Об»єднана справа № 2-197 за 2008 рік
02 квітня 2008 року Липовецький районний суд Вінницької області
в складі : головуючого судді МОЧУЛЬСЬКОЇ Л.Т.
При секретарі Белінській С.І
З участю адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Липовці
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ПРО СТЯГНЕННЯ БОРГУ ЗА ДОГОВОРОМ ПОЗИКИ ТА СПЛАТУ ВІДСОТКІВ ЗА ПРОСТРОЧКУ ГРОШОВОГО ЗОБОВ»ЯЗАННЯ
Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з неї боргу за договором позики в сумі 6900 гривень, відсотків за прострочення грошового зобов»язання в сумі 207 грн та моральної шкоди в сумі 2000гривень, а також з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з неї боргу за договором позики в сумі 5600 гривень, відсотків за прострочення грошового зобов»язання в сумі 168 грн та моральної шкоди в сумі 2000 гривень. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 10.09.2006 року вона позичила ОСОБА_2 5600 гривень, які відповідачка зобов»язалась повернути до 10.09.2007 року, а 17.09.2006 року ще 1300 гривень, які вона зобов»язалась повернути до 16.08.2007 року, про що написала відповідні розписки. 10 вересня 2006 року позивачка позичила ОСОБА_3 5600 гривень, а відповідачка зобов»язалась повернути їх до10.07.2007 року, про що також написала відповідну розписку. Свої письмові зобов»язання відповідачки не виконали. В зв»язку з чим позивачка звернулась до суду.
В судовому засіданні позивачка позови підтримала, зіславшись на обставини, викладені в них.
Відповідачі позови не визнали. Суду пояснили, що грошей у позивачки не позичали. Вони працювали продавцями в магазині, який належить позивачці. У них виникла недостача за рахунок того, що син позивачки, який являється працівником міліції, неодноразово брав з каси гроші та різні товари. У зв»язку з цим позивачка примусила їх написати зазначені розписки.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що являється чоловіком відповідачки ОСОБА_2, яка працювала продавцем у магазині позивачки. Дружина йому розповідала, що в магазині виникла недостача, оскільки син позивачки неодноразово брав гроші з каси та різні товари, а позивачка примусила дружину написати розписку на 6900 гривень недостачі.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що являється матір»ю відповідачки ОСОБА_3, яка їй розповідала, що грошей у позивачки не позичала. А розписку написала під тиском позивачки, оскільки в магазині виникла недостача.
Судом встановлено, що 10.09.2006 року та 17.09.2006 року ОСОБА_2 взяла на себе письмові грошові зобов»язання повернути ОСОБА_1 відповідно 5600 гривень до 10.09.2007 року та 1300 гривень - до 16.08.2007 року. А ОСОБА_3 10.09.2006 року взяла на себе письмове грошове зобов»язання повернути ОСОБА_1 5600 гривень до 10.07.2007 року. Свої зобов»язання до дат, зазначених у розписках, відповідачки не виконали.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, в тому числі і з договору.
Як випливає з наданих суду письмових доказів - розписок, написаних власноручно відповідачками, грошові зобов»язання виникли у відповідачок з договорів позики, укладених, як і передбачено в ст.1047 ЦК України, в письмовій формі.
Суд критично оцінює заперечення відповідачок та свідків з приводу відсутності правовідносин позики між сторонами, оскільки вони за період з вересня 2006 року письмові договори позики не оспорювали та не надали суду підтвердження недійсності укладених письмових договорів між сторонами.
В силу ст. 526 ЦК України, зобов»язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.
А відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, які з суми 6900 гривень становлять - 207 гривень, а з суми 5600 гривень - 168 гривень.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини та вимоги закону, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення боргу та 3% річних.
В той же час, позивачкою не надано доказів заподіяння моральної шкоди діями відповідачів по невиконанню грошового зобов»язання. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі ст.ст.11, 509,526, 625 , 1047 ЦК України, керуючись ст.ст.209-218 ЦПК України,
суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6900 (шість тисяч дев»ятсот) гривень позики та 207 гривень - відсотків, разом 7107 (сім тисяч сто сім ) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5600 (п»ять тисяч шістсот) гривень позики та 168 гривень - відсотків, разом 5768 (п»ять тисяч сімсот шістдесят вісім ) гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку протягом 10 днів. Після закінчення цього строку рішення набуває законної сили, якщо не буде подано заяви про апеляційне оскарження.
.
.
СУДДЯ Л.Т.МОЧУЛЬСЬКА