83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
03.08.11 р. Справа № 28/105пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Путилівський рай”, м. Донецьк
до відповідача Публічного акціонерного товариства „Акціонерно-комерційний банк „Капітал”, м.Донецьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, м. Донецьк
про визнання договору іпотеки №161-І від 25.12.2007р. недійсним
Представники сторін:
Від позивача: Мітрюшин Д.Ф.
Від відповідача: Шульженко Д.Ю.
Від третьої особи: не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю „Путилівський рай”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Акціонерно-комерційний банк „Капітал”, м.Донецьк, про визнання договору іпотеки №161-І від 25.12.2007р. недійсним.
Позивачем був заявлений позов про визнання договору іпотеки № 161-І від 25.12.2007р. недійсним, оскільки зміст та розмір основного зобов'язання, зазначений у договорі іпотеки повністю інший від насправді існуючого змісту та розміру основного зобов'язання обумовленого в кредитному договорі, невідповідність договору іпотеки ст.ст. 7, 18 Закону України „Про іпотеку”.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.05.2011р. було порушено провадження по справі № 28/105пд та залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, м. Донецьк.
Позивач в судових засідання підтримав вимоги викладені в позовній заяві.
Відповідач відповідно до відзиву №3/1658 від 07.06.2011р. проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у вищезазначеному відзиві.
07.06.2011р. до канцелярії суду третя особа надала клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив означене клопотання.
Відповідно до пояснень стосовно предмету спору б/н від 24.06.2011р. третя особа вважає, що договір іпотеки №161-І від 25.12.2007р. повинен бути визнаний судом недійсним, з підстав викладених у вищезазначених поясненнях.
25.06.2011р. до канцелярії суду від третьої особи надійшов лист б/н від 24.06.2011р., відповідно до якого остання просить суд розглянути справу без її участі. Суд прийняв до уваги вищезазначений лист та розглядає справу по суті.
Розгляд справи продовжувався на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
25.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Акціонерно-комерційний банк „Капітал” (правонаступником якого є відповідач, банк) та ОСОБА_1 (третя особа, позичальник) був підписаний договір про відкриття кредитної лінії №161 (кредитний договір), згідно з умовами якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у сумі 2 050 000,00 доларів США, строком з 25 грудня 2007р. по 24 грудня 2010р. зі сплатою 12% річних. Кредитні кошти видаються траншами, відповідно до заяв позичальника, що є невід'ємними частинами даного договору, протягом одного банківського дня з моменту отримання заяви (п. 1.1).
Згідно до додаткової угоди від 30.10.2008р. до кредитного договору п. 1.1. змінений, а саме: „банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з граничною сумою 1 550 000,00 доларів США, строком з 30 жовтня 2008р. по 24 грудня 2010р. зі сплатою 12% річних. Кредитні кошти видаються траншами, відповідно до заяв позичальника, що є невід'ємними частинами даного договору, протягом одного банківського дня з моменту отримання заяви”.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 21.12.2010р. до договору, у зв'язку з пролонгацією договору про відкриття кредитної лінії №161 від 25.12.2007р. продовжений строк дії даного договору з 24 грудня 2010р. по 23 грудня 2013 р. зі сплатою 12% річних.
Розділом 3 договору сторони встановили порядок нарахування та сплати відсотків.
Строк дії даного договору встановлюється з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому (п. 6.8. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позичальник отримав кредитні кошти.
За своєю правовою природою договір №161 від 25.12.2007 р. є кредитним договором та підпадає під правове врегулювання ст. 1054 Цивільного Кодексу України, згідно якої, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
В якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №161 від 25.12.2007р., між Відкритим акціонерним товариством „Акціонерно-комерційний банк „Капітал” (правонаступником якого є відповідач, іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Путилівський рай” (іпотекодавець, позивач) був укладений договір іпотеки №161-І від 25.12.2007р. (договір іпотеки), відповідно до умов п. 2.1. договору іпотеки в редакції договору про внесення змін №1 від 24.10.2008р. позивачем передано відповідачу в іпотеку наступне нерухоме майно: будівлі, загальною площею 6671,70 м2, що розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Путилівський гай, б. 16 «а», до складу яких входять: А-1 - будівля гаражу, загальною площею 125,4 м2; Б-1 - будівля штабу, загальною площею 262,2 м2; В-1 - будівля сховища, загальною площею 1260,3 м2; Г-1 - будівля сховища, загальною площею 654,1 м2; Д-2 - будівля казарми, загальною площею 837,5 м2; Е-1 - будівля продскладу, загальною площею 1232,0 м2; 3-1 - будівля складу, загальною площею 407,7 м2; К-1 - будівля сховища загальною площею 1234,6 м2; Л-1 - будівля сховища, загальною площею 485,1 м2; М-1 - будівля акумуляторної, загальною площею 106,0 м2; Н-1 - будівля складу ГСМ, загальною площею 10,0 м2; Ж-1 - будівля столярної майстерні, загальною площею 56,8 м2; реєстраційний номер будівель 12925269.
Відповідно до п. 2.1.1 договору іпотеки в редакції договору про внесення змін №1 від 24.10.2008р. сторонами визначена технічна характеристика предмета іпотеки, та перелік правоустановчих документів на предмет іпотеки.
Заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін складає 8 644 516,08 грн. (п. 2.2. договору іпотеки в редакції договору про внесення змін №1 від 24.10.2008р.).
В п. 1.1 Договору іпотеки визначено, що основне зобов'язання - це зобов'язання позичальника, що випливають з договору про відкриття кредитної лінії № 161 від 25.12.2007р. та з усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.
У зв'язку із зміною кредитного договору між позивачем та відповідачем 24.12.2010р. був укладений договір про внесення змін до спірного договору іпотеки.
Відповідно до п. 1 зазначеного договору про внесення змін до договору іпотеки основне зобов'язання визначено, як обов'язок позичальника за кредитним договором: повернути іпотекодержателю (відповідачу) кредит у формі відновлювальної кредитної лінії у сумі 2 050 000,00 доларів США, наданого на строк з 24.12.2010р. до 23.12.2012р. зі сплатою 12 %річних.
Позивачем був заявлений позов про визнання договору іпотеки № 161-І від 25.12.2007р. недійсним, оскільки зміст та розмір основного зобов'язання, зазначений у договорі іпотеки повністю інший від насправді існуючого змісту та розміру основного зобов'язання обумовленого в кредитному договорі, невідповідність договору іпотеки ст.ст. 7, 18 Закону України „Про іпотеку”.
Втім, на думку суду, зазначені аргументи є доказово та юридично неспроможні, з огляду на таке:
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотека є окремим видом застав. Так, згідно частини першої зазначеної статті, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про іпотеку” та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про іпотеку", іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:
1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;
2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;
3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;
4) посилання на видачу заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Таким чином, Закон України "Про іпотеку" не забороняє визначити розмір забезпечення та строк забезпеченого зобов'язання через посилання на відповідний правочин.
Вивчивши зміст іпотечного договору, суд дійшов висновку, що в ньому зазначені всі істотні умови договору іпотеки, що передбачені чинним законодавством України. Так, у договорі зазначено найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців (преамбула договору); зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (п.1.1 договору іпотеки), опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані (п. 2.1 договору іпотеки), посилання на випуск заставної або її відсутність (п. 2.6 договору іпотеки).
Таким чином, невідповідність строку повернення кредиту та розміру основного зобов'язання, що зазначені у договорі іпотеки, строку повернення кредиту та розміру зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, не може бути підставою недійсності іпотечного договору, враховуючі вимоги ст. 18 Закону України „Про іпотеку”.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на
конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Тобто, ст. 7 Закону України "Про іпотеку", визначає не способи зазначення у тексті іпотечного договору розміру основного зобов'язання, а вимогу за основним зобов'язанням, що визначена на час її виконання. Крім того, ст. 7 вказаного закону дозволяє визначити розмір грошової вимоги за основним зобов'язанням не тільки за чітко встановленою сумою, а й шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання, як це зазначено в п. 1.1. договору іпотеки. На підставі зазначеного, доказів порушення ст. 7 Закону України "Про іпотеку" позивачем не надано.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання .
Однак, позивач у своїй позовній заяві не вказує та не конкретизує у чому саме полягає порушення його прав та інтересів з боку відповідача.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, оскільки, відсутні визначені законом підстави для визнання його недійсним з тих підстав про які зазначає позивач.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 43, 22, 27, 33, 34, 49, 69, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Путилівський рай”, м. Донецьк, до відповідача Публічного акціонерного товариства „Акціонерно-комерційний банк „Капітал”, м.Донецьк, про визнання договору іпотеки №161-І від 25.12.2007р. недійсним.
У судовому засіданні 03.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення буде складено та підписано 05.08.2011р.
Суддя Курило Г.Є.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >