83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.08.11 р. Справа № 7/138
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При секретарі судового засідання М.І. Прилуцьких
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕВР Компані” м. Макіївка
До відповідача: Приватного підприємства „АБЗ” м. Макіївка
Предмет спору: стягнення боргу - 114125,04 грн., пені - 8868,91 грн., 3% річних - 2580,85 грн., інфляційних - 6841,80 грн.
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 - довір.
СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 20.06.2011р. оголошувалась перерва до 04.07.2011р. відповідно до ст. 77 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕВР Компані” м. Макіївка звернулося до Приватного підприємства „АБЗ” м. Макіївка про стягнення боргу - 114125,04 грн., пені 8868,91 грн., 3% річних - 1785,54 грн., індекс інфляції - 5472,30 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № А-00000004 від 06.05.2010р., договір відступлення права вимоги №10 від 30.09.2010р., повідомлення про відступлення права вимоги від 30.09.2010р., договір поставки №А-00000024 від 21.09.2010р., товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, видаткові накладні.
Заявою від 13.07.2011р. позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних вимог та просить стягнути з відповідача боргу - 114125,04 грн., пені - 8868,91 грн., 3% річних - 2580,85 грн., інфляційних - 6841,80 грн. Заява підписана повноважною особою та прийнята судом.
Відповідач позовні вимоги визнав та надав докази часткового погашення основного боргу в сумі 40 000 грн. після подачі позову до суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Між відповідачем (Покупець) та ТОВ „НК-Артеміда-Ойл” (Постачальник) укладено договір поставки № А-00000004 від 06.05.2010р. (далі по тексту: Договір поставки). Строк дії Договору поставки встановлений до 31.12.2010р., а в часті грошових зобов'язань до повного виконання (п.7.1 Договору поставки).
Таким чином, з матеріалів справи та пояснень обох представників сторін вбачається, що на час виникнення спірної суми заборгованості, Договір поставки був чинним.
Відповідно до п.1.1 Договору поставки, постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти в асортименті, кількості, у строки та по цінам, узгодженим сторонами у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах даного договору.
Постачання нафтопродуктів здійснюється за товарно-транспортними накладними в яких зазначається перелік нафтопродуктів, їх кількість та ціна (п.3.1 Договору поставки).
Згідно п. 4.2 Договору поставки покупець зобов'язаний оплатити отримані нафтопродукти протягом 7 календарних днів з дня передачі нафтопродуктів від постачальника покупцю. Строк оплати може бути змінений за згодою обох сторін та узгоджений у Специфікації. Узгоджений строк оплати зазначається в рахунку на оплату нафтопродуктів. Днем передачі товару вважається дата, зазначена у товарно-транспортній накладній.
Пунктом 5.2 Договору поставки передбачено, що за прострочку платежу покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Окрім того, за прострочку виконання грошового зобов'язання покупець сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
У відповідності до умов Договору поставки, відповідачем та ТОВ „НК-Артеміда-Ойл” підписана Специфікація №1 від 13.09.2010р., якою узгоджені перелік товару, його кількість, вартість, дати поставки.
Відповідно до п. 2 Специфікації строк оплати товару встановлено в 3 банківських дні з моменту поставки товару.
У виконання умов Договору, згідно із вищевказаною Специфікацією відповідачу було поставлено за товарно-транспортною накладною №А-00003062 від 13.09.2010р. товар на загальну суму 29464,00 грн.
Відповідач свої договірні обов'язки щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, у зв'язку з чим у нього перед ТОВ „НК-Артеміда-Ойл” виник борг в сумі 8414,29 грн.
30.09.2010р. між ТОВ „НК-Артеміда-Ойл” та позивачем по справі укладено договір про відступлення права вимоги №10 (далі по тексту: Договір №10), згідно якого ТОВ „НК-Артеміда-Ойл” відступає, а ТОВ „ЕВР Компані” набуває право вимоги належне ТОВ „НК-Артеміда-Ойл” і стає кредитором за договором поставки № А-00000004 від 06.05.2010р.
Відповідно до п. 2 Договору №10 позивач набув права вимагати від відповідача боргу в сумі 8414,29 грн.
Строк дії Договору №10 встановлений з моменту його підписання до належного виконання цього договору сторонами (п.п. 11, 12 Договору №10).
Боржник (відповідач по справі) повідомлений про зміну кредитора (ТОВ „НК-Артеміда Ойл на ТОВ „ЕВР Компані”) повідомленням про відступлення права вимоги від 30.09.2010р., що підтверджено матеріалами справи та представником відповідача у судовому засіданні.
21.09.2010р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № А-00000024 (далі по тексту: Договір поставки-2), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти в асортименті, кількості, у строки та по цінам, узгодженим сторонами у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах даного договору.
Постачання нафтопродуктів здійснюється за товарно-транспортними накладними в яких зазначається перелік нафтопродуктів, їх кількість та ціна (п.3.1 Договору поставки-2).
Згідно п. 4.2 Договору поставки-2 покупець зобов'язаний оплатити отримані нафтопродукти протягом 3 календарних днів з дня передачі нафтопродуктів від постачальника покупцю. Строк оплати може бути змінений за згодою обох сторін та узгоджений у Специфікації. Узгоджений строк оплати зазначається в рахунку на оплату нафтопродуктів. Днем передачі товару вважається дата, зазначена у товарно-транспортній накладній.
Пунктом 5.2 Договору поставки-2 передбачено, що за прострочку платежу покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Окрім того, за прострочку виконання грошового зобов'язання покупець сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
У виконання умов Договору поставки-2 позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 259594,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № А-000000121 від 21.09.2010р., № А-000000122 від 23.09.2010р., № А-00000066 від 28.09.2010р., № А-000000128 від 30.09.2010р., № А-000000222 від 05.10.2010р., № А-000000237 від 06.10.2010р., № А-000000262 від 08.10.2010р., № А-000000345 від 14.10.2010р.
Відповідач отримані нафтопродукти оплатив частково в сумі 153883,25 грн., у зв'язку з чим у нього виник борг перед позивачем за Договором поставки-2 в сумі 105710,75 грн.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ст.ст..509-510 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.ст. 512-514, 519 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Дослідивши всі наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків від 25.01.2011р., підписаним позивачем та відповідачем без зауважень та скріпленим печатками цих підприємств, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за Договором №10 та за Договором поставки-2 в загальній сумі 114125,04 грн., що також визнано відповідачем у судовому засіданні.
В ході розгляду справи судом з'ясовано, що після подачі позову до суду відповідач частково сплатив основний борг в сумі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 249 від 24.06.2011р., №263 від 29.06.2011р. та №327 від 21.07.2011р. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 40 000,00 грн. підлягають припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Борг в залишковій частині, в сумі 74 125,04 грн. підтверджений матеріалами справи, визнаний відповідачем та підлягає стягненню.
Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 6841,80 грн., 3% річних у сумі 2580,85 грн. та пеню в сумі 8868,91 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктами 5.2 Договору поставки та Договору поставки-2 передбачено, що за прострочку платежу покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Окрім того, за прострочку виконання грошового зобов'язання покупець сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства (зокрема ст. 519 Цивільного кодексу України) та умов договорів, позивач правомірно заявив вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних інфляційних та пені за прострочення здійснення платежів за Договором поставки та Договором поставки-2.
Судом перевірено розрахунки позивача, нарахування інфляційних, 3% річних та пені здійснено позивачем арифметично вірно у відповідності до умов договорів та вимог діючого законодавства.
Таким чином вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 6841,80 грн., 3% річних у сумі 2580,85 грн. та пені в сумі 8868,91 грн. підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
У позовній заяві позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того факту, що майно (грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
З огляду на викладене клопотання позивача про забезпечення позову залишено судом без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст.ст. 509, 512-519, 526, 527, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 66, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕВР Компані” м. Макіївка задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства „АБЗ” (86157, Донецька область, м. Макіївка, м-н Сонячний, 11/182, ЄДРПОУ 32866224, р/р 26004303530314, ЦМБ „Промінвестбанк”, МФО 334516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕВР Компані” (86117, Донецька обл., м.Макіївка, вул. Антропова, 17, ЄДРПОУ 3711285, р/р 26005000100913 у філії ДД ПАТ „Банк Камбіо” м.Донецьк, МФО 394523) борг в сумі 74125,04 грн., пеню в сумі 8868,91 грн., 3% річних в сумі 2580,85 грн., інфляційні в сумі 6841,80 грн., державне мито в сумі 1324,15 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236, 00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 40000,00 грн. заборгованості.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому діючим законодавством.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2011р.
Суддя Сгара Е.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >