83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
03.08.11 р. Справа № 7/195
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
При помічнику судді Герасименко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” м.Донецьк в особі Горлівського управління по газопостачанню та газифікації м.Горлівка
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ
про стягнення 35 714,97 грн. боргу, інфляційних - 22 107,46 грн. та 3% річних - 4 722,85 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_2. - за довіреністю
від третьої особи: не з'явились
У вересні 2010 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Горлівського управління по газопостачанню та газифікації звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” про стягнення суми боргу, а саме 20% ставки ПДВ за січень-квітень 2006 року в розмірі 35714,97 грн., 22 107,46 грн. інфляційних втрат та 4 722,85 грн. - 3 % річних.
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2010 р. у справі № 7/195, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р., в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.05.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2010р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. скасовано, а справу № 7/195 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
У постанові Вищий господарський суд України зазначив, що судам слід було з'ясувати та перевірити чи здійснювалось постачання газу у спірний період по зовнішньоекономічних контрактах, укладених на виконання міжнародних договорів та чи прийняв позивач цей газ із застосуванням ставки ПДВ 0%. При новому розгляді суду необхідно, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку, з'ясувати дійсні обставини справи, у разі необхідності призначити відповідну експертизу та постановити законне і обґрунтоване рішення.
18.05.2011р. справа № 7/195 повернулась до господарського суду Донецької області і згідно протоколу автоматичного розподілу справ між суддями, передана на розгляд судді Величко Н.В.
Ухвалою по справі від 29.06.2011р. судом залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та зобов'язано зазначену особу надати письмові пояснення щодо джерела походження газу у спірний період, а також надати копії письмових доказів цього факту.
19.07.2011р., позивач надав уточнення № 4198/03 від 19.07.2011р. до позовної заяви, в яких просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 35 714,97 грн., інфляційні - 22 107,46 грн., 3% річних - 4 722,85 грн., державне мито у розмірі 625,45грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн., а також надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. (а.с.45).
Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку ст.77 ГПК України.
Ухвалою по справі від 19.07.2011р. строк розгляду справи було продовжено на 15 днів та змінено найменування позивача з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз”.
В судовому засіданні, що відбулось 03.08.2011 р., позивач на задоволенні позовних вимог наполягав, обґрунтовуючи свою правову позицію посилався на те, що поставка природного газу відповідачу відбувалась на виконання договору №04-83/854-2006Пр від 30.12.2005р., укладеного між суб'єктами господарювання в межах кордону України, у зв'язку з чим оподаткування повинно здійснюватись у відповідності до Закону України „Про податок на додану вартість ”, тобто ставка податку на додану вартість повинна становити у спірний період 20%. Також позивач стверджує, що відповідно до актів прийому-передачі природного газу від 31.01.2006р., 28.02.2006р., 31.03.2006р. ДК «Газ України» поставила, а ВАТ «Донецькоблгаз», яке не є кінцевим споживачем природного газу, прийняло у січні 2006 року, лютому 2006 року, березні 2006 року відповідно імпортований природний газ туркменського походження, переданий ДК «Газ України» за договором купівлі-продажу природного газу між НАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України» від 03.01.2006р. № 06/06-4. Ставка ПДВ за цими актами склала 20%. Відповідно до листа № 31/17-3337 від 15.03.2006 року з 01.01.2006 р. імпортований природний газ НАК «Нафтогаз України» отримав на підставі зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання міжнародних договорів.
Окрім цього позивач зазначив, що рішенням господарського суду Донецької області від 21.07.2010р. по справі за № 20/301 (яке набуло чинності) встановлено, що протягом січня-квітня 2006 року відповідач (ВАТ «Донецькоблгаз») прийняв від позивача (ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз») природний газ, отриманий на підставі зовнішньоекономічних контрактів, укладених не на виконання міжнародних договорів (угод) України і природний газ, отриманий відповідачем протягом січня-квітня 2006р., повинен бути сплачений останнім з урахуванням 20% ПДВ.
В березні 2006 року ВАТ "Донецькоблгаз" письмово повідомив ВАТ "Донецькобленерго" про застосування 20% ставки ПДВ (що передбачено п.5.2 договору №04-83/854-2006Пр на постачання природного газу від 20.12.2005 р.), однак ВАТ «Донецькобленерго» повідомило листом № 02-1939 від 31.03.2006 р. про незгоду щодо застосування 20% ставки ПДВ.
Позивач також зазначив, що в березні 2006 року внаслідок наступного за поставкою перегляду цін на природний газ згідно внесених змін постановою КМУ № 244 від 02.03.2006р., яка набула чинності з 01.01.2006р. та з метою недопущення порушення законодавства в сфері оподаткування, позивач виконав коригування ставки ПДВ з 0% на 20%, а саме: за січень 2006 року - 13 676,04 грн.; за лютий 2006 року (1-19) - 8 346,61 грн.; за лютий 2006 року (20-28) - 3521,45 грн.
Відповідач в попередніх судових засіданнях у письмових та усних поясненнях проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що умовами договору №04-83/854-2006Пр від 20.12.2005р. передбачена ставка ПДВ - 0 % і в актах прийому-передачі за січень-квітень 2006р. поставка газу відбувалась за ставкою ПДВ - 0%. Стосовно посилань позивача на рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2010р. №20/301 відповідач зауважив, що сторони у справі №20/301 та у справі №7/195 різні, предмети позову у цих справах також різні. Відповідач вважає, що позивач не довів та документально не підтвердив походження природного газу, який було поставлено Відповідачу у спірний період, тому на думку ПАТ «Донецькобленерго» вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, та не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством на момент укладання договору ставки ПДВ були встановлені та не змінювались протягом спірного періоду. Крім того відповідач зазначив, що вимоги позивача про стягнення суми ПДВ не випливають з умов Договору, а отже і строк позовної давності у 5 років, передбачений таким договором, не може бути застосований судом.
Представник НАК «Нафтогаз України» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду щодо надання пояснень з приводу джерела походження газу у спірний період, а також надання копій письмових доказів цього факту - не надав.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
20.12.2005 р. між ВАТ "Донецькоблгаз" (постачальник) та ВАТ "Донецькобленерго" (покупець) укладено договір №83/854-2006Пр на постачання природного газу, відповідно до умов якого, постачальник передає покупцеві природний газ, який останній зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору (п.1.1 договору).
Пунктами 5.1-5.2 договору визначено порядок оплати за газ, що здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості обсягів газу, визначених заявкою покупця на відповідний місяць постачання. Оплата здійснюється до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки. При цьому, у разі попередньої оплати за газ за декілька місяців поставки та зміни ціни за рішенням компетентних органів України, нові ціни застосовуються з дати їх введення у дію на підставі письмового повідомлення без додаткового узгодження, та проводиться відповідне коригування.
Згідно із п.3.3 договору, акти прийому-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу у січні-квітні 2006 року 385,80 тис.куб.м. природного газу.
Відповідно до п.4.1 договору, ціна газу, що постачається, визначена сторонами, зокрема, для промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності, які є платниками податку на додану вартість, в розмірі 405,88 грн., де: ціна на природний газ -379,20 грн., ПДВ - 0 грн.; цільова надбавка (у розмірі 2% до ціни на природний газ) -7,58 грн., ПДВ -1,52 грн.; тариф на постачання газу -14,65 грн., ПДВ -2,93 грн.
В матеріалах справи відсутні докази внесення змін до договору в частині ціни природного газу, який постачався у січні - квітні 2006 року.
З матеріалів справи також вбачається, що між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та ВАТ «Донецькоблгаз» (покупець) укладено договір №06/05-2034 на постачання природного газу (т.2 а.с.8), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю у 2006 році природний газ для потреб промислових споживачів, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Газ, що постачається за даним договором, отриманий НАК «Нафтогаз України» за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та переданий постачальнику за договором купівлі-продажу між НАК «Нафтогаз України» та постачальником (п.1.1, п.1.2 договору).
25.01.2006 р. постачальником та покупцем укладено додаткову угоду №1 до договору на постачання природного газу № 06/05-2034 від 30.12.2005 р., за умовами якої внесено зміни до п.5.1 договору та викладено його в наступній редакції: «Ціна за 1000,0 куб.м. газу на момент укладення даного договору без урахування вартості транспортування газу територією України становить 422,10 грн., крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України». Пунктом 5 додаткової угоди визначено, що вона в частині пунктів 1.3 та 5.1 поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 1 січня 2006 року і діє протягом дії договору (т.2 а.с.13)
Відповідно до листа № 31/17-3337 від 15.03.2006 р. ДК «Газ України» повідомило ВАТ «Донецькоблгаз» про те, що з 01.01.2006 р. імпортований природний газ НАК «Нафтогаз України» отримав на підставі зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання міжнародних договорів (т.2 а.с.50).
08.10.2010 р. позивач звернувся до ВАТ «Донецькобленерго» з вимогою №2831/03 від 08.10.2010 р. про сплату суми заборгованості за січень - квітень 2006 року в розмірі 35714,97 грн., яка становить суму податку на додану вартість за ставкою 20%, яка відповідачем залишена без задоволення.
Також, позивач провів відповідне коригування ставки ПДВ з 0 % на 20%, про що свідчать відповідні податкові накладні (т.1 а.с.60-64,98-105)
Згідно наявних в матеріалах справи Актів прийому-передачі природного газу від 31.01.2006р., 28.02.2006 р., 31.03.2006 р. вбачається, що за договором № 06/05-2034 від 30.12.2005 р. ВАТ «Донецькоблгаз» прийняв від ДК «Газ України» протягом січня - березня 2006 року для потреб промислових споживачів імпортований природний газ туркменського походження за ціною газу з врахуванням ПДВ за ставкою 20%, який в свою чергу ДК «Газ України» отримав від НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу від 03.01.2006 р. № 06/06-4, (т.2 а.с.10-12).
Предметом спору у цій справі є стягнення з ВАТ «Донецькобленерго» суми боргу, а саме 20% ставки ПДВ в ціні газу за січень-квітень 2006 року в розмірі 35 714,97 грн., 22107,46 грн. інфляційних втрат та 4 722,85 грн. - 3 % річних.
Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.
Частина 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлює, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов може відбуватися лише у формі вільного волевиявлення (ст. 203 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 3, ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода договору).
Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно п.5.2 договору, укладеного між позивачем та відповідачем, у разі зміни ціни за рішенням компетентних органів України, нові ціни застосовуються з дати їх введення у дію на підставі письмового повідомлення без додаткового узгодження, та проводиться відповідне коригування.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 р. затверджений Порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом. У редакції положень цього Порядку, які були чинні на час укладення договору, потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольнялась, зокрема, з ресурсів НАК "Нафтогаз України", отриманого за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України.
Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" встановлено, що операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2006 р. № 244 внесені зміни по постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729, які набули чинності з 01.01.2006 р. та відповідно до яких потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольняється, зокрема, з ресурсів НАК "Нафтогаз України", отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.
Положення ст.8 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" щодо застосування нульової ставки ПДВ при реалізації природного газу відтворене в п.3 постанови.
Пунктом 1 Порядку забезпечення споживачів природним газом встановлено, що Мінпаливенерго і Мінекономіки разом з НАК "Нафтогаз України" щороку розробляють прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу з урахуванням потреб у ньому національної економіки, бюджетних установ та організацій, населення, можливостей газотранспортної системи і не пізніше 20 грудня, що передує плановому, подають на затвердження Кабінету Міністрів України.
Постачання природного газу промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання здійснюється в обсягах, що не перевищують нормативів, встановлених ліцензійними умовами (п.9 постанови).
Отже, зміна умов договору щодо джерела ресурсів поставки природного газу, наслідком якого є порядок справляння податку на додану вартість, здійснюється у відповідності до порядку розподілу ресурсів уповноваженими органами.
Як вбачається, матеріали справи не містять доказів, що природний газ, поставлений відповідачу в лютому-квітні місяцях 2006р., отримувався від ДК «Газ України» і придбавався останнім у НАК "Нафтогаз України" саме з ресурсів газу, отриманих за зовнішньоекономічними контрактами не на виконання міжнародних договорів України.
Крім того, як зазначалось вище, залучена до участі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, НАК «Нафтогаз України», вимоги суду щодо надання пояснень з приводу джерела походження газу у спірний період, а також щодо надання копій письмових доказів цього факту - не надала.
Згідно п.13 Положення "Про Національну комісію регулювання електроенергетики України", комісія в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень. Рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.
Постановою НКРЕ України від 21.12.2005 р. №1151, яка набрала чинності з 01.01.2006 р., було затверджено граничний рівень ціни на природний газ, у розмірі 422,10 грн. за 1000 куб.м. без урахування тарифів на транспортування та постачання природного газу і податку на додану вартість.
Постановою НКРЕ України від 16.02.2006 р. №176, яка набрала чинності з 20.02.2006 р., було затверджено граничний рівень ціни на природний газ, у розмірі 548,00 грн. за 1000 куб.м. без урахування тарифів на транспортування та постачання природного газу і податку на додану вартість.
Матеріали справи не містять доказів внесення змін до спірного договору в частині ціни за природний газ з урахуванням ПДВ за ставкою 20% , який постачався у січні - квітні 2006 року.
Таким чином, донарахування позивачем у спірному періоді ПДВ за ставкою 20% на вартість поставленого газу, суперечить умовам договору, укладеному з відповідачем, та не підтверджується відповідними правовими нормами.
Посилання позивача на прийняте господарським судом Донецької області рішення від 21.07.2010р. №20/301 також є безпідставним, з огляду на те, що у справі №20/301 брали участь інші сторони, був інший предмет спору та інші документи, якими сторони обґрунтовували свої доводи у суді (у тому числі зовсім інші умови договору про постачання природного газу, які істотно відрізняються від умов спірного Договору), тому таке рішення (№20/301) господарського суду не має преюдиціального значення при вирішенні спору по справі №7/195 з огляду на норми статті 35 ГПК України.
За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу, а саме 20% ставки ПДВ в ціні газу за січень-квітень 2006 року в розмірі 35 714,97 грн. є не обгрунтованими та не доведеними, тому задоволенню не підлягають.
Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості у вигляді ПДВ в ціні газу в сумі 35 714, 97 грн., просить також стягнути з ВАТ „Донецькобленерго” інфляційні - 22 107,46 грн. та 3% річних - 4 722, 85 грн.
Враховуючи той факт, що у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу відмовлено, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних - 22 107,46 грн. та 3% річних - 4 722,85 грн., нарахованих на цей борг, також не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач по справі повідомив суд про зміну назви відповідача з Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго».
Враховуючи, що зміна найменування підприємства з Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” на Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” не є його перетворенням в розумінні ст.5 Закону України № 514-VI від 17.09.2008 р. "Про акціонерні товариства", а також те, що після порушення провадження у справі найменування сторони змінилося і цю зміну зареєстровано в установленому порядку, господарський суд задовольняє клопотання позивача та змінює його найменування у цій справі на Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго”.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Замінити найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго».
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз”, м.Донецьк, в особі Горлівського управління по газопостачанню та газифікації, м.Горлівка, до Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, про стягнення 35 714,97 грн. боргу, інфляційних - 22 107,46 грн. та 3% річних - 4 722,85 грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили через десять днів з моменту проголошення (підписання) і може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 08.08.2011р.
Суддя Величко Н.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >