01.08.11 р. Справа № 22/162
Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., без виходу в судове засідання, розглянувши матеріали
за зустрічною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікстранс”, Донецька обл., м. Макіївка
про: визнання видаткової накладної № РН - 0000027 від 21.09.2009р. недійсною
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Мікстранс”, м.Макіївка Донецька область, звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк, про стягнення 20 646,55 грн.
Ухвалою господарського суду від 29.06.2010р. порушено провадження по даній справі.
Ухвалою від 27.07.2010р. суд зупини впровадження по справі № 22/162 у зв'язку з надходженням зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Обжора”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікстранс”, м.Макіївка, про визнання договору №695 від 01.06.2009р. недійсним. Справа була зупинена судом до повернення матеріалів справи господарського суду.
28.07.2011р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікстранс” про визнання видаткової накладної № РН - 0000027 від 21.09.2009р. недійсною.
За приписом ст.60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви та додані до неї документи, судом встановлено порушення вимог, встановлених розділом VIII Господарського процесуального кодексу України, а саме:
1. Відповідно до ст.56, п.2 ст.57 Господарського процесуального кодексу України звертаючись до господарського суду з позовом, на позивача (особу, яка звертається до суду), покладений обов'язок направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу (та іншім учасникам процесу), і представлення доказів вчинення зазначених дій.
Згідно ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Однак, всупереч нормам законодавства, в якості доказу відправки копії позову відповідачу до даного позову доданий лише оригінал поштової квитанції, що не може вважатися належним доказом надсилання саме копії позовної заяви відповідачу.
Відповідно до п.6 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не надано належного доказу направлення копії позову з додатками сторонам.
2. Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, позовні заяви, оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Об'єктом справляння державного мита згідно з пунктом 1 статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" є позовні заяви.
Відповідно до п. 3, п. 3-1) ст. 57 Господарського процесуального кодексу України позивачем до позовної заяви повинні бути додані документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі, сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Однак, як вбачається з доданих до заяви документів, всупереч викладених вимог звертаючись з зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” не подано будь-яких доказів, які б підтверджували сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до змісту позову та доданого клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м. Донецьк просить суд прийняти заяву до розгляду та розстрочити сплату державного мита в розмірі 85грн.00коп. та інформаційно - технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.
Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито", із змінами і доповненнями, порядок його обчислення та сплати - Інструкцією про порядок обчислення та сплати державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.05.93 за N 50. Механізм здійснення оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ передбачений Постановою Кабінету Міністрів України № 825 від 05.08.2009р. „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258”.
Статтею 1 зазначеного Декрету встановлено, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Перелік осіб, які звільняються від сплати державного мита, а також дій, за які не сплачується державне мито, наведено у ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.93 р. № 7-93 (зі змінами та доповненнями). Даний перелік є вичерпним.
У господарських справах встановлена нульова ставка сплати витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу тільки для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита.
Проте ні нормами господарського судочинства, а ні Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», іншими нормами діючого законодавства не передбачені пільги для окремих підприємств щодо сплати судових витрат у вигляді розстрочки здійснення такої оплати з будь-яких підстав, тобто позивач звертаючись до господарського суду має сплачувати державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на загальних підставах.
Оскільки зустрічний позов подається за загальними правилами подання позовів, то повинен бути дотриманий загальний порядок подання позовів.
Прийняття позовної заяви без доказів сплати судових витрат за умови їх стягнення в майбутньому, за результатами розгляду справи по суті чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до п. 4, п. 10 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі та витрат інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись п. 2, п.3, п.3-1 ст. 57, ст. 60, п.4, п.6, п.10 ст. 63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м. Донецьк позовну заяву з доданими до неї документами без розгляду.
Повернення позовної заяви згідно ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Додаток: позовна заява № б/н від 28.07.2011р. з доданими до неї документами всього на 2 аркушах.
Суддя Макарова Ю.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >