"22" серпня 2011 р.Справа № 11/17-2723-2011
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс";
До відповідача: Приватного підприємства "ІНТОРГ-ПРЄМІУМ";
про визнання дійсними договорів.
Суддя Власова С.Г.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2. (за довіреністю);
Від відповідача: не з'явився;
В засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_2. (за довіреністю);
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 07.07.2011 р. за вх. № 3970/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс" (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ІНТОРГ-ПРЄМІУМ" про визнання дійсними укладених між сторонами договорів від 25.09.2008 р. на поставку 215,0 кг. плити латунної, на загальну суму 7 998,00 грн., від 17.12.2008 р. на поставку 203,0 кг. бабіту Б-83, на загальну суму 17 052,00 грн., від 29.12.2008 р. на поставку 100 м. кабелю КНРєк 3х4, на загальну суму 2 520,00 грн., від 26.12.2008 р. на поставку 300 м. кабелю КНРєк 3X4, 4 шт. рубильнику 400А, на загальну суму 7 200,00 грн.; від 22.01.2009 р. на поставку 27,0 кг. проволоки, 13,0 кг. кругу мідного д.50, 5,7 кг. кругу мідного д.25, 29,0 кг. кругу мідного д.20 на загальну суму 4 986,90 грн.
Позивач на позовних вимогах наполягає, 19.08.2011 р. за вх. № 28918/2011 надав доповнення до позовної заяви.
Відповідач в судові засідання від 27.07.2011 р. та 22.08.2011 р. не з'явився, представників не направив, тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.
У зв'язку з перебуванням судді Власової С.Г. на лікарняному, судове засідання, призначене на 10.08.2011 р. о 10 год. 30 хв., не відбулося.
Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:
Протягом 4 кварталу 2008 р. та 1 кварталу 2009 р. між сторонами були укладені усні угоди, відповідно до яких Відповідач, на підставі видаткових накладних № 2509-г від 21.10.2008 р.№ 1712-г від 18.12.2008 р., № 2912-г від 23.01.2009 р., № 2612-г від 23.01.2009 р., № 2201-г від 24.02.2009 р. поставив, а Позивач за довіреностями на отримання товарних матеріальних цінностей прийняв наступні судноремонтні матеріали, а саме: 25.09.2008 р. - 215,0 кг. плити латунної, на загальну суму 7 998,00 грн., 17.12.2008 р. - 203,0 кг. бабіту Б-83, на загальну суму 17 052,00 грн., 29.12.2008 р. - 100 м. кабелю КНРєк 3х4, на загальну суму 2 520,00 грн., 26.12.2008 р. - 300 м. кабелю КНРєк 3х4, 4 шт. - рубильник 400 А на загальну суму 7 200,00 грн., 22.01.2009 р. - 27,0 кг. проволоки, 13,0 кг. кругу мідного д50, 5,7 кг. кругу мідного д25, 29,0 кг. кругу мідного д20 на загальну суму 4 986,90 грн.
Позивач стверджує, що на підставі виставлених рахунків сплатив кошти за отриманий ним товар, що на його думку підтверджується відповідними банківськими виписками.
Позивач, посилаючись на приписи ч.1 ст. 208, вказує, що правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, та зазначає, що неодноразово звертався до Відповідача з проханням підписати письмові угоди стосовно поставлених ремонтних матеріалів, однак відповіді не отримав.
Позивач стверджує, що сторони повністю здійснили усі необхідні дії спрямовані на набуття відповідних прав та обов'язків, при цьому не укладання саме письмових угод та не бажання Відповідача підписати їх порушує його права та інтереси.
З огляду на зазначене Позивач просить суд визнати дійсними укладені між сторонами договори від 25.09.2008 р. на поставку 215,0 кг. плити латунної, на загальну суму 7 998,00 грн., від 17.12.2008 р. на поставку 203,0 кг. бабіту Б-83, на загальну суму 17 052,00 грн., від 29.12.2008 р. на поставку 100 м. кабелю КНРєк 3х4, на загальну суму 2 520,00 грн., від 26.12.2008 р. на поставку 300 м. кабелю КНРєк 3X4, 4 шт. рубильнику 400А, на загальну суму 7 200,00 грн.; від 22.01.2009 р. на поставку 27,0 кг. проволоки, 13,0 кг. кругу мідного д.50, 5,7 кг. кругу мідного д.25, 29,0 кг. кругу мідного д.20 на загальну суму 4 986,90 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
В силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України, для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.
Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
В ході розгляду справи, судом встановлено, що згідно видаткової накладної № 2509-г від 21.10.2008 р. Відповідач відпустив, а Позивач одержав 215 кг. плити латунної, на суму 7 998,00 грн., згідно видаткової накладної № 1712-г від 18.12.2008 р. Відповідач відпустив, а Позивач одержав 203 кг. бабіту Б - 83 на суму 17 052,00 грн., згідно видаткової накладної № 2612-г від 23.01.2009 р. Відповідач відпустив, а Позивач одержав 300 м кабелю КНР 2-1,5 та 4 шт. рубильнику 400 А, на суму 7 200,00 грн., згідно видаткової накладної № 2912-г від 23.01.2009 р. Відповідач відпустив, а Позивач одержав 100 м. кабелю КНРек 3-4 на суму 2 520,00 грн., згідно видаткової накладної № 2201-г від 24.02.2009 р. Відповідач відпустив, а Позивач одержав 27,0 кг. проволоки бр.д.1.2, 13 кг. кругу мідного д.50, 5,7 кг. кругу мідного д.25, 29,0 кг. кругу мідного д.20 на загальну суму 4 986,90 грн. Всього Відповідачем було поставлено, а Позивачем прийнято товару на загальну суму 39 756,90 грн.
Позивач, платіжними дорученнями № 9 від 21.10.2008 р. на суму 7 998,00 грн., № 741 від 23.12.2008 р. на суму 17 052,00 грн. № 8 від 23.12.2008 р. суму 9 720,00 грн. та № 108 від 24.02.2009 р. на суму 4 986,90 грн. повністю розрахувався за отриманий товар.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначеною статтею Цивільного кодексу встановлено презумпцію дійсності правочину.
Відтак, шляхом поставки товару Позивачу, подальшому прийманні його Позивачем та оплатою його останнім згідно виставлених Відповідачем рахунків, сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб. Окрім того, відсутність заяв та претензій у сторін щодо умов договорів, а також фактичне виконання останніми договорів свідчить про те що угоди на поставку товарів згідно видаткових накладних, № 2509-г від 21.10.2008 р., № 1712-г від 18.12.2008 р„ № 2612-г від 23.01.2009 р., № 2912-г від 23.01.2009 р., № 2201-г від 24.02.2009 р є укладеними та дійсними.
З урахуванням вищевикладеного, визнання зазначених договорів дійсними у судовому порядку не потрібно.
Також слід зазначити, що способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст.16 Цивільного кодексу України, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Крім того, ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Таким чином, чинне законодавство України не передбачає такого способу захисту прав та охоронюваних законом інтересів, як визнання договору дійсним, а тому суд відмовляє у задоволені позовних вимог.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судових засідань, про свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, направлені за адресою Відповідача в судові засідання від 04.07.2011 р., 18.07.2011 р., 29.07.2011 р. та 12.08.2010 р. не з'явився, представників не направив, своїм правом на захист не скористався.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові -відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя Власова С.Г.