ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/24704.07.11
За позовом відкритого акціонерного товариства «Азот»
До дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
Про тлумачення змісту договору
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1 (за дов.)
від відповідача ОСОБА_2 (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство «Азот»до дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про тлумачення змісту договору № 381-211-06/10-116 від 26.03.2010 р..
Ухвалою суду від 13.05.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/247 та призначено останню до розгляду на 06.06.2011 р..
Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначаючи про відсутність між сторонами спору щодо різного уявлення свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони правочину, а пункт договору, який позивач просить суд розтлумачити, стосується нарахування пені за невиконання пункту 6.1. спірного договору, що визначена відповідно до норм законодавства.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р., 22.06.2001 р. розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою представників позивача та неподанням витребуваних доказів.
Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
26.03.2010 р. між відкритим акціонерним товариством «Азот»(покупцем) та дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальником) було укладено договір поставки № 381-211-06/10-116 (далі -Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачу, а позивач зобов'язався прийняти від відповідача та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в Договорі.
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ проводиться позивачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за п'ять банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до десятого числа місяця, наступного за місяцем передачі газу. Оплата за газ, що передається в березні та квітні 2010 року, покупець зобов'язується здійснити виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту укладання даного договору.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за природний газ відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення платежу.
Позовні вимоги заявлені про тлумачення змісту п. 7.2. Договору.
Надавши об'єктивну оцінку матеріалам справи, дослідивши в сукупності всі надані сторонами докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 637 Цивільного кодексу України передбачено тлумачення умов договору за правилами ст. 213 Цивільного кодексу України.
У наведеному контексті концептуальне значення має позиція Вищого господарського суду України викладена у п. 3 інформаційного листа від 11.04.2005р. № 01-8/344, в якому визначено, що вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначено у частині 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 цієї норми до підвідомчості господарських судів віднесено, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, та на інших підставах. Отже, тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.
Крім того, необхідно мати на увазі, що відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України зазначені в ній юридичні та фізичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.
Таким чином, враховуючи викладене вище, тлумачення змісту правочину або договору може стати предметом судового розгляду лише за наявності відповідного спору між сторонами цього договору, тобто за умови наявності різних оцінок змісту його умов. Вказана правова позиція знаходить своє відображення в постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2010 р. по справі № 02/2656.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 26.07.2011 р.