"22" серпня 2011 р.Справа № 25/17-2431-2011
За позовом: Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”
до відповідача: Державної установи „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області”
про стягнення 97,90 грн.
Суддя: Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №05-18/54 від 27.12.2010 р.
Від відповідача: не з'явився
В засіданні 22.08.2011 р. приймали участь представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №05-18/54 від 27.12.2010 р.
Від відповідача: не з'явився
Суть спору: про стягнення з ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” на користь ДП „МТП „Южний” 37,72 грн. індексу інфляції, 09,75 грн. -три відсотки річних, 50,43 грн. пені.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, подав до суду уточнення позовних вимог від 05.08.2011 р. за вх.№26528/2011, де виклав позовні вимоги з врахуванням оплати відповідачем основної заборгованості.
Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з ДУ „Державна інспекція з карантину рослин в Одеській області” 949,15 грн. основного боргу, 37,72 грн. індексу інфляції, 10,15 грн. -три проценти річних, 52,44 грн. пені.
Так, позовні вимоги позивачем обґрунтовано тим, що 17.04.2006 р. між ДП „МТП „Южний” та ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” було укладено договір №ОГЭ-73/д про споживання та спільне використання технологічних мереж, згідно якого позивача забезпечував передачу електричної енергії відповідачу, за яку відповідач здійснив несвоєчасну оплату, що стало підставою для нарахування позивачем до стягнення з відповідача 50,43 грн. пені, 37,72 грн. індексу інфляції, 09,75 грн. три проценти річних.
Відповідач надав суду відзив на позов від 18.07.2011 р. вх.№23185/2011, в якому просить суд у позові позивача відмовити, посилаючись на те, що плата за споживання та спільне використання технологічних мереж була здійснена в повному обсязі, в підтвердження чого надав копії рахунків та платіжних доручень з відмітками про сплату боргу через ГУДКУ в Одеській області.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення сторін та їх правову позицію, суд встановив наступне:
17.04.2006 р. між ДП „МТП „Южний” (власник мереж) та ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” (користувач) було укладено договір про споживання та спільне використання технологічних мереж №ОГЭ-73/д, власник мереж зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених користувачу до використання, а користувач -своєчасно сплачувати за спожиту електричну енергію та використання електричної мережі, отримані послуги. Передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку „Однолінійна схема”. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, додаток №1 „Акт розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності сторін” (п.п.1.1., 1.2. договору від 17.04.2006 р., п.1 додаткової угоди від 06.07.2006 р.).
Відповідно до п.4.1. договору від 17.04.2006 р. користувач зобов'язується здійснювати оплату за спожиту електроенергію та використання електричних мереж власника мереж в розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж здійснюється згідно з додатком №2 „Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії. Плата за використання електромереж вноситься користувачем на підставі рахунка, одержаного від власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів (тривалість періоду оплати має не перевищувати 5 днів для суб'єктів господарювання, які здійснюють плату самостійно -для суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену організацію).
Згідно п.7.4. договору від 17.04.2006 р. на підставі показів засобів обліку електричної енергії оформлюються такі документи: акт про обсяг переданої електричної енергії; акт про результати замірів електричної потужності.
Положеннями п.8.2.1. договору від 17.04.2006 р. передбачено, що за внесення платежів, передбачених п.4.1. цього договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Цей договір укладається на строк до 31.12.2010 р., набирає чинності з дня його підписання. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої зі сторін у порядку, визначеному законодавством (п.10.4. договору від 17.04.2006 р. з врахуванням додаткової угоди №4 від 26.05.2011 р.).
Позивачем відповідачу було виставлено рахунки за передану електричну енергію №№831/е, 832/е від 31.12.2010 р., №№6/е, 7/е від 31.01.2011 р., які згідно повідомлення відділення зв'язку були отримані відповідачем 16.02.2011 р.
Подані відповідачем копії рахунків №№831/е, 832/е від 31.12.2010 р., №№6/е, 7/е від 31.01.2011 р., платіжні доручення №№199, 200, 597, 598 від 15.06.2011 р. містять відмітку ГУДКУ в Одеській області про зарахування на рахунок ДП „МТП „Южний” коштів, внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором №ОГЭ-73/д від 17.04.2006 р. в загальній сумі 949,15 грн.
Таким чином станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, у відповідача не існувало перед портом заборгованості за договором від 17.04.2006 р., однак, наявні факти порушення відповідачем строків погашення заборгованості за договором від 17.04.2006 р.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені ДП „МТП „Южний” позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, три проценти річних, індекс інфляції правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.
Згідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності з приписами ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок індексу інфляції в розмірі 37,72 грн. та трьох процентів річних в розмірі 9,75 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 50,43 грн.
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зі змісту п.п. 1,2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Із змісту ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України вбачається, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що пеня в сумі 50,43 грн. розрахована відповідно до вимог чинного законодавства та з дотриманням умов п.8.2.1. договору від 17.04.2006 р., у зв'язку з чим вимога про її задоволення підлягає судом задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги ДП „МТП „Южний”, у зв'язку з чим стягненню з ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” на користь позивача підлягають 50,43 грн. пені, 9,75 грн. три проценти річних, 37,72 грн. індексу інфляції.
З врахуванням того, що згідно штампу ГУДКУ в Одеській області на рахунках №№831/е, 832/е від 31.12.2010 р., №№6/е, 7/е від 31.01.2011 р., платежі відповідача згідно платіжних доручень №№199, 200, 597, 598 від 15.06.2011 р. були зараховані позивачу 21.06.2011 р., тобто, в день звернення позивача до суду із даним позовом, позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 102грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
,Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов позивача повністю.
2. Стягнути з Державної установи „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” (65089, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса,76/1, код 00485227) на користь Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний” (65481, Одеська область, м. Южне, код 04704790) 37 (тридцять сім) грн. 72 коп. індексу інфляції, 9 (дев'ять) грн. 75 коп. три проценти річних, 50 (п'ятдесят) грн. 43 коп. пені, 102 (сто дві)грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
Суддя Малярчук І.А.
Повний текст рішення складено 22.08.2011р.