Справа № 22-а-674/08
донецький апеляційний адміністративний суд
22 квітня 2008 року місто Донецьк
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шаптала Н.К.
суддів апеляційного суду: Ляшенка Д.В., Колеснік Г.А.
при секретарі судового засідання: Агейченковій К.О.
З участю сторін: сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради
на постанову
Дружківського міського суду Донецької області
від
25 грудня 2007 року
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради
про
Визнання дій незаконними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення;
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково; дії Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради щодо відмови позивачу у виплаті недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення були визнані неправомірними та з Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради на користь ОСОБА_1 було стягнуто недоотриману суму на оздоровлення за 2000-2006 роки у сумі 9497,50 грн.
Відповідач з вказаною постановою суду не погодився, та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми допомоги на оздоровлення на 2006 рік.
До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:
Суд 1-ї інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, якому встановлена 3-тя група інвалідності і йому відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року підлягають сплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на момент її виплати.
Колегія вважає, що суд першої інстанції вірно виходив саме з вимог Закону, який має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України, якими, в свою чергу, керувався відповідач, сплачуючи позивачу допомогу у зменшених розмірах, замість розмірів встановлених нормами ст. 48 Закону № 796- XII від 28.02.1991 року, - тобто чотирьох мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів, приймає до уваги норми ст.ст. 46, 48 Конституції України, відповідно до яких, громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе і право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Крім того, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.
Статтею 17 ЗУ №2017 основні державні соціальні гарантії встановлюються Законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо прерогативи норм законів над підзаконними актами.
Проте, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував норми ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими дія ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призупинена на 2006 рік.
Колегія суддів, не поділяє висновків суду першої інстанції, з приводу того, що призупинення дії Закону є обмеженням конституційних прав громадян на отримання грошової компенсації за ушкодження здоров'я, оскільки ці висновки не відповідають нормі ст. 64 Конституції України. Призупинення дії Закону - є правом Держави в разі необхідності, і визнання цих дій такими, що суперечать Конституції України (неконституційними) можливо лише за рішенням Конституційного Суду України, чого в даному випадку в 2006 році не було.
За таких обставин, колегія вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума щорічної грошової допомоги за 2000-2005 роки, що складає 7287,50 грн. (9497,50 грн. - 2210 грн. - сума стягнення щорічної грошової допомоги за 2006 рік).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми допомоги на оздоровлення на 2006 рік.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради - задовольнити частково.
Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року - скасувати, в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 суми допомоги на оздоровлення за 2006 рік.
Дії Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2005 роки визнати неправомірними та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради на користь ОСОБА_1за рахунок коштів Державного бюджету недоотриману суму на оздоровлення за 2000-2005 роки у розмірі 7287,50 грн.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили.
Колегія суддів: