83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.08.11 р. Справа № 7/144
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При секретарі судового засідання М.І. Прилуцьких
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАОК” м. Миколаївка
Предмет спору: стягнення вартості безпідставно отриманого майна в розмірі 61 571,76 грн.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - довір.
від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - довір.
СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 19.07.2011р. оголошувалась перерва до 01.08.2011р. відповідно до ст.77 ГПК України.
Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАОК” м. Миколаївка про стягнення вартості безпідставно отриманого майна в розмірі 61 571,76 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на той факт, що в результаті допущенної помилки у визначенні трансформатору струму та коефіцієнту трансформації при укладенні договору про постачання електроенергії №632 від 01.03.2004р., на протязі дії цього договору невірно розраховувався обсяг спожитої відповідачем електроенергії (при розрахунку застосовувався розрахунковий коефіцієнт 4, як передбачено додатком №2 до договору, замість потрібного - 20). В підтвердження викладеного позивач надав договір про постачання електроенергії №632 від 01.03.2004р., акти приймання-передачі електроенергії та акти прийняття-передавання товарної продукції за період з січня 2008р. по жовтень 2010р., єдиний акт прийняття-передавання товарної продукції за січень 2008р. - жовтень 2010р. на суму 61571,76 грн., підписаний одноособово позивачем, акт-рахунок на оплату за електроенергію за січень 2008р. - жовтень 2010р. на суму 61571,76 грн., акт опломбування № 174 від 14.02.2004р., акт технічної перевірки від 20.10.2010р., акт Держенергонагляду № 02/15-0331 від 09.11.2010р.
У судових засіданнях позивач наполягав на задоволенні позову та стягненні з відповідача вартості безпідставно отриманої протягом січня 2008р. - жовтня 2010р. електроенергії в сумі 61 571,76 грн.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на той факт, що електроенергія у визначений позивачем період ним споживалась не безпідставно, а на підставі договору про постачання електроенергії №632 від 01.03.2004р. До того ж, відповідач зазначив, що протягом дії зазначеного договору споживачем сумлінно виконувались всі його умови, а саме щомісячно оформлювались акти приймання-передачі електроенергії та акти прийняття-передавання товарної продукції, у точній відповідності з умовами договору та виставлені позивачем рахунки за спожиту електроенергію оплачувались. В ході розгляду справи відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:
Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії №632 від 01.03.2004р. (далі по тексту Договір). З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.
Розділом 1 Договору передбачено, що постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
У пунктах 2.1.1, 2.2.1 Договору сторони зобов'язались виконувати умови цього Договору.
Облік електричної енергії та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділі 7 Договору та у Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.
Згідно з п.3 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Облік електричної енергії адміністративного приміщення відповідача здійснюється електролічильником типу СА4У-И672М № 245963 з трансформатором струму 100/5, що підтверджується актом опломбування №174 від 14.02.2004р. (а.с.21).
При цьому, у додатку №2 до Договору, підписаному обома сторонами без зауважень та скріпленому печатками обох підприємств, зазначено трансформатор струму 20/5 та коефіцієнт трансформації 4 (а.с.12).
Згідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з актів приймання-передачі електроенергії та актів прийняття-передавання товарної продукції за період з січня 2008р. по жовтень 2010р. сторони визначали обсяг спожитої відповідачем електроенергії саме відповідно до умов Договору (додатку №2 до Договору).
Предметом даного спору є стягнення вартості безпідставно отриманого майна у розмірі 61 571,76 грн. за період січень 2008р. - жовтень 2010р. В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на ст.1212 Цивільного кодексу України.
Тобто, предметом доказування у даній справі є безпідставність отримання відповідачем електроенергії від позивача.
Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.
Вказана норма передбачає можливість виникнення недоговірних зобов'язань двох різновидів:
а) внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи;
б) внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого).
Умовами виникнення даних зобов'язань є:
а) набуття (збереження майна) однією особою;
б) відповідна втрата майна (або неотримання майна) іншою особою;
в) відсутність достатньої правової підстави для цього (угоди сторін, вказівки закону тощо).
Відсутність перелічених умов, в свою чергу, виключає можливість застосування до спірних відносин між суб'єктами господарювання застосування приписів ст.1212 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, у визначений у позові заявником період (січень 2008р. - жовтень 2010р.) відповідач отримував від позивача електричну енергію на підставі договору про постачання електричної енергії №632 від 01.03.2004р.
Посилання позивача на той факт, що електрична енергія у вказаний вище період в обсязі 91296 кВт/год на суму 61571,76 грн. спожита відповідачем безпідставно є хибним з огляду на матеріали справи, а також на той факт, що самим позивачем при складанні єдиного акту прийняття-передавання товарної продукції за січень 2008р. - жовтень 2010р. на суму 61571,76 грн. (а.с.18) зазначено, що цей акт є додатком до договору про постачання електричної енергії №632 від 01.03.2004р. Акт-рахунок, виставлений позивачем на оплату відповідачу за електроенергію за січень 2008р. - жовтень 2010р. на суму 61571,76 грн. (а.с.19) також містить посилання саме на Договір.
Доказів того, що відповідач по справі безпідставно набув майно (спожив електроенергію) позивачем до справи не надано.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Шляхом оцінки всіх матеріалів справи та заслухавши пояснення представників обох сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на предмет позову та те, що позивачем не доведено факт безпідставного (тобто без договору) споживання відповідачем електроенергії.
Заява відповідача про застосування строку позовної давності залишена судом без задоволення, у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю заявлення, з огляду на предмет спору та той факт, що суд дійшов висновку щодо відсутності наявності у відповідача безпідставно отриманого майна.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст.11, 526, 527, 629, 1212 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 275 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАОК” м.Миколаївка про стягнення вартості безпідставно отриманого майна в розмірі 61 571,76 грн. відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 04.08.2011р.
Суддя Сгара Е.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >