"15" серпня 2011 р.Справа № 34/17-2224-2011
За позовом Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідо"
про розірвання договору позички та стягнення 27218,09грн.
Суддя Фаєр Ю.Г.
Представники
від позивача: ОСОБА_1, діюча на підставі довіреності №Ю-1-25/11 від 17.05.11р.
від відповідача: не з'явилися.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про розірвання договору позички №ОД-1604 від 19.02.07р., укладеного між сторонами, стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лідо" заборгованості за договором позички №ОД-1604 від 19.02.07р. у сумі 23165,62грн., пені у сумі 1827,54грн., штрафу у сумі 573,43грн., 34,12грн. індексу інфляції та заборгованості за договором №1605 від 19.02.07р. про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг до договору позички у сумі 1100,55грн. ВЕВ та плати комунальних послуг у сумі 516,83грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-2224-2011.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.11р., на підставі клопотання позивача, строк розгляду справи продовжено по 21.08.11р. в порядку ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 27218,09грн.
Вищезазначене клопотання судом не задоволене, оскільки відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову повинне бути обґрунтоване з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття. Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
Позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у клопотанні про забезпечення позову, що є підставою для його відхилення.
Відповідач згідно наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення поштових відправлень був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, поряд з цим, в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав. Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
19.02.07р. між Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" (Позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідо" (Користувач) було укладено договір позички №ОД-1604, за умовами якого Позичкодавець зобов'язується передати, а користувач приймає позичку в тимчасове платне користування, у вигляді нежитлових приміщень загальною площею 28,10кв.м., розміщене в одноповерховій адміністративній будівлі за адресою: м.Одеса, вул.Піонерська,30 та майно, що знаходиться на балансі ДСК «ЧМП».
Відповідно до п.10.1 договору він діє з 01.03.07р. до 28.02.08р. включно.
Згідно з п.3.1 договору розмір плати за користування позичкою визначається за домовленістю сторін і становить за перший місяць користування (березень 2007р.) -2131,01грн. без урахування ПДВ, відповідно до Додатка 12.1 до договору, що є невід'ємною частиною договору позички. Нарахування ПДВ на розмір позички здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.
За умовами п.3.2 договору розмір плати за користування позичкою за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.
З договірних умов, визначених сторонами у пункті 3.3 договору вбачається, що користувач щомісяця здійснює авансований платіж за позичку шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок Позикодавця за кожний календарний місяць до 5 числа. Позикодавець виставляє Користувачеві перший рахунок по позичці не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання відповідного Акту приймання-передачі майна. Користувач повинний самостійно одержати від Позикодавця оформлений рахунок.
За умовами п.3.4 договору щомісяця до 15 числа Позикодавець виставляє Користувачеві рахунок на передоплату й перерахунок за попередній календарний місяць із урахуванням коректування розміру позички у зв'язку зі зміною індексу інфляції. Користувач зобов'язаний здійснити авансовий платіж відповідно умов визначених п.3.3 договору на підставі Договору, у розмірі плати за попередній місяць і зробити доплату на підставі виставленого рахунку не пізніше 20 числа поточного місяця, самостійно одержавши від Позикодавця оформлений рахунок.
Якщо Користувач у поточному місяці допустить прострочення платежу або перерахування суми користування позичкою не в повному розмірі, відповідно до п.3.4 договору, з Користувача стягується штраф на користь Позикодавця у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п.3.5 договору).
Відповідно до акту прийому-передачі майна 01.03.07р. Позикодавець передав у користування Користувачеві вищезазначене майно.
15.02.08р. між сторонами укладена додаткова угода №ОД-2147 про зміну умов договору позички №ОД-1604 від 19.02.07р., в якій сторони домовились вважати договір позички продовженим на тих самих умовах до 28.02.10р.
Крім того, 19.02.07р. до договору позички №ОД-1604 від 19.02.07р. між сторонами був укладений договір (ВЕВ) ОД-1605 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг до договору позички, за умовами п.1.1 якого Балансоутримувач забезпечує утримання будівель, споруд, що знаходяться за адресою: м.Одеса, вул.Піонерська, 30 (Будівля), загальною площею 19821,5кв.м. та прибудинкової території, а Користувач відшкодовує витрати пов'язані з утримуванням Будівлі пропорційно до займаної їм площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих за договором ВЕВ.
Згідно з п.1.2 договору користувач користується приміщенням, загальною площею 28,1кв.м., розміщене в одноповерховій адміністративній Будівлі, за вартістю визначеною експертним шляхом 98354,22грн. станом на березень 2007р., відповідно до плану розміщення (Додаток 11.2.), з метою розміщення офісу.
За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору, розмір щомісячної плати за договором ВЕВ визначається за домовленістю сторін, відповідно до Додатку 11.1., що є невід'ємною частиною договору. Користувач щомісячно здійснює авансований платіж на поточний рахунок Балансоутримувача за кожний календарний місяць до 5 числа. Балансоутримувач виставляє Користувачеві перший рахунок по ВЕВ не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання відповідного Акту приймання-передачі майна. Користувач повинний самостійно одержати від Балансоутримувача оформлений рахунок.
Додатком №11.1 до договору №ОД-1605 від 19.02.07р. сторони узгодили розрахунок відшкодування експлуатаційних витрат на утримання Майна, що перебуває на балансі МБМ ДСК „Чорноморське морське пароплавство”, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.Піонерська, 30. Розрахунок ВЕВ підлягає коригуванню при наявності самостійних приладів обліку комунальних послуг або при наявності прямих договорів з продавцями комунальних послуг.
01.02.09р. між сторонами укладена додаткова угода №ОД-2678 про зміну умов договору №ОД-1605 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг до договору позички №ОД-1604 від 19.02.07р., в якій Балансоутримувач та Користувач згідно листа Користувача прийшли до згоди про зменшення розміру щомісячної плати за договором ВЕВ на 30 % відповідно до Додатку 11.1. та з 01.02.09р. розмір щомісячної плати за договором ВЕВ становить 366,85грн. з урахуванням ПДВ. Електроенергія сплачується по факту споживання, згідно рахунку виставленого ДСК „ЧМП”.
Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури №СФ-1476 від 07.05.10р., №СФ-1651 від 08.06.10р., №СФ-1802 від 08.07.10р., №СФ-1941 від 09.08.10р., №СФ-2071 від 08.09.10р., №СФ-2153 від 03.10.10р. на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-1476 від 30.04.10р., №ОУ-1651 від 31.05.10р., №ОУ-1602 від 30.06.10р., №ОУ-1941 від 30.07.10р., №ОУ-2071 від 31.08.10р., №ОУ-2135 від 30.09.10р., які узгоджені відповідачем, але ним не оплачені.
15.02.11р. між позивачем та відповідачем був складений, підписаний та скріплений печатками графік погашення заборгованості, за яким боржник зобов'язався сплатити у терміни, зазначені в цьому графіку, утворену заборгованість, яка виникла за результатами порушення умов договору позички №ОД-1604 від 19.02.2007р. та договору ВЕВ №ОД-1605 від 19.02.2007р. Пунктом 2 цього графіку боржник зобов'язався сплатити кредитору заборгованість у розмірі 24783грн. з врахуванням ПДВ, яка виникла станом на 01.11.2010р., а саме: з 15.02.2011р. по 15.03.2011р. -8261грн., з 16.03.2011р. по 15.04.2011р. -8261грн., з 16.04.2011р. по 15.05.2011р. -8261грн.
Враховуючи несвоєчасне та не в повному обсязі виконання відповідачем взятих на себе за договорами зобов'язання, невиконання графіку погашення заборгованості від 15.02.2011р., позивач звернувся до суду з даним позовом про розірвання договору позички №ОД-1604 від 19.02.07р., укладеного між сторонами, стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лідо" заборгованості за договором позички №ОД-1604 від 19.02.07р. у сумі 23165,62грн., пені у сумі 1827,54грн., штрафу у сумі 573,43грн., 34,12грн. індексу інфляції та заборгованості за договором №1605 від 19.02.07р. про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг до договору позички у сумі 1100,55грн. ВЕВ та плати комунальних послуг у сумі 516,83грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Відповідно до ч.3 цієї статті до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу -найм (оренда).
Так, відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.1 договору позички сторони узгодили, що розмір плати за користування позичкою визначається за домовленістю сторін і становить за перший місяць користування (березень 2007р.) -2131,01грн. без урахування ПДВ, відповідно до Додатка 12.1, що є невід'ємною частиною Договору позички. Нарахування ПДВ на розмір позички здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.
Приймаючи до уваги, що відповідачем договірні зобов'язання виконувалися неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 01.11.2010р. за ним утворилася заборгованість на загальну суму 24783грн., у т.ч. за договором позички №ОД-1604 від 19.02.07р. у сумі 23165,62грн. та за договором №1605 від 19.02.07р. про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг до договору позички у сумі 1100,55грн. ВЕВ та плати комунальних послуг у сумі 516,83грн., доказів сплати якої на час розгляду справи відповідачем не подано, позивачем за умовами договору позички нараховано 1827,54грн. пені, 573,43грн. штрафу та 34,12грн. індексу інфляції.
Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, несплату відповідачем заборгованості за користування майном за умовами договору позички, ВЕВ та комунальних платежів, перевірив розрахунки пені, штрафу та інфляційних втрат, заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором позички №ОД-1604 від 19.02.07р. у сумі 23165,62грн., пені у сумі 1827,54грн., штрафу у сумі 573,43грн., 34,12грн. індексу інфляції та заборгованості за договором №1605 від 19.02.07р. про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг до договору позички у сумі 1100,55грн. ВЕВ та плати комунальних послуг у сумі 516,83грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про розірвання договору позички №ОД-1604 від 19.02.07р., укладеного між сторонами, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У відповідності до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Господарським судом встановлено, що відповідач протягом дії договору позички договірні зобов'язання виконував неналежним чином, сплачував плату за користування приміщенням несвоєчасно і не у повному обсязі, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 23165,62грн., яку відповідачем до теперішнього часу не сплачено. Тобто позивач був позбавлений прибутку у вигляді плати за користування майном, на який міг розраховувати, укладаючи договір, що є підставою для розірвання договору позички.
За таких обставин договір позички №ОД-1604 від 19.02.07р., укладений між позивачем та відповідачем слід розірвати на підставі ст.651 Цивільного кодексу України.
Враховуючи приписи ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 357,5грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 236грн.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір позички №ОД-1604 від 19.02.2007р., укладений між Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідо".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідо" (67570, Одеська обл., Комінтернівський район, смт Чорноморське, вул.. Гвардійська,42, кв.2, п/р 260018047 в Одеській обл. дирекції Райфазен Банк Аваль, МФО 328351; код ЄДРПОУ 32644055) на користь Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (65026, м.Одеса, вул. Ланжеронівська,1; код ЄДРПОУ 01125614; п/р №26001060468645 в філії Южне ГРУ ПАТ КБ „Приват Банк”, м.Одеса, МФО 328704) заборгованості в сумі 27218(двадцять сім тисяч двісті вісімнадцять)грн. 09коп., держмито в сумі 357(триста п'ятдесят сім)грн. 50коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 236(двісті тридцять шість)грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Суддя Ю.Г. Фаєр
Повний текст рішення складено 17.08.2011р.