83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.08.11 р. Справа № 17/5-63
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.
При секретарі судового засідання Мозговій Н.І.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк м. Київ в особі філії „Головного управління ПАТ Промінвестбанк у Донецькій області” м. Донецьк
до відповідача-1: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк
до відповідача-2: Приватного підприємства „Сокол” м. Донецьк
про стягнення 538 428 грн. 67 коп. та звернення стягнення на предмети іпотеки та застави
за зустрічним позовом Приватного підприємства „Сокол” м. Донецьк
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк м. Київ в особі філії „Головного управління ПАТ Промінвестбанк у Донецькій області” м. Донецьк
про визнання недійсним іпотечного договору №15-94/42-6781/07 від 24.10.2007 р.
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 за довіреністю;
від відповідача-1 за первісним позовом: не з'явилась
від відповідача-2 за первісним позовом: не з'явився.
Суд перебував в нарадчій кімнаті
01.08.2011р. з 14.40 год. по 14.50 год.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ в особі філії „Головного управління ПАТ Промінвестбанк у Донецькій області”, м. Донецьк звернулось з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк та до Приватного підприємства „Сокол”, м. Донецьк, про стягнення 538428 грн. 67 коп. та звернення стягнення на предмети іпотеки та застави.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/42-4369/07 від 08.10.2007р., у зв'язку з чим просить суд звернути стягнення заборгованості на предмети застави та іпотеки за угодами, якими забезпечувалось виконання вищевказаного кредитного договору.
Ухвалою господарського суду Донецької області №17/5-63 від 05.01.2011р. зазначену позовну заяву було повернуто без розгляду.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. ухвалу від 05.01.2011р. по справі №17/5-63 скасовано, означену справу передано на розгляд господарському суду Донецької області.
Автоматизованою системою документообігу господарського суду для розгляду справи №17/5-63 було призначено суддю Курило Г.Є.
Ухвалою суду від 09.03.2011р. задоволено заяву про самовідвід судді Курило Г.Є., у зв'язку з чим справу №17/5-63 передано на розгляд судді Азаровій З.П.
29 березня 2011р. Приватне підприємство «Сокол», м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк м. Київ в особі філії „Головного управління ПАТ Промінвестбанк у Донецькій області” м. Донецьк про визнання недійсним іпотечного договору №15-94/42-6781/07 від 24.10.2007р.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилається на прийняття банком в іпотеку майна, яке не зареєстровано у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності, та на відсутність у іпотекодавця права власності саме на об'єкт, визначений предметом іпотеки.
Ухвалою суду від 30.03.2011р. вказану зустрічну позовну заяву було прийнято до спільного розгляду разом з первісним позовом по справі №17/5-63.
29 березня 2011р. ПАТ Промінвестбанк надано заяву про забезпечення первісного позову по справі №17/5-63 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача-1, в межах суми 538 428,67 грн., та тимчасового обмеження ОСОБА_1 у виїзді за межі України та відмови їй у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорту, якщо він був виданий раніше.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позивачем за первісним позовом не підтверджено ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача-1 на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Стосовно вимог щодо забезпечення позову тимчасово обмежити ОСОБА_1 у виїзді за межі України та відмови їй у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорту, якщо він був виданий раніше, суд наголошує на наступному. Відповідно до ст. 67 ГПК України позов у господарському процесі забезпечується:
накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, та інше.
Вимоги позивача з посиланням на ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" не можуть бути задоволені у господарському процесі, оскільки господарські суди можуть застосовувати заходи забезпечення позову відносно відповідачів, якими є юридичні особи та фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності (у деяких випадках стороною в господарському процесі можуть бути фізичні особи, але це не стосується спірних відносин). Зазначений вище закон регулює відносини що стосуються прав громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Відповідно до ст. 33 Конституції України право перебування на території України та право вільно залишати територію України є конституційним правом ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ.
Оскільки діючим законодавством розмежований статус фізичної особи, як суб'єкта підприємницької діяльності та фізичної особи, як учасника цивільних відносин та громадянина України (гл.4, гл.5 Цивільного кодексу України , глава 13 ГК України) , суд вважає, що заявлені позивачем вимоги, щодо обмеження пересування громадянина України ОСОБА_1 та відмови їй у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорту, якщо він був виданий раніше , стосуються її особистих прав та не пов'язані з господарською діяльністю її, як суб'єкту підприємницької діяльності. До того ж , питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульоване цивільно-процесуальним законодавством держави (377-1 ЦПК України). Крім зазначеного, відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", тимчасове затримання або вилучення паспорта у випадках встановлених цією статтею здійснюється судом. Нарешті процесуальним законодавством господарський суд не наділений повноваженнями щодо застосування перелічених заходів.
Відповідно до ст. 6 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. З огляду на вищевикладене , суд відмовляє в задоволені клопотання про обмеження ОСОБА_1 у виїзді за межі України та відмови їй у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорту.
12 квітня 2011р. ПАТ Промінвестбанк наданий відзив, в якому він заперечив проти задоволення зустрічного позову, оскільки вважає, що на момент укладення спірного іпотечного договору відповідачу-2 належало право власності на нерухоме майно саме площею 219,2 кв.м.
За клопотанням сторін, ухвалами суду від 10.05.2011р., 19.07.2011р. строк розгляду справи №17/5-63 продовжувався на п'ятнадцять днів.
У зв'язку з обранням судді Азарової З.П. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду, розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 23.05.2011р. справу №17/5-63 було передано на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого для розгляду вищевказаної справи було призначено суддю Демідову П.В.
В судовому засіданні 01.08.2011р. представник позивача за первісним позовом в повному обсязі підтримав заявлені вимоги та заперечив проти задоволення зустрічного позову.
Відповідач-1 за первісним позовом у судові засідання не з'являвся, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 17.02.2011р., 10.03.2011р., 30.03.2011р., 12.04.2011р., 10.05.2011р., 25.05.2011р., 21.06.2011р., 04.07.2011р., 19.07.2011р.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 18.04.2011р. Софієва Олена Василівна (реєстраційний номер 20013669576) зареєстрована за адресою: 83045, м.Донецьк, пр. Ленінський, 12/98.
На адресу господарського суду повернуто поштові відправлення №№10976154, 12482744, 13088683, 13224757, 12872801, надіслані на адресу ФОП ОСОБА_1 з відміткою органу зв'язку «за зазначеною адресою не проживає».
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Представник відповідача-2 за первісним позовом в судове засідання 01.08.2011р. не з'явився, про поважність причин неявки не повідомив, протягом судового розгляду справи №17/5-63 правом надати відзив на позов не скористався
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки відповідачів за наявними в ній матеріалами.
Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача-2 було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, надані в судових засіданнях, господарський суд -
Встановив:
08 жовтня 2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі - банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/42-4369/07 (далі - кредитний договір).
Відповідно до п.1.1 кредитного договору, банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 550 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії) на умовах, встановлених цим договором (далі - кредит, кредитна лінія), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.
Згідно з п.1.2 кредитного договору, дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 07.10.2009р. або достроково протягом 10 днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплату відсотків у випадках, вказаних в п.3.3.4 цього договору.
За умовами п.2.1, кредит надається банком шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, визначених п.п.1.1-1.2 цього договору, розрахункових документів (платіжних доручень) позивальника безпосередньо з рахунку №20731531756584, відкритого банком в безбалансовому відділенні «Юзівське» філії «Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області», МФО банку 334635, на рахунки контрагентів позичальника або іншим шляхом, не забороненим законом, відповідно до цільового призначення кредиту (п.1.3 - придання торгівельного обладнання).
Відповідно до п.2.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи зі встановленої банком процентної ставки в розмірі 17% річних. Цим же пунктом встановлений порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
У випадку порушення позичальником встановленого п.1.2 цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 25% відсотків річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п.2.2 цього договору (п.2.4 кредитного договору).
За змістом п.2.3, за управління кредитом у формі кредитної лінії позичальник щомісячно сплачує банку комісійну винагороду в розмірі 100,00 грн., порядок нарахування та сплати якої визначається цим же пунктом договору.
Згідно з п.п.5.1, 5.4, кредитний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати процентів за користування ними та повного виконання позичальником будь-яких інших зобов'язань, прийнятих на себе згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.5.5, всі зміни до цього договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами цього договору.
З урахуванням викладеного, 30.09.2008р. між банком та позичальником був укладений договір про внесення змін №1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/42-4369/07, яким доповнено кредитний договір п.3.3.8 (щодо права банку відступати свої права за кредитним договором третій особі), п.5.10 (щодо згоди сторін зі всіма умовами кредитного договору), викладено в новій редакції п.3.3.4 кредитного договору, яким встановлено право банку вимагати дострокового повернення кредиту та врегламентовано порядок реалізації зазначеного права; внесено зміни до п.2.2 кредитного договору, зокрема встановлено наступний розмір процентних ставок за користування кредитними коштами: з 01.10.2008р. - 18% річних, з 01.11.2008р. - 19% річних, з 01.12.2008р. - 20% річних.
У договорі про внесення змін №2 від 08.10.2009р. сторони погодились читати за змістом кредитного договору нове найменування банку - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та виклали в новій редакції зміст п.п.1.1, 1.2, 2.2, 2.4, 3.3.4, зокрема, встановили ліміт кредитної лінії в сумі 420 450,00 грн. та наступний графік повернення кредитних коштів: 28.12.2009р., 31.03.2010р., 30.06.2010р., 07.10.2010р. по 105 112,50 грн., де 07.10.2010р. - дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту. Цією ж угодою сторони підвищили розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, в тому числі - за неправомірне використання кредиту, встановивши його на рівні 25% річних (п.2.2) та 30% річних (п.2.4) відповідно.
Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 345-346 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
08 жовтня 2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі - заставодержатель) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - заставодавець) був укладений договір застави №15-94/42-6382/07 (далі - договір застави), який, відповідно до п.1.1, забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/42-4369/07 від 08.10. 2007р., укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний повернути заставодержателю 07.10.2009р. або достроково протягом 10 днів з моменту отримання письмової вимоги заставодержателя про повернення кредиту та сплату процентів у випадках, вказаних в п. 3.3.4 кредитного договору, всі суми кредиту, отримані в межах кредитної лінії з лімітом кредитування 550 000,00 грн., проценти за користування ним у розмірі 17% річних, комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 100,00 грн. щомісячно, проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 25% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання заставодавцем умов кредитного договору, у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
Предметом застави, згідно з п.п.1.2, 1.6 є майно, перелік якого викладений в додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною, предмет застави знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
За змістом п.5.1, заставодавець набуває право звернення на предмет застави та його реалізацію, зокрема, якщо у момент настання строку виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, у тому числі: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів за користування кредитом, сум комісійної винагороди за управління кредитом, процентів за неправомірне користування кредитом); при несплаті, або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором.
Відповідно до п.п.7.2-7.3, договір застави набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання зобов'язань заставодавцем за кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення права застави у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.
З огляду на зміну основного зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/42-4369/07 від 08.10.2007р., 30.09.2008р. відповідні зміни були внесені сторонами до договору застави.
Крім того, 08.10.2009р. між заставодержателем та заставодавцем був укладений договір про внесення змін №2, яким вони погодились читати найменування заставодержателя - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційнйи банк», внесли зміни до п.1.1 договору застави з урахуванням зміни основного зобов'язання, зменшили заставну вартість предмета застави до 59 938,80 грн. та внесли відповідні зміни до додатку №1 щодо вартості відповідного майна.
На підставі договору застави №15-94/42-6382/07 від 08.10.2007р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 09.10.2007р. внесено запис №5800429 про обтяження майна, перелік якого наведений в додатку №1 до договору застави (зі змінами), а 05.01.2011р. зареєстровано звернення стягнення на нього.
Як вбачається зі змісту договору застави №15-94/42-6382/07 від 08.10.2007р. (зі змінами), зазначена угода за своєю правовою природою є засобом забезпечення виконання зобов'язань (в даному випадку - за кредитним договором) та підпадає під правове регулювання §6 Глави 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України „Про заставу”.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаних кредитного договору та договору застави, відсутні докази їх визнання у встановленому порядку недійсними. Отже, станом на момент розгляду справи №17/5-63 вони є чинними та дійсними.
24 жовтня 2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (код ЄДРПОУ 0039002), далі - іпотекодержатель, та Приватним підприємством „Сокол” (код ЄДРПОУ 23978760), далі - іпотекодавець, як майновий поручитель за ОСОБА_1 (далі - боржник) був укладений іпотечний договір №15-94/42-6781/07 від 24.10.2007р. (далі - іпотечний договір).
Відповідно до п.1.1, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/42-4369/07 від 08.10.2007. (а також всіх договорів про внесення змін до нього), укладеного між іпотекодержателем і боржником, за умовами якого останній зобов'язаний повернути іпотекодержателю 07.10.2009р. або достроково протягом 10 днів з моменту отримання письмової вимоги іпотекодержателя про повернення кредиту та сплату процентів у випадках, вказаних в п.3.3.4 кредитного договору, всі суми кредиту, отримані в межах кредитної лінії з лімітом кредитування 550 000,00 грн., проценти за ним у розмірі 17% річних; комісійну винагороду за управління кредитом в розмірі 100,00 грн. щомісячно, проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 25% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання боржником умов кредитного договору в розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
Згідно з п.1.2 договору, предметом іпотеки є нерухомість - будівля магазину літ. А-1 зі складськими приміщеннями літ.А'-1 площею 219,2 кв.м (далі - предмет іпотеки), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, РПВН 7738959, і складається з наступного: А-1, будівля магазину, шлакобетон обл.цеглою, загальною площею 90,3 кв.м; А'-1, складські приміщення, бет.блоки, загальною площею 128,9 кв.м; Б, битовка, шлакоблок обкл.цеглою; В, крита складська площадка, бетон); №1, паркан. Загальна площа - 219,2 кв.м.
Відповідно до п.1.7 іпотечного договору, випуск заставної за ним не здійснюється.
Договором про внесення змін №1 сторони змінили розмір основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою (п.1.1 іпотечного договору), доповнили іпотечний договір п.4.1.14 (про розмір зобов'язання іпотекодателя в разі смерті боржника) та п.7.12 (про згоду сторін з усіма умовами іпотечного договору).
09 жовтня 2009р. сторонами був укладений договір про внесення змін та доповнень №2 до іпотечного договору, в якому сторони узгодили зміну найменування іпотекодержателя на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та внесли зміни до п.1.1, яким встановлюється розмір зобов'язання, забезпеченого іпотекою.
24 жовтня 2007р. в Державному реєстрі іпотек зареєстровано обтяження іпотекою нерухомого майна: будівля магазину літ. А-1 зі складськими приміщеннями літ.А'-1 площею 219,2 кв.м, номер за РПВН: 7738959, АДРЕСА_1, про що внесено запис №5899507.
Проаналізувавши зміст іпотечного договору №15-94/42-6781/07 від 24.10.2007р., суд дійшов висновку, що зазначена угода за своєю правовою природою є угодою про забезпечення виконання зобов'язань (в даному випадку - за кредитним договором) та підпадає під правове регулювання §6 Глави 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України „Про іпотеку”.
Як зазначалось вище, іпотекодателем оспорюється дійсність вищевказаного іпотечного договору, що є предметом спору за зустрічною позовною заявою ПП «Сокол» в межах справи №17/5-63.
В обґрунтування заявлених зустрічних вимог позивач посилається на недотримання сторонами встановлених ст. 18 Закону України „Про іпотеку” вимог, які ставляться до змісту іпотечного договору.
Зокрема, як зазначає позивач за зустрічним позовом, в пункті 1.2 оспорюваної угоди предметом іпотеки визначене нерухоме майно: будівля магазину літ.А-1 зі складськими приміщеннями літ.А'-1 площею 219,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер: 7738959, що належить іпотекодавцю (ПП „Сокол”) на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 05.10.2004р. Управлінням комунального господарства Донецької міської ради, зареєстрованого КП „БТІ м.Донецька” 06.10.2004р. за №6385 в книзі 13в, витяг 4968598.
Натомість, станом на 24.10.2007р. загальна площа будівлі магазину А-1 зі складськими приміщеннями літ. А'-1 становить 219,2 кв.м., а разом з битовкою, критою складською площадкою становить 434,0 кв.м, про що зазначено в технічному паспорті, витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно, наданого КП „БТІ м. Донецька” 06.10.2004 за номером 4968630. Збільшення площі вказаного об'єкту позивач за зустрічним позовом пояснив проведеним самовільним будівництвом. Водночас, як пояснив в судовому засіданні 04.07.2011р. представник ПП „Сокол”, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 споруди - битовка та крита складська площадка були ним збудовані самовільно, заходи щодо їх узаконення та оформлення правоустановчих документів на них не здійснювались.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін судом встановлено наступне.
Статтею 203 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладення спірного договору) встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про іпотеку”, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Приписами ч.1 ст.18 Закону встановлені спеціальні вимоги до іпотечного договору, зокрема, іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та повинен містити такі істотні умови: для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб (резидентів) відомості про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; посилання на видачу заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду (ч.2 ст.18 Закону України „Про іпотеку”).
Проаналізувавши зміст спірного іпотечного договору, суд дійшов висновку про наявність в ньому відомостей про найменування, місцезнаходження, коди ЄДРПОУ його сторін, про зміст основного зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/42-4369/07 від 08.10.2007., про відсутність заставної за спірним іпотечним договором.
Щодо посилання позивача за зустрічним позовом на невідповідність опису предмета іпотеки, викладеного в п.1.2 договору, фактичним даним щодо цього об'єкту суд вважає за необхідність зазначити наступне.
05 жовтня 2004р. на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної в м.Донецьку ради №613/5 від 22.09.2004р. Управлінням комунального господарства Донецької міської ради було надано Приватному підприємству „Сокол” свідоцтво про право власності на нерухоме майно: будівлю магазину зі складськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 219,2 кв.м, до якого входить будівля магазину літ.А-1, складські приміщення літ. А'-1 .
Відповідно до ч.1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
За приписами п.3 ст.5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення - будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо. За ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” підставою для державної реєстрації права власності є правовстановлюючі документи, які підтверджують виникнення права. Перелік таких документів встановлений вказаним Законом та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України „ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (в редакції, чинній на дату реєстрації прав відповідача 2 на нерухоме майно) до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, який здійснює реєстрацію прав відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р., та з урахуванням приписів Закону.
Отже, відповідно до абз.2 п.2.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. (далі - Тимчасове положення), підставою для реєстрації права власності є додані до заяви власника правовстановлювальні документи на об'єкт нерухомості.
З урахуванням приписів вищевказаних норм, 06.10.2004р. КП „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” в книзі 13в за номером 6385 за ПП „Сокол” було зареєстровано право власності на нерухоме майно: будівлю магазину зі складськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 219,2 кв.м, до якого входить будівля магазину літ.А-1, складські приміщення літ. А'-1 (реєстраційний номер 7738959) про що був наданий витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Цей витяг за приписами п.3.8 Тимчасового положення є невід'ємною частиною право встановлювального документу, тобто свідоцтва про право власності від 5.10.2004 року.
У заявленім як доказ відповідачем витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 7738959) вказано у графі „тип об'єкту” : будівля магазину літера літ.А-1 зі складськими приміщеннями літ.А'-1 площею 219,2 кв.м. зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, є посилання на свідоцтво про право власності саме на вказані об'єкти. В графі „опис об'єкта” вказано наступне: літ.А-1 будівля магазину (шлакобетон обкл.цеглою) загальною площею 90,3 кв.м, літ.А'-1 складські приміщення (бет.блоки) загальною площею 128,9 кв.м, літ.Б битовка (шлакоблок обкл.цеглою), літ.В крита складська площадка (бетон), літ.№1 паркан - без визначення площі. Загальна площа об'єкту нерухомості визначена 219,2 кв.м., тобто площа будівлі магазину та складські приміщення.
Разом з цим, 16.02.2004р. КП „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” було проведено інвентаризацію виробничого будинку - магазина зі складськими приміщеннями, розташованого за адресою АДРЕСА_1, на підставі чого виготовлено технічний паспорт зазначеного об'єкту.
Відповідно до технічного паспорту від 16.02.2004р., розмір частки власності ПП „Сокол” складає 219,2 кв.м. Відповідно до експлікації до вищевказаного технічного паспорту, загальна площа земельної ділянки складає 442 кв.м, в тому числі під зеленими насадженнями - 8 кв.м, під будинком - 259 кв., під господарськими будівлями та спорудами - 175 кв.м. Згідно плану будівлі (арк. справи 119 т.1) загальна площа саме об'єктів, позначених як літ.А-1 та літ.А'-1 складає 219,2 кв.м. Тобто, суд робить висновок, що вказана в технічному паспорті площа 442 кв.м. це площа об'єктів які розташовані поруч з будівлею магазину та складського приміщення, та з їх урахуванням.
Відповідно до п.1.7 Тимчасового положення, державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт. Проте, матеріали технічної інвентаризація (зокрема, технічний паспорт, експлікація) не віднесено до переліку право встановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, визначеного додатком №2 Тимчасового положення.
Як вбачається з витягу про Реєстрацію прав власності на нерухоме майно №4968630 від 06.10.2004р., за Приватним підприємством „Сокол” було зареєстровано право власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 7738959), розташований за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 219,2 кв.м, до якої включені площі будівлі магазину літ.А-1 - 90,3 кв.м та складських приміщень літ.А'-1 - 128,9 кв.м., на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.10.2004р.
Крім того, до опису вищевказаного об'єкту нерухомості включені допоміжні споруди - битовка, крита складська площадка та паркан, без визначення їх площі. Але з технічного паспорту вбачається, що поруч з об'єктами , право на яке підтверджено свідоцтвом про право власності та витягом про реєстрацію про право власності на об'єкт літ. А-1 та літ літ.А'-1 у ході первісної інвентаризації органами БТІ були виявлені споруди, які були безпідставно занесені останнім до опису в витягу з реєстру прав власності.
За змістом п.8.4 Тимчасового положення, опис об'єкта нерухомого майна представляє собою дані про будівлі, споруди, їх частини; найменування та літеровка; загальна та житлова площа; площа земельної ділянки (у разі наявності такої інформації), матеріали стін тощо, що формується за результатом проведеної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна. Вказівка в витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно в графі „опис об'єкта” на об'єкти (битовка, крита складська площадка,паркан), без встановлення їх площі та посилання на правовстановлюючі документи, з огляду на п. 5.8 Тимчасового положення та Закон України „ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” не може прийматися судом як належна реєстрація права власності на нерухоме майно.
До того ж суд враховує , що реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності (Закон України „ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Тимчасове положення).
За приписами ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Враховуючи вищевказані положення закону та беручи до уваги, що позивачем за зустрічним позовом визнано самовільний характер будівництва споруд, розташованих за адресою: м.Донецьк, вул. Боровського, 8А: літ.Б битовка (шлакоблок обкл.цеглою), літ.В крита складська площадка (бетон), літ.№1 паркан) ПП „Сокол” не набуло права власності зазначені споруди.
Отже, з вищевикладеного суд робить висновок, що на момент укладення спірного договору іпотеку ПП «Сокол» належало право власності на нерухоме майно площею 219,2 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з будівлі магазину літ.А-1 площею 90,3 кв.м та складських приміщень літ.А'-1 площею 128,9 кв.м., яке було належним чином зареєстровано.
Проаналізувавши зміст іпотечного договору, судом встановлено, що в п. 1.2 вказано, що предметом іпотеки є нерухомість, далі креслення за текстом договору : „будівля магазину літ. А-1 зі складськими приміщеннями літ. А'-1 площею 219,2 кв.м. (далі „Предмет іпотеки”), що знаходиться за адресою: Донецька області , місто Донецьк, вулиця Воровського, буд. 8 (вісім) „ А”, РПВН 7738959, і складається з наступного:” далі вказані літ.А-1 будівля магазину (шлакобетон обкл.цеглою) загальною площею 90,3 кв.м, літ.А'-1 складські приміщення (бет.блоки) загальною площею 128,9 кв.м, літ.Б битовка (шлакоблок обкл.цеглою), літ.В крита складська площадка (бетон), літ.№1 паркан - без визначення площі. Загальна площа об'єкту нерухомості визначена 219,2 кв.м., тобто до неї включені лише будівля магазину та складські приміщення ( літери А-1, А'-1 ). Враховуючи приписи ч.1 ст.5 , п.3 ч.1 ст. 18 Закону України „Про іпотеку” суд робить висновок, що предметом ипотеки є будівля магазину літ. А-1 зі складськими приміщеннями літ. А'-1 площею 219,2 кв.м. , право на які підтверджено свідоцтвом про право власності від 5.10.2004 року та витягом про реєстрацію права власності від 6.10.2004 року.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України, предметом іпотеки може бути нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.10.2004р. встановлено, а витягом про Реєстрацію прав власності №4968630 від 06.10.2004р. державою підтверджено право власності ПП „Сокол” на нерухоме майно: будівлю магазину літ.А-1 площею 90,3 кв.м та складські приміщеня літ.А'-1 площею 128,9 кв.м.
Тотожні відомості містяться у визначенні типу об'єкту права власності, який зареєстровано за номером 7738959.
Оскільки загальна площа вищевказаного об'єкту нерухомості визначена 219,2 кв.м, то розпорядження цим об'єктом нерухомості відбувається саме в розмірі, який підтверджено правоустановчими документами, та не може його перевищувати.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги ПП „Сокол” про визнання недійсним іпотечного договору №15-94/42-6781/07 є такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, наразі іпотечний договір №15-94/42-6781/07 від 24.10.2007р. є дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/42-4369/07 від 08.10.2007., платіжним дорученням №1876 від 08.10.2007р. були перераховані грошові кошти в сумі 550 000,00 грн.
Відповідач-1, всупереч умовам договору та приписам законодавства, зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, встановлені п.п.1.2, 2.2 кредитного договору, не виконував, внаслідок чого в нього перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 26.04.2010р. склала 210 225,00 грн. та 53 907,13 грн. відповідно.
На підставі п.3.3.4 кредитного договору банк звернувся до позичальника з вимогою №61-22/209 від 26.10.2010р., в якій повідомив про допущене порушення, у зв'язку з чим вимагав дострокового повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту на сплати процентів, водночас попередивши про можливе звернення стягнення на предмети іпотеки та застави, якими забезпечувалось виконання кредитного договору.
Зазначена вимога була отримана уповноваженою особою позичальника 20.05.2010р., однак залишена ним без відповіді та задоволення.
Станом на момент винесення рішення по справі №17/5-63 у позичальника перед банком наявна заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/42-4369/07 від 08.10.2007., яка складається з наступного: сума неповернутого кредиту - 420 450,00 грн., сума відсотків за користування кредитними коштами за період до 27.12.2010р. включно - 117 478,67 грн., сума заборгованості за комісіям до 27.12.2010р. включно - 500,00 грн., що підтверджується наданими позивачем виписками з відповідних рахунків, яки враховуються судом, на підставі ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, як належний доказ.
Під час судового розгляду справи №17/5-63 відповідачем-1 не надано доказів повного та своєчасного виконання зобов'язань, встановлених кредитним договором (зі змінами), як не надано доказів повного та своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами на виконання вимоги позивача №61-22/209 від 26.10.2010р.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність у позичальника заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/42-4369/07 від 08.10.2007р. в сумі 538 428,67 грн., в тому числі 420 450,00 грн. - сума неповернутого кредиту, 117 478,67 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 500,00 грн. - заборгованість за комісіями, та про правомірність вимог позивача про стягнення зазначених сум.
Як зазначалось вище, виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором забезпечувалось договором застави №15-94/42-6382/07 від 08.10.2007р. та іпотечним договором №15-94/42-6781/07 від 24.10.2007р.
Згідно зі ст.575 ЦК України, іпотека є окремим видом застави.
Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічні за змістом норми містяться в ст.19 Закону України „Про заставу” та ст. 7 Закону України „Про іпотеку”.
У відповідності до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмету застави, на який звернене стягнення, за приписами ч.1 ст.591 ЦК України, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
Частиною першою ст. 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Частиною першою ст. 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Частиною першою ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З вказаних норм законодавства України випливає, що:
- майновий поручитель у розумінні Закону України "Про іпотеку" та боржник відповідають перед кредитором (іпотекодержателем) як солідарні боржники, при цьому майновий поручитель несе відповідальність за невиконання боржником основного зобов'язання перед кредитором (іпотекодержателем) виключно в межах вартості предмета іпотеки;
- кредитор (іпотекодержатель) має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, у тому числі -від майнового поручителя, так і від будь-кого з них окремо, при цьому щодо майнового поручителя кредитор (іпотекодержатель) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку що зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/42-4369/07 від 08.10.2007р. має ознаки солідарного, в якому боржник - заставодавець відповідає за виконання основного зобов'язання з вартості заставленого майна. З огляду на викладене, суд застосовує до спірних правовідносин ч.1 ст.543 ЦК України, за якою кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх солідарних боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
До того ж суд ознайомлений з аналогічну судовою практикою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 по справі № 55/249-10.
Оскільки матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача-1 за кредитним договором за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/42-4369/07 від 08.10.2007р. в сумі 538 428,67 грн., в тому числі 420 450,00 грн. - сума неповернутого кредиту, 117 478,67 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 500,00 грн. - заборгованість за комісіями, суд вважає правомірними вимоги позивача про звернення стягнення в рахунок її погашення на майно відповідача-1, визначене в додатку №1 до договору застави №15-94/42-6382/07 від 08.10.2007р. (зі змінами), та на нерухоме майно відповідача-2: будівлю магазину літ. А-1 зі складськими приміщеннями літ.А'-1 площею 219,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, РПВН 7738959, передане в іпотеку відповідно до іпотечного договору №15-94/42-6781/07 від 24.10.2007р.
Пунктом 1.4 договору застави (зі змінами) сторони оцінили майно, що є предметом застави, у 59 938,80 грн., деталізувавши вартість його окремих складових в додатку №1 до договору застави (зі змінами). Узгоджена сторонами заставна вартість предмету іпотеки, відповідно до п.1.4 іпотечного договору, складає 1 660 440,00 грн.
Враховуючи викладене, суд встановлює початкову ціну продажу зазначеного майна на рівні договірної вартості цього майна.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №32202935 (станом на 18.07.2011р.), крім обтяження рухомого майна відповідача-1 на підставі договору застави №15-94/42-6382/07 від 08.10.2007р. (згідно переліку, наведеному в додатку №1 до договору застави), зареєстрованого 08.10.2007р., 30.06.2010р. за №9985883 та 03.11.2010р. за №10441545 зареєстровано публічне обтяження всього рухомого майна ФОП ОСОБА_1 у вигляді арешту рухомого майна, накладеного постановами відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку ВП №19551756 від 03.06.2010р. та №22142222 від 03.10.2010р. відповідно.
Відповідно до вказаного вище витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, позивачем 5.01.2011 року зареєстровано звернення стягнення на заставлене майно. До того ж, позивач не надав суду доказів виконання приписів ст.. 25 Закону „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” . Але враховуючи публічність, доступність Державного реєстру обтяжень рухомого майна, своєчасну реєстрацію позивачем звернення стягнення на заставлене майно та вищій пріоритет обтяження позивача відносно інших обтяжувачів , суд не вбачає за можливе не розглянути заявлені вимоги щодо звернення стягнення на предмет обтяження про суті.
За приписами ст.14 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом.
З вищевикладеного вбачається, що обтяження рухомого майна відповідача, визначеного додатком №1 до договору застави №15-94/42-6382/07 від 08.10.2007р., має вищий пріоритет порівняно з обтяженнями, накладеними у виконавчому провадженні ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку, оскільки воно було раніше зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тому позивач має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Разом з цим, у витязі з Державного реєстру іпотек №32203804 від 18.07.2011р. на будівлю магазину літ. А-1 зі складськими приміщеннями літ.А'-1 площею 219,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, РПВН 7738959, зареєстровано наступні обтяження:
14.09.2006р. за №3736110 на підставі іпотечного договору №Д-1595 від 14.09.2006р., розмір основного зобов'язання 150000грн., процентна ставка у розмірі з 01.10.20008 року - 18%, з 1.11.2008р. -19%, з 1.12.2008р. - 20 %.
14.06.2007р. за №5137855 на підставі договору іпотеки №Д-815 від 14.06.2007р. розмір основного зобов'язання 130000 дол. США , 20.02.2009 року змінено на 912831,30 грн, процентна ставка у розмірі 12 % за користуванням в доларах США, 17% за користування в гривні.,
24.10.2007р. за №5899507 на підставі іпотечного договору №15-94/42-6781/07 від 24.10.2007р., стягнення за яким здійснюється у цьому судовому процесі.
Обтяжувачем вищевказаного нерухомого майна за всіма зазначеними договорами іпотеки виступає Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство), який є позивачем по справі №17/5-63.
Отже суд вказує на те, що задоволення вимог кредитора повинно здійснюватися з урахуванням приписів ст. 13 Закону України „Про іпотеку” з встановленням пріоритету вимог, зареєстрованих 14.09.2006 та 14.06.2007 року.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом в повному обсязі покладаються на відповідачів за первісним позовом; судові витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом, залишаються на ньому.
Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 534, 549-552, 376, 611, 612, 629, 575, §6 Глави 49, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 345-346 Господарського кодексу України, Законами України „Про заставу”, „Про іпотеку”, «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації та інших речових прав на нерухоме майно, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк м. Київ в особі філії „Головного управління ПАТ Промінвестбанк у Донецькій області” м. Донецьк до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк та Приватного підприємства „Сокол” м. Донецьк про стягнення 538 428 грн. 67 коп. та звернення стягнення на предмет іпотеки та застави - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ЄДРПОУ 00039002) в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” (83062, м. Донецьк, пл. Радянська, 1, ЄДРПОУ 09334636, МФО 334635) заборгованість в сумі 538 428,67 грн., з яких 420 450,00 грн. - заборгованість за кредитом, 117 478,67 грн. - заборгованість за відсотками, 500,00 грн. - заборгованість за комісіями.
Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в сумі 538 428,67 грн., з яких 420 450,00 грн. - заборгованість за кредитом, 117 478,67 грн. - заборгованість за відсотками, 500,00 грн. - заборгованість за комісіями, на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ЄДРПОУ 00039002) в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” (83062, м. Донецьк, пл. Радянська, 1, ЄДРПОУ 09334636, МФО 334635) на нерухоме майно Приватного підприємства „Сокол” (83016, м.Донецьк, вул. Кірова, 29А, ЄДРПОУ 23978760) - предмет іпотечного договору №15-94/42-6781/07 від 24.10.2007р.: нежитлову будівлю магазину літ. А-1 зі складським приміщеннями літ. А'-1 площею 219, 2 кв. м. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, РПВН 7738959.
Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів.
Встановити початкову ціну продажу предмету іпотеки - 1 660 440,00 грн.
Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в сумі 538 428,67 грн., з яких 420 450,00 грн. - заборгованість за кредитом, 117 478,67 грн. - заборгованість за відсотками, 500,00 грн. - заборгованість за комісіями, на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ЄДРПОУ 00039002) в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” (83062, м. Донецьк, пл. Радянська, 1, ЄДРПОУ 09334636, МФО 334635) на предмет застави за договором застави майна №15-94/42-6382/07 від 08.10.2007р. (зі змінами), визначивши початкову ціну його продажу наступним чином:
Встановити спосіб реалізації предмету застави - шляхом проведення прилюдних торгів.
Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Приватного підприємства „Сокол” (83016, м.Донецьк, вул. Кірова, 29А, ЄДРПОУ 23978760) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ЄДРПОУ 00039002) в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” (83062, м. Донецьк, пл. Радянська, 1, ЄДРПОУ 09334636, МФО 334635) витрати по сплаті державного мита в сумі 5 384,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
В задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного підприємства „Сокол” м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк м. Київ в особі філії „Головного управління ПАТ Промінвестбанк у Донецькій області” м. Донецьк про визнання недійсним іпотечного договору №15-94/42-6781/07 від 24.10.2007р. - відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 01.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Демідова П.В.
Повний текст рішення за правилами
ст.ст.84-85 ГПК України підписано 08.08.2011р.
< Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >