав суду письмові пояснення, відповідно до яких висловив позицію, аналогічну ДСК „Чорноморське морське пароплавство” в частині непідвідомчості даної справи господарським судам, у зв'язку з чим, просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Окрім того, прокурор наголошував, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 042626, на який посилається ТОВ „Алькор” в якості правової підстави для захисту його права власності на спірну земельну ділянку, не може бути прийнятий судом як належний доказ наявності у позивача права власності, оскільки 05.11.2004р. між учасниками ТОВ „Алькор” був укладений договір про виділення частки земельної ділянки в натурі, в результаті виконання якого земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1, площею 4,8363 га, була відчужена ТОВ „Алькор” на користь фізичних осіб.
Враховуючи, що позиції Одеської міської ради, ДСК „Чорноморське морське пароплавство” та Чорноморського транспортного прокурора в тому числі засновані на непідвідомчості даної справи господарським судам, суд вважає за необхідне та правомірне насамперед надати правову оцінку доводам зазначених учасників судового процесу з цього приводу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає розгляду в господарських судах України. В свою чергу, статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам зокрема підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Для вирішення питання підвідомчості даного спору, господарський суд вважає за необхідне, з урахуванням положень ст. 12 ГПК України, визначити, які спори, що виникають із земельних відносин, віднесені до компетенції адміністративних судів.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 17.03.2011р.) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, на момент звернення ТОВ „Алькор” до суду із даним позовом компетенція адміністративних судів поширювалась виключно на публічно-правові спори, пов'язані із оскарженням фізичними та юридичними особами рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які виникають зокрема із земельних відносин.
Пунктом 1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” роз'яснено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК. Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
Виходячи із характеру спірних правовідносин між сторонами, предмету спору, яким є захист права власності особи внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування відповідного правового акту індивідуальної дії, з урахуванням наведених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” роз'яснень, господарський суд дійшов висновку, що даний спір є приватноправовим спором юридичної особи із суб'єктом владних повноважень, а тому він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
При цьому, в даному випадку не підлягають застосуванню положення резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010р. № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України виходячи з наступного.
Абзацом 3 пункту 1 резолютивної частини даного рішення визначено, що положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
При прийняті рішення від 01.04.2010р. № 10-рп/2010 Конституційним Судом України надавалося офіційне тлумачення положенням пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України виходячи із редакції даної законодавчої норми, чинній на час прийняття рішення, а саме: в редакції Закону України від 18.02.2010р., якою було визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В подальшому, згідно з Законом України від 07.07.2010р. № 2453-VI, редакцію пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України було змінено. Чинною на теперішній час редакцією даної процесуальної норми до компетенції адміністративних судів віднесено виключно публічно-правові спори, пов'язані із оскарженням фізичними та юридичними особами рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які виникають, зокрема, із земельних відносин, обмежуючи компетенцію адміністративних судів виключно характером спірних правовідносин, в той час як редакція, чинна на час прийняття Конституційним Судом України рішення від 01.04.2010р. № 10-рп/2010, поширювала компетенцію адміністративних судів на спори виходячи виключно з їх суб'єктного складу.
З огляду на викладене, суд оцінює клопотання Одеської міської ради, ДСК „Чорноморське морське пароплавство” та Чорноморського транспортного прокурора щодо непідвідомчості даної справи господарським судам та наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України необґрунтованими та такими, що не базуються на законі, у зв'язку з чим, у суду відсутні правові підстави для припинення провадження у даній справі.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу даних учасників процесу, що предметом спору, який розглядається в межах провадження по даній справі є в тому числі і вимоги про визнання права власності ТОВ „Алькор” на земельну ділянку площею 4,8363 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання Одеської міської ради не чинити перешкоди позивачу у володінні, користуванні та розпорядженні вищезазначеною земельною ділянкою, які, в свою чергу, ніяким чином не підпадають під категорію справи адміністративної юрисдикції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
24.04.2001р. на підставі наказу Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. за № 68/5 „Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 745/4038, акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси 24.04.2001р, приватним нотаріусом Одеського міського округу ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності, зареєстроване в реєстрі за № 1684, згідно з яким нотаріусом посвідчено, що ТОВ „Алькор” належить право власності на майно, яке складається з будинку спільного корпуса (літ. Д), розташованого на території міжрейсової бази моряків за адресою: АДРЕСА_1, що раніше належало ДСК „Чорноморське морське пароплавство” на підставі балансової довідки УИМ-114 від 28.03.2001р.
28.12.2001р. Одеською міською радою було прийнято рішення за № 3256-ХХІІІ „Про затвердження проекту відведення та надання товариству з обмеженою відповідальністю фірмі „Алькор” земельної ділянки загальною площею 5,2359 га, за адресою: АДРЕСА_1, для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу та організації запроектованої вулиці”, відповідно до якого було надано ТОВ „Алькор” у тимчасове довгострокове користування, на умовах оренди, терміном на 5 років, земельну ділянку загальною площею 5,2359 га за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі: земельну ділянку площею 4,8363 га, для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу (код Українського класифікатору цільового використання землі -1.17 -землі рекреаційного призначення); земельну ділянку площею 0,3996 га, із земель міста, для організації запроектованої вулиці (код Українського класифікатору цільового використання землі -1.12.9 -землі іншого громадського призначення) та затверджено проект відведення вищезазначеної земельної ділянки. Окрім того, вказаним рішенням було затверджено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди між Одеською міською радою та ТОВ „Алькор”.
В подальшому, Одеською міською радою 04.02.2004р. на підставі ст.ст. 126, 127, 128 Земельного кодексу України було прийнято рішення № 2222-ХХIV „Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 4,8363 га, що знаходиться в оренді товариства з обмеженою відповідальністю „Алькор”, за адресою: АДРЕСА_1, для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу”, на підставі якого було вирішено: продати ТОВ фірмі „Алькор” земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель рекреаційного призначення міста, раніше наданих ТОВ фірмі „Алькор”, площею 4,8363 га, за адресою: АДРЕСА_1, для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу, згідно з технічним паспортом (додаток 1); погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ фірмі „Алькор” (додаток 2); затверджено вартість земельної ділянки без урахування ПДВ у розмірі 5 182 579,08 грн. на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про оціночну вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12.09.2003р.); затверджено проект договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення між Одеською міською радою та ТОВ фірмою „Алькор” (додаток 3).
У відповідності до ст. 127 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 11.09.2003р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.
Згідно з п.п. 1, 3, 6, 7, 8 ст. 128 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 11.09.2003р.) продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації. Вартість земельної ділянки визначається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14.04.2004р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 413, ТОВ „Алькор” 05.10.2004р. було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 042626, яким посвідчено, що ТОВ „Алькор” є власником земельної ділянки площею 4,8363 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки -для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу, кадастровий номер земельної ділянки № 5110137500:51:003:0062. Вказаний державний акт було зареєстрованого в Книзі записів реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020450500042.
В силу приписів ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 11.09.2003р.) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. В свою чергу, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, після одержання державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 042626, позивачем, у відповідності до вищенаведених приписів Земельного кодексу України, було набуто право власності на земельну ділянку площею 4,8363 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Прокурором Одеської області на підставі ст. 21 Закону України „Про прокуратуру” 09.02.2006р. було принесено протест за вих. № 07/1-43вих-06 з вимогою про скасування прийнятого Одеською міською радою рішення від 04.02.2004р. № 2222-ХХIV „Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 4,8363 га, що знаходиться в оренді товариства з обмеженою відповідальністю „Алькор”, за адресою: АДРЕСА_1, для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу”.
В обгрунтування заявленого протесту прокурор Одеської області посилався на встановлення прокурорською перевіркою факту підроблення службовими особами ТОВ „Алькор” листа-погодження ДСК „Чорноморське морське пароплавство” від 23.04.2001р. про вилучення землі на користь ТОВ „Алькор”, який був однією з підстав для надання останньому вищезазначеної земельної ділянки у користування. Окрім того, прокурором зазначено, що рішенням Вищого господарського суду України від 09.11.2005р. було визнано недійсними прилюдні торги від 17.04.2001р., за результатами яких ТОВ „Алькор” було придбано у власність двоповерхову будівлю Міжрейсової бази моряків, що, в свою чергу, було підставою для прийняття сесією міської ради подальших рішень стосовно земельних ділянок. Викладені обставини, на думку прокурора Одеської області, свідчили про прийняття опротестованого ним рішення на підставі підроблених ТОВ „Алькор” документів, а тому були підставою для його скасування.
У відповідності до ст. 21 Закону України „Про прокуратуру” від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 11.01.2006р.) протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
06.03.2006р. Одеською міською радою за наслідком розгляду протесту прокурора Одеської області від 09.02.2006р. № 07/1-43-06 було прийнято рішення № 5317-IV, яким вищезазначений акт прокурорського реагування було задоволено та вирішено скасувати рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. № 2222-IV та рішення Одеської міської ради від 28.12.2001р. № 3256-III.
На думку позивача, рішення Одеської міської ради від 06.03.2006р. № 5317-IV „Про розгляд протесту прокурора Одеської області від 09.02.2006р. № 07/1-43-06 на рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. № 2222-IV” було прийнято безпідставно, обгрунтовано виключно матеріалами досудового слідства по окремій кримінальній справі та фактично спрямовано на позбавлення належного ТОВ „Алькор” права власності на земельну ділянку площею 4,8363 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Викладене, за переконанням позивача, є підставою для скасування вищезазначеного рішення із застосуванням положень ч. 1 ст. 393 ЦК України, визнання за ТОВ „Алькор” права власності на спірну земельну ділянку на підставі ст. 392 ЦК України та зобов'язання Одеської міської ради не чинити перешкоди у здійсненні позивачем володіння, користування та розпорядження цією земельною ділянкою.
В силу приписів ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Здійснюючи правову оцінку названій законодавчій нормі, суд зазначає, що на її підставі правовий акт органу місцевого самоврядування може бути скасований судом одночасно за наявності наступних підстав: невідповідність прийнятого акту положенням чинного на час його прийняття законодавства та порушенням вказаним актом прав власника майна. При цьому, в порядку наведеної статті позов з вимогою про визнання акту незаконним та його скасування може бути пред'явлений виключно власником майна, права якого порушені оскаржуваним актом.
Отже, виходячи із зазначеної законодавчої норми, позивачем за таким позовом може бути власник майна, право якого порушене прийняттям переліченими органами актів, і таке право має існувати як на момент прийняття оспорюваного акту так і на момент звернення до суду, в протилежному випадку відсутність факту порушеного права виключає його судовий захист.
Виходячи зі змісту заявленого позову підставою для пред'явлення останнього є доводи про наявність у позивача права власності на земельну ділянку загальною площею 4,8363 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1, яке, в свою чергу, оспорюється Одеською міською радою, в тому числі шляхом прийняття рішення від 06.03.2006р. № 5317-IV „Про розгляд протесту прокурора Одеської області від 09.02.2006р. № 07/1-43-06 на рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. № 2222-IV”.
Суд звертає увагу позивача, що необхідною умовою застосування інституту захисту права власності шляхом його визнання є наявність у позивача прав на спірне майно. Це може випливати із представлених ним доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення правових підстав набуття ТОВ „Алькор” права власності на земельну ділянку загальною площею 4,8363 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1.
Як встановлено судом, 05.10.2004р. позивачу було видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ОД № 042625, яким посвідчено його право власності на земельну ділянку площею 4,8363 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що була продана ТОВ „Алькор” на підставі рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. № 2222-IV. Наведене дозволяє суду зробити висновок, що в силу приписів ст. 125,126 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 12.05.2004р.) у ТОВ „Алькор” з 05.10.2004р. виникло право власності на зазначену земельну ділянку.
Однак в подальшому, про що не було зазначено позивачем ані на момент звернення до суду із даним позовом, ані в ході розгляду справи, між учасниками ТОВ „Алькор” гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_8, гр. ОСОБА_9, гр. ОСОБА_10, гр. ОСОБА_11, гр. ОСОБА_12, гр. ОСОБА_13, гр. ОСОБА_14, гр. ОСОБА_15, гр. ОСОБА_16, гр. ОСОБА_17, гр. ОСОБА_18, гр. ОСОБА_19, гр. ОСОБА_20, гр. ОСОБА_21, гр. ОСОБА_22, гр. ОСОБА_23, гр. ОСОБА_24, гр. ОСОБА_25, гр. ОСОБА_26, гр. ОСОБА_27, гр. ОСОБА_28, гр. ОСОБА_29, гр. ОСОБА_30, гр. ОСОБА_31 було укладено договір про виділення частки земельної ділянки в натурі, посвідчений 05.11.2004р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_32, зареєстрований в реєстрі за № 2052, відповідно до умов п.п. 1, 2 якого предметом цього договору є земельна ділянка АДРЕСА_1, розміром 4,8363 га, яка належить ТОВ „Алькор” на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ОД № 042626, зареєстрованого в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю № 020450500042 від 17.05.2004р. Призначення земельної ділянки -для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу.
Згідно з п. 3 даного договору учасники ТОВ „Алькор” домовились на підставі плану-схеми земельної ділянки про порядок користування співвласниками земельною ділянкою, виданого Одеським регіональним управлінням Державного комітету України по земельним ресурсам від 05.11.2004р., розподілити належні їм частки в зазначеній у п.1 цього договору земельній ділянці відповідно до розміру належних часток у статутному капіталі ТОВ „Алькор” наступним чином: земельна ділянка гр. ОСОБА_6 площею 0,3 га, що складає 6,20% статутного капіталу; земельна ділянка гр. ОСОБА_7 площею 0,12 га, що складає 2,48% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_8 площею 0,1 га, що складає 2,06% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_9 площею 0,1 га, що складає 2,06% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_12 площею 0,1 га, що складає 2,06% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_13 площею 0,1га, що складає 2,06% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_14 площею 0,1га, що складає 2,06% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_15 площею 0,1 га, що складає 2,06% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_16 площею 0,1га, що складає 2,06% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_17 площею 0,1 га, що складає 2,06% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_11 площею 0,1 га, що складає 2,06% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_18 площею 0,135 га, що складає 2,76% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_20 площею 0,45 га, що складає 9,32% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_21 площею 0,2742 га, що складає 5,66% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_22 площею 0,55 га, що складає 11,37% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_23 площею 0,14 га, що складає 2,89% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_24 площею 0,21 га, що складає 4,34% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_26 площею 0,15 га, що складає 3,10% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_27 площею 0,1341 га, що складає 2,77% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_28 площею 0,1 га, що складає 2,06% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_29 площею 0,12 га, що складає 2,48% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_30 площею 0,1362 га, що складає 2,81% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_31 площею 0,1 га, що складає 2,06% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_19 площею 0,34 га, що складає 72,1% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_25 площею 0,34 га, що складає 75,73% статутного капіталу; земельна ділянка ОСОБА_10 площею 0,10 га, що складає 29,14% статутного капіталу.
В силу положень ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. (ч.ч. 1-4 ст. 88 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 06.10.2004р.).
Відповідно до п. 5 договору про виділення частки земельної ділянки в натурі, посвідченого 05.11.2004р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_32, зареєстрованого в реєстрі за № 2052, цей договір є підставою для одержання його учасниками державного акту на право приватної власності на землю та його державної реєстрації.
Згідно ст. 81 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 06.10.2004р.) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі зокрема придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
На виконання п. 5 договору про виділення частки земельної ділянки в натурі, посвідченого 05.11.2004р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_32, зареєстрованого в реєстрі за № 2052, ст.ст. 81, 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 06.10.2004р.) вищезазначеними учасниками ТОВ „Алькор” були отримані наступні державні акти на право власності на земельну ділянку, якими засвідчено їх право власності на набуті на підставі вищеназваного договору земельні ділянки, розташовані за адресою АДРЕСА_1: державний акт серії ОД № 042708, виданий 22.10.2004р. ОСОБА_15, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501350, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га; державний акт серії ОД № 046678, виданий 08.12.2004р. ОСОБА_26, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501593, щодо земельної ділянки площею 0,1500 га; державний акт серії ОД № 046715, виданий 08.12.2004р. ОСОБА_18, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501594, щодо земельної ділянки площею 0,1350 га; державний акт серії ОД № 046704, виданий 14.12.2004р. ОСОБА_20, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501627, щодо земельної ділянки площею 0,4500 га; державний акт серії ОД № 046711, виданий 07.12.2004р. ОСОБА_23, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501577, щодо земельної ділянки площею 0,1400 га; державний акт серії ОД № 046712, виданий 07.12.2004р. ОСОБА_27, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501579, щодо земельної ділянки площею 0,1341 га; державний акт серії ОД № 046638, виданий 11.11.2004р. ОСОБА_11, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501460, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га; державний акт серії ОД № 046636, виданий 11.11.2004р. ОСОБА_17, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501461, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га; державний акт серії ОД № 042729, виданий 11.11.2004р. ОСОБА_16, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501462, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га; державний акт серії ОД № 046637, виданий 11.11.2004р. ОСОБА_13, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501463, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га; державний акт серії ОД № 046635, виданий 15.11.2004р. ОСОБА_7, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501472, щодо земельної ділянки площею 0,1200 га; державний акт серії ОД № 046641, виданий 17.11.2004р. ОСОБА_21, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501479, щодо земельної ділянки площею 0,1242 га; державний акт серії ОД № 046640, виданий 17.11.2004р. ОСОБА_21, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501480, щодо земельної ділянки площею 0,1500 га; державний акт серії ОД № 046639, виданий 22.11.2004р. ОСОБА_24, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501502, щодо земельної ділянки площею 0,2100 га; державний акт серії ОД № 046659, виданий 01.12.2005р. ОСОБА_6, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501553, щодо земельної ділянки площею 0,3000 га; державний акт серії ОД № 046670, виданий 01.12.2004р. ОСОБА_31, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501554, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га; державний акт серії ОД № 046717, виданий 03.12.2004р. ОСОБА_9, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501567, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га; державний акт серії ОД № 046708, виданий 29.12.2004р. ОСОБА_12, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501766, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га; державний акт серії ОД № 046709, виданий 29.12.2004р. ОСОБА_10, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501765, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га; державний акт серії ОД № 046706, виданий 23.12.2004р. ОСОБА_22, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501691, щодо земельної ділянки площею 0,5500 га; державний акт серії ОД № 046702, виданий 23.12.2004р. ОСОБА_25, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501690, щодо шести земельних ділянок загальною площею 0,3400 га; державний акт серії ОД № 046705, виданий 16.12.2004р. ОСОБА_30, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501645, щодо земельної ділянки площею 0,1362 га; державний акт серії ОД № 046703, виданий 14.12.2004р. ОСОБА_19, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501630, щодо земельної ділянки площею 0,3400 га; державний акт серії ОД № 046710, виданий 14.12.2004р. ОСОБА_29, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501628, щодо земельної ділянки площею 0,1200 га; державний акт серії ОД № 046716, виданий 03.12.2004р. ОСОБА_14, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501568, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га.
У відповідності до ст. 78 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 06.10.2004р., чинній на час укладення вищезазначеного договору) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 06.10.2004р.) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Однією із підстав для припинення права власності на земельну ділянку, встановлених ст. 140 Земельного кодексу України, є відчуження земельної ділянки за рішенням власника.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, а саме: договір про виділення частки земельної ділянки в натурі та видані на підставі нього учасникам ТОВ „Алькор” вищезазначені державні акти, враховуючи вимоги ст.ст. 78, 79, 140 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 06.10.2004р.) господарський суд дійшов висновку, що право власності ТОВ „Алькор” на земельну ділянку з установленими межам та розташуванням - загальною площею 4,8363 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яке посвідчувалось державним актом про право власності на земельну ділянку серії ОД № 042626, припинилось, у зв'язку з чим даний акт судом до уваги не приймається.
Згідно з вимогами ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приймаючи до уваги, що єдиним доказом, на який посилалось ТОВ „Алькор” як на підставу наявності у нього права власності на спірну земельну ділянку є державний акт про право власності на земельну ділянку серії ОД № 042626, з урахуванням вищенаведених обставин, що свідчать про припинення права власності позивача на земельну ділянку, яке посвідчувалось даним актом, господарський суд дійшов висновку, що позивачем, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, не доведено належними та допустимими доказами факт наявності у нього права власності на земельну ділянку загальною площею 4,8363 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання за ТОВ „Алькор” права власності на спірну земельну ділянку.
При цьому, слід зазначити, що на момент прийняття Одеською міською радою рішення від 06.03.2006р. № 5317-IV „Про розгляд протесту прокурора Одеської області від 09.02.2006р. № 07/1-43-06 на рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. № 2222-IV” право власності ТОВ „Алькор” на земельну ділянку загальною площею 4,8363 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, вже припинилося.
За таких обставин, суду не вбачається підстав при вирішенні даного спору для застосування положень ст. 393 ЦК України у зв'язку з відсутністю факту порушення прав позивача як при прийнятті рішення Одеської міської ради від 06.03.2006р. № 5317-IV „Про розгляд протесту прокурора Одеської області від 09.02.2006р. № 07/1-43-06 на рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. № 2222-IV”.
Приписами п. 2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. № 02-5/35, встановлено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини та висновки суду, які свідчать про відсутність порушень прав позивача у зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення, господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення позову ТОВ „Алькор” в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 06.03.2006р. № 5317-IV „Про розгляд протесту прокурора Одеської області від 09.02.2006р. № 07/1-43-06 на рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. № 2222-IV”.
Висловлена з цього питання правова позиція суду підтверджується в тому числі і судовою практикою з аналогічних питань (постанова Вищого господарського суду України від 13.11.2008р. № 18/309).
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Одеської міської ради не чинити перешкоди ТОВ „Алькор” у володінні, користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, обґрунтованих приписами ст. 154 Земельного кодексу України, господарський суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 154 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 09.02.2006р., чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.
Вимоги в даній частині позову обгрунтовані наявністю у ТОВ „Алькор” права власності на земельну ділянку загальною площею 4,8363 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Враховуючи, що вимоги в даній частині позову мають зобов'язальний характер та базуються на необхідності захисту права власності на земельну ділянку, в той час як в процесі вирішення даного спору судом встановлений факт відсутності у позивача права власності на спірну земельну ділянку як на час прийняття Одеською міською радою рішення від 06.03.2006р. № 5317-IV „Про розгляд протесту прокурора Одеської області від 09.02.2006р. № 07/1-43-06 на рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. № 2222-IV”, так і на момент звернення до суду з даним позовом, позовні вимоги в частині зобов'язання Одеської міської ради не чинити перешкоди ТОВ „Алькор” у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 4,8363 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають.
Враховуючи всі вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги ТОВ „Алькор” недоведеними, декларативними, та такими, що не грунтуються на законних підставах, у зв'язку з чим, не підлягаючими задоволенню у повному обсязі відповідно до ст.ст. 125-128 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 11.09.2003р.), ст.ст. 78, 79, 81, 88, 140 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 06.10.2004р.), ст. 154 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 09.02.2006р.), ст.ст. 364, 393 ЦК України.
Судові витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 125-128 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 01.01.2004р.),ст.ст. 78, 79, 81, 88, 140 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 06.10.2004р.), ст. 154 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 09.02.2006р.), ст.ст. 364, 393 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-84 ГПК України суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення підписане 25.08.2011р.
Суддя Желєзна С.П.