83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
06.07.11 р. Справа № 34/48
Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,
при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Словважмаш», м. Слов'янськ, Донецька область
до відповідача: Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс» в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь, Донецька область
про: стягнення заборгованості у розмірі 1 645 622,90грн., пені у сумі 82 281,15грн., інфляційних витрат у розмірі 694 625,05грн., 3% річних у розмірі 165 135,49грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю №77/1 від 17.01.2011р.)
від відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю №617/706 від 31.12.2010р.)
Публічне акціонерне товариство «Словважмаш», м. Слов'янськ, Донецька область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс» в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь, Донецька область(далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 645 622,90грн., пені у сумі 82 281,15грн., інфляційних витрат у розмірі 694 625,05грн., 3% річних у розмірі 165 135,49грн.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №617/06-436 від 22.02.2008р. Відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав в результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №617/06-434 від 22.02.2008р., додатків до договору, наказів-накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 530, 629, 611 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: податкових накладних, витягу з реєстру виданих податкових накладних, правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, акту звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість станом на 22.02.2008р. складає 1 381 330,36грн.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.04.2011р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.
29.06.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано заяву, у якій просить при вирішенні спору по справі №34/48 про стягнення грошових коштів, застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні стягнення суми нарахованої пені у розмірі 82 281,15грн.
Заявою від 17.06.2011р. №77/641 Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму інфляційних витрат у розмірі 771 385,82грн., 3% річних у розмірі 181 685,21грн., інша частина позовних вимог залишилась незмінною, а сама сума боргу у розмірі 1 645 622,90грн. та пеня у сумі 82 281,15грн.
Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 17.06.2011р. №77/641, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог, суд приймає таке збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.
29.06.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №617/562 від 29.06.2011р. у якому проти позову заперечує з наступних підстав: за твердженням Відповідача приймання товару не здійснювалось сторонами як то було встановлено умовами Договору, про що свідчить відсутність передбачених зазначеними інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затверджених постановами від 15.06.1965р. №П-6, №П-7 Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР, відповідних актів приймання продукції за кількістю та якістю, як наслідок був порушений порядок приймання Товару. Ціна на товар включає у себе: його виготовлення, поставку Замовнику, послуги шефмонтажу та пуско - налагоджувальних робіт. Відповідач ставить суд до відома, що зазначених обов'язків по Договору з боку Позивача виконано не було. При заявлені позовних вимог, Позивач не посилається та не обґрунтовує виконання з свого боку наведених обов'язків за Договором.
Крім того Відповідач просить призначити судову товарознавчу експертизу за Договором №617/06-436 від 22.02.2008р.
06.07.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано клопотання №617/594 від 06.07.2011р. про залучення ВАТ „Алчевськкокс” до участі у справі №34/48 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ЗЕП ТОВ „Азовімпекс”.
06.07.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані пояснення №77/691 від 06.07.2011р. у яких зазначає, що оскільки прийняття продукції відбувалося у передбаченому договором порядку, суду не надано доказів відмови від прийняття продукції або отримання Позивачем будь-яких претензій щодо поставленої продукції як з боку Відповідача, так і з боку Замовника, та зазначені заперечення Відповідача не заслуговують на увагу та не є достовірними, а поставлений товар повністю відповідає вимогам та включає у себе послуги шефмонтажу.
Представник Позивача у судове засідання 06.07.2011р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Представник Відповідача у судове засідання 06.07.2011р. з'явився, проти позову заперечив.
До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
Між Зовнішньоекономічним підприємством «Азовімпекс» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Словважмаш» (Продавець) 22 лютого 2008 року укладено договір №617/06-436, за умовами якого Продавець обов'язується поставити Покупцю обладнання для реконструювання двох дверез'ємних машин касової батареї №5,6 (товар) виготовлених відповідно до технічної документації, яка надається Покупцем за ціною та якістю, кількості та номенклатурі, комплектності та в строки відповідно до доданих Специфікацій Додатків та/або Доповнень, оформлених в письмовому виді та які є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару, що постачається визначається для кожної позиції в Специфікаціях Додатків та/або Доповнень, які є невід'ємними частинами даного договору. Ціна на товар включає в себе вартість виготовлення упакування, маркування, доставки на склад Покупця та послуг шефмонтажу.
Згідно із п. 2.3. договору Покупець здійснює платежі відповідно до умов та порядку, які зазначені в Специфікаціях Додатків, які є невід'ємною частиною даного договору шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що строк поставки товару визначається графіком поставки Додаток №2, який є невід'ємною частиною даного договору.
За приписами п. 4.6. договору датою поставки товару вважається: для залізничного транспорту - дата передачі товару Продавцем перевізнику залізниці зазначена в залізничній квитанції; для автомобільного транспорту - дата відмітки про прийняття товару Покупцем, яка зазначена в товарно-транспортній накладній.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що товар здається Продавцем Покупцю за кількістю - відповідно до товарно-транспортної накладної на постачаємий товар, за якістю відповідно до сертифіката якості (паспорту) заводу-виробника на товар, що поставляється.
За порушення строків оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення, але не більше 5% від суми неоплаченого товару. (п. 8.2. договору).
Згідно п. 9.1. договору даний договір набирає чинності від дати його підписання та діє до виконання сторонами зобов'язань у повному обсязі.
Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.
До укладеного договору між тими ж сторонами було підписано Додаток №1 - Специфікація поставки обладнання де сторонами було зазначено найменування обладнання, одиниця виміру, кількість, вартість за одиницю та загальну вартість поставки, яка складає 7825832,40грн.
В Додатку №2 від 22.02.2008р. сторони визначили графік поставки товару та графік оплати товару, відповідно до якого Покупець здійснює оплату п'ятьма частинами, а саме: в лютому 2008р. - 3912915,20грн., в березні 2008р. - 689136,00грн., в квітня 2008р. - 857136,00грн., в травні 2008р. - 1261344,00грн. та в червні 2008р. - 1105300,20грн. Пунктом 3 даного додатку встановлено, що Покупець здійснює оплату товару відповідно до графіку оплати зазначений в п. 2 даного Додатку. Додаток №1 та Додаток №2 підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.
19 червня 2008року між тими ж сторонами була підписана Додаткова угода №1 відповідно до якої п. 2.2. договору сторони виклали в наступній редакції: ціна за кілограм товару, яка зазначена в специфікаціях Додатків до даного договору є твердою та не підлягає зміні.
22 липня 2008року між тими ж сторонами до укладеного договору була підписана Додаткова угода №2, відповідно до якої сторони внесли зміни в Специфікацію Додатку №1 до договору №617/06-436 від 22.02.2008р., зокрема, змінилася загальна сума поставки, яка складає 7847145,60грн., всі інші пункти договору залишилися в редакції договору №617/06-436 від 22.02.2008р. Додаткова угода підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.
На виконання умов договору та підписаних Специфікацій до нього Позивачем була здійснена поставка товару на загальну суму 7847145,60грн. на адресу відповідача, що підтверджується наступними наказами-накладними: №181А від 10.06.2008р. на суму 168000,00грн., №191А від 18.06.2008р. на суму 1144416,00грн., №212А від 02.07.2008р. на суму 168000,00грн., №234А від 30.07.2008р. на суму362238,00грн., №239А від 31.07.2008р. на суму 394959,60грн., №242А від 01.08.2008р. на суму 143648,00грн., №246А від 05.08.2008р. на суму 390351,60грн., №252А від 07.08.2008р. на суму 486511,20грн., №256А від 13.08.2008р. на суму 135945,60грн., №261А від 15.08.2008р. на суму 1751337,60грн., №262А від 15.08.2008р. на суму 745525,20грн., №268А від 22.08.2008р. на суму 737704,80грн., №267А від 22.08.2008р. на суму 1023963,60грн., №289А від 10.09.2008р. на суму 194544,00грн. Відповідно до даних наказів-накладних товар було передано зі складу постачальника вантажовідправнику - ВАТ „Алчевськкокс” для подальшого відвантаження ТОВ „Азовімпекс”.
Отриманий вантажовідправником товар було передано ТОВ „Азовімпекс”, що підтверджується товарно-транспортними накладними №883739 від 10.06.2008р., №883740 від 18.06.2008р., №883744 від 02.07.2008р., №883749 від 30.07.2008р., №883926 від 31.07.2008р., №883929 від 01.08.2008р., №883930 від 05.08.2008р., №883935 від 13.08.2008р., №883937 від 15.08.2008р., №883943 від 10.09.2008р., товар за якими було отримано представником відповідача за довіреностями Горлановим С.В. та залізничними квитанціями №50199462 від 07.08.2008р., №50200809 від 15.08.2008р., №50200813 від 22.08.2008р.,
Факт здійснення господарської операції щодо поставки товару також підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними.
За твердженням Позивача отриманий товар Відповідачем частково було оплачено в сумі 6201522,70грн., у зв'язку із чим за розрахунком позивача, за невиконання відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 1645622,90грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку .
Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач свої зобов'язання за Договором №617/06-436 від 22.02.2008р. належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 1645622,90грн., що підтверджується матеріалами справи.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 1645622,90грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 181 685,21грн. та інфляційних витрат в сумі 771 385,82грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 771 385,82грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 181 685,21грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки відповідно до п. 8.2 договору в сумі 82281,15грн. суд зазначає наступне.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.
З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.
За приписами п.8.2 договору за порушення строків оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення, але не більше 5% від суми неоплаченого товару. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте у договорі зазначено, що пеня нараховується за весь час прострочення.
Проте, статтею 256 ЦК України, встановлений строк позовної давності -строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - п.3, п.4 ст.267 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, та просить при вирішенні спору по справі №34/48 про стягнення грошових коштів, застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні стягнення суми нарахованої пені у розмірі 82 281,15грн
Статтею 258 ЦК України визначена спеціальна позовна давність, ч.1 ст. 258 ЦК України зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; згідно з ч.2 п.1 позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
В Додатку №2 від 22.02.2008р. сторони визначили графік поставки товару та графік оплати товару, відповідно до якого Покупець здійснює оплату п'ятьма частинами, а саме: в лютому 2008р. - 3912915,20грн., в березні 2008р. - 689136,00грн., в квітня 2008р. - 857136,00грн., в травні 2008р. - 1261344,00грн. та в червні 2008р. - 1105300,20грн. Пунктом 3 даного додатку встановлено, що Покупець здійснює оплату товару відповідно до графіку оплати зазначений в п. 2 даного Додатку. Додаток №1 та Додаток №2 підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.
Таким чином, враховуючи ч.2 п.1 ст.258 ЦК України суд встановив, що Позивач нарахував пеню за період який перевищує шість місяців та заявив вимогу про її стягнення більш ніж чим через один рік.
Отже на день подання позовної заяви про стягнення пені за вище перерахованими накладними закінчився строк позовної давності.
Щодо залучення у справу в якості третьої особи ВАТ „Алчевськкокс” до участі у справі №34/48 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ЗЕП ТОВ „Азовімпекс”.
Приписи ст. 27 ГПК України визначають що залучення до участі у справі третіх осіб здійснюється за відповідною заявою такої особи, за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду, у випадку якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін.
Доказів на підтвердження того, що рішення з господарського спору в даній справі може вплинути на права та законні інтереси ВАТ „Алчевськкокс”, суду не представлено.
Клопотання Відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи за Договором №617/06-436 від 22.02.2008р., не підлягає задоволенню через його необґрунтованість та недоцільність проведення такого дослідження.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Словважмаш», м. Слов'янськ до Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс» в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 1645622,90грн., пені в сумі 82281,15грн., інфляційних витрат в сумі 771385,82грн. та 3% річних в сумі 181685,21грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (87500, м. Маріуполь, пр-т Леніна, 56, код ЄДРПОУ 23605421, р/р №26006900178797 в філіалі ПАТ „ПУМБ”, м. Маріуполя, МФО 335742) на користь Публічного акціонерного товариства «Словважмаш» (84102, м. Слов'янськ, вул. Заводська, 2, р/р 260013141901 в ФАБ „Енергобанк”, м. Слов'янськ, код ЄДРПОУ 00210594, МФО 335690) заборгованість в сумі 1645622,90грн., інфляційні витрати в сумі 771385,82грн., 3% річних в сумі 181685,21грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 24 717,39грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 228,76грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
У судовому засідання 06.07.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя Риженко Т.М.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Повний текст рішення складено та підписано 08.07.11р.
Вик. Тума О.В.(тел.305-61-06)