ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 35/19511.07.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова торгова компанія
«Сприяння»
до Державного підприємства «Енергоринок»
про визнання недійсним п. 1Додаткової угоди
Суддя М.Є. Літвінова
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 -предст. за довір.;
Від відповідача: ОСОБА_2 -предст. за довір.
Рішення прийнято 11.07.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 22.06.2011 по 06.07.2011, з 06.07.2011 по 11.07.2011.
В судовому засіданні 11.07.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова торгова компанія «Сприяння»до Державного підприємства «Енергоринок»про визнання недійсним пункту 1 Додаткової угоди від 24.12.2009 №5875/03 з моменту підписання до Договору купівлі -продажу електроенергії №3936/02 від 28.02.2007 та стягнення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2011 №35/195 було порушено провадження у справі №35/195, розгляд справи призначено на 25.05.2011.
В судовому засіданні 25.05.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 08.06.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 №35/195, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.06.2011р.
В судовому засіданні 22.06.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 06.07.2011.
В судовому засіданні 06.07.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 11.07.2011.
В судовому засіданні 11.07.2011, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні останнього.
В судовому засіданні 11.07.2011, з виходом в нарадчу кімнату, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, у відповідності до ст.85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
28 лютого 2007 року між Державним підприємством «Енергоринок»(надалі відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова торгова компанія «Сприяння»(надалі позивач) було укладено Договір №3936/02 (надалі Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) ДПЕ (позивач) зобов'язується продавати, а постачальник (позивач) зобов'язується купувати електричну відповідно до умов Договору.
Договір вступає в силу з 01 березня 2007 року та діє до 30 червня 2007 року (п. 8.5. Договору). Строк дії Договору продовжується кожні півроку, що оформляється Додатковою угодою.
24 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду №5875/03 (надалі Додаткова угода), в якій було передбачено внесення змін до п.3.17 Договору, а саме викладено даний пункт в наступній редакції:
В разі необхідності постачальник може один раз до 20 числа (включно) розрахункового місяця збільшити замовлений обсяг купівлі електроенергії за наступних умов:
- величина збільшення замовленого обсягу купівлі електроенергії не повинна перевищувати 25% від замовленого обсягу купівлі електроенергії вказаного в Повідомленні, наданому відповідно до п.3.8 цього Договору;
- постачальник до 16єє години 20 числа розрахункового місяця надає через уповноваженого представника до ДПЕ скориговане повідомлення, яке повинно бути підписано постачальником і погоджено та зареєстровано ЕК. Вартість вказаного у скоригованому Повідомленні обсягу електричної енергії розраховується за прогнозною оптовою ринковою ціною з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу постачальника у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України у розрахунковому місяці;
- здійснення постачальником оплати до 17єє годин (час зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ) до 20 числа (включно) розрахункового місяця коштів у сумі, що дорівнює 5/6 вартості, визначеної на підставі обсягу, вказаного у скоригованому Повідомленні про збільшення постачальником обсягів закупівлі електричної енергії та встановленої НКРЕ України прогнозної оптової ринкової ціни з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу постачальника у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України у розрахунковому місяці, з урахуванням ПДВ;
- відсутність станом на 17єє годин (час зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ) 20 числа (включно) розрахункового місяця порушень щодо виконання п.4.4.3;
- якщо протягом розрахункового місяця очікується збільшення обсягів постачання електричної енергії одним споживачам з відповідним зниженням обсягів постачання іншим, постачальник забезпечує передачу в ДПЕ через відповідну ЕК письмового факсимільного повідомлення про корегування заявлених обсягів постачання, не пізніше надання до ДПЕ Акту прийому -передачі електричної енергії за розрахунковий місяць.
Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги стверджує, що для розгляду умов Додаткової угоди, відповідач залишив позивачу лише п'ять робочих днів, тому що не підписання Додаткової угоди несло за собою припинення дії Договору, а як наслідок спричиняло порушення умов ліцензійної діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, тобто діяльність позивача з постачання електричної енергії була б зупинена.
Позивач посилався на те, що виходячи з отриманих пояснень відповідача та необхідності продовження терміну дії Договору, немаючі можливості ознайомитись із змістом постанови НКРЕ від 18.12.2009 №1472, позивач вимушено підписав Додаткову угоду від 24.12.2009 №5875/03.
Також, позивач вказує на те, що Додаткову угоду від 24.12.2009р. №5875/03 було підписано директором ТОВ «ЛТК «Сприяння»Рубан Ольгою Олександрівною 24 грудня 2009 року під впливом тяжкої для неї обставини, а саме смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її рідної сестри ОСОБА_3 -комерційного директора ТОВ «ЛТК «Сприяння»і на вкрай невигідних умовах (запровадження обмежень по обсягах коригування заявлених обсягів купівлі електричної енергії), крім того директор Рубан Ольга Олександрівна була на сьомому місяці вагітності.
Враховуючи наведені обставини, позивач вважає, що Додаткова угода була підписана директором товариства під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах, а тому п. 1 даної Додаткової угоди має бути визнаний недійсним в розумінні ст. 233 Цивільного кодексу України.
Крім того, позивач вказує на те, що внесені зміни до п.3.17 Договору не відповідають умовам чинного законодавства і містять відверті порушення нормативно -правових актів, які мають вищу юридичну силу.
На думку позивача, внесення обмеження на обсяги корегування суперечить п. 4.4. «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28, оскільки для підприємств -споживачів передбачена можливість корегувати заявлені обсяги електричної енергії протягом розрахункового періоду без будь -яких обмежень. Тобто, якщо підприємство -споживач не заплановано збільшує заявлені у позивача обсяги електричної енергії більше ніж на 25%, позивач не має права йому відмовити, а сам позивач, при тому що обсяги, вказані в повідомлені, залежать від підприємств -споживачів, не може збільшити обсяг електричної енергії заявлений на купівлю у відповідача більше ніж на 25%.
Позивач звернув увагу на те, що в умовах нестабільної економічної ситуації, яка склалась на багатьох підприємствах України, споживачі не в змозі спрогнозувати об'єми фактичного споживання електричної енергії у наступному місяці коли тільки -но почався поточний навіть з похибкою 25%.
Зміни до п.3.17 Договору змушують позивача відмовляти в постачанні електричної енергії підприємствам -споживачам, які не в змозі спрогнозувати обсяги споживання електричної енергії з точністю ±25%, що в свою чергу, фактично позбавляє ці підприємства права вибору постачальника електричної енергії та суттєво обмежує конкурентоспроможність позивача порівняно з постачальниками електричної енергії за регульованими тарифом.
Отже, позивач вказує на те, що внесення змін до п.3.17 Договору не відповідає умовам діючих нормативно - правових документів, а саме зміни суперечать п.4.4 «Правил користування електричною енергією». Відповідно до цього пункту споживач електричної енергії має право коригувати заявлені обсяги електричної енергії протягом розрахункового періоду без будь -яких обмежень, а ТОВ «ЛТК «Сприяння»як постачальник електричної енергії такого права не має. При цьому, ТОВ «ЛТК «Сприяння»знаходиться у нерівних конкурентних умовах діяльності порівняно з постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, оскільки для ПРТ не передбачені обмеження у обсягах коригування.
З огляду на викладене, позивач зазначив, що відповідач скориставшись своїм монопольним становищем, нав'язав позивачу завідомо жорсткі та нездійсненні умови у вигляді внесення безпідставних змін до п. 3.17 Договору. При цьому були порушені умови чинного законодавства, та створені підставі для порушення п. 5.4.2 Договору, на які позивач за жодних обставин не має впливу.
Відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України правочин, зміст якого суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства (не відповідає вимогам закону), може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним або в частині.
Відповідач заперечував проти вимог позивача, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останніх.
У відзиві на позов відповідач посилався на те, що з листа Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ) від 04.12.2009 №7998/10/17-09, остання, здійснивши моніторинг оплати та фактів перезаявки обсягів електроенергії, купованої постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом (ділі -ПНТ) на Оптовому ринку електричної енергії України, виявила, що серед низки ПНТ має місце постійне викривлення заявлених обсягів купованої електричної енергії в бік зменшення на початку розрахункового періоду. З метою посилення дисципліни та недопущення зловживань ПНТ в частині надання недостовірної інформації щодо обсягів купованої електроенергії НКРЕ просило ДП «Енергоринок»підготувати зміни до примірного договору між ДП «Енергоринок»та ПНТ, схваленого постановою від 18.06.2004 №631, та терміново винести їх на розгляд робочої групи Ради ОРЕ.
15.12.2009 на засіданні робочої групи Ради ОРЕ з питань вдосконалення двосторонніх договорів на ОРЕ, підчас розгляду пропозицій ДП «Енергоринок»щодо вдосконалення умов договору між оптовим постачальником електроенергії та ПНТ, затвердженого постановою НКРЕ від 18.06.2004 №631, в частині збільшення заявлених ПНТ обсягів купівлі електроенергії на ОРЕ, одноголосно прийнято рішення: 1) винести запропоновані зміни на розгляд Ради ОРЕ та просити Раду ОРЕ їх затвердити; 2) просити НКРЕ розглянути вказані зміни та прийняти відповідну постанову.
17.12.2009 на позачерговому селекторному засіданні Ради ОРЕ (протокол №29) одноголосно прийнято рішення: 1) затвердити зміни до примірної форми договору купівлі -продажу електричної енергії між оптовим постачальником та ПНТ, затвердженої постановою НКРЕ від 18.06.2004р. №631; 2) просити НКРЕ прийняти відповідну постанову по п.3.1.1 даного протоколу.
18.12.2009 НКРЕ прийнято постанову №1472 «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 18.06.2004 №631», якою зокрема, викладено в новій редакції п.3.17 примірного договору купівлі -продажу електроенергії між ДП «Енергоринок»та ПНТ.
Згідно з п.13 Положення про НКРЕ, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998 №335/98: «Комісія в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень.
Рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів».
На виконання вищезазначеної постанови НКРЕ між ДП «Енергоринок»та ТОВ «ЛТК «Сприяння»підписано додаткову угоду від 24.12.2009 №5875/03 до договору від 28.02.2007 №3936/02.
Відповідач також звернув увагу, що всупереч безпідставним та необґрунтованим доводам позивача про начебто упереджене до останнього ставлення з боку відповідача, щодо нав'язування нерівних, порівняно з іншими постачальниками електроенергії, умов договору, аналогічні зміни внесено до укладених договорів купівлі -продажу електроенергії з усіма іншими ПНТ.
Крім того, відповідач зазначив, що викладений позивачем на стор. 7 позовної заяви перелік норм законодавства України, положення яких нібито порушив відповідач, уклавши з ТОВ «ЛТК «Сприяння»Додаткову угоду, є безпідставним та необґрунтованим, а суть порушень не розкрита та недоведена.
Безпідставним вважає відповідач посилання позивача на те, що умови укладеної Додаткової угоди суперечать і порушують норми:
- п.4.4. «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28. Однак, як слідує з п.1.1 останніх, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами на роздрібному ринку електричної енергії, однак відносини між ДП «Енергоринок»та ТОВ «ЛТК»Сприяння»склалися на Оптовому ринку електричної енергії, у зв'язку із підписанням двостороннього договору купівлі -продажу електроенергії від 28.02.2007 №3936/02, як це передбачено абз. 8 ч. 8 ст. 15 Закону України «Про електроенергетику», а тому ці Правила не поширюються на взаємовідносини між позивачем та відповідачем.
Також, відповідач звернув увагу на ту обставину, що доводи позивача про необхідність визнання оспорюваної угоди недійсною, так як її підписано директором під впливом тяжкої для неї обставини, не повинні братися до уваги, оскільки цим же директором, в подальшому, підписано додаткову угоду від 10.06.2010 №6191/02 до договору від 28.02.2007 №3936/02 та додаткову угоду від 29.12.2010 №6605/02 до договору від 28.02.2007 №3936/02, якими у п. 2 та п. 5 відповідно зазначено, що всі інші умови Договору залишаються незмінними та Сторони підтверджують свої зобов'язання за ним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до п. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Позивач в своїх вимогах посилався на те, що Додаткова угода від 24.12.2009р. №5875/03 була підписана директором ТОВ «ЛТК «Сприяння»Рубан Ольгою Олександрівною 24 грудня 2009 року під впливом тяжкої для неї обставини, а саме смерті її рідної сестри ОСОБА_3 -комерційного директора ТОВ «ЛТК «Сприяння», що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23.12.2009р. (копія наявна в матеріалах справи) і на вкрай невигідних умовах (запровадження обмежень по обсягах коригування заявлених обсягів купівлі електричної енергії), крім того директор Рубан Ольга Олександрівна була на сьомому місяці вагітності, таким чином наявність даних обставин є підставою для визнання п. 1 вказаною Додаткової угоди недійсним в розумінні ст. 233 Цивільного кодексу України.
Суд вважає такі посилання позивача безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Отже дії органів юридичної особи розглядаються як дії самої юридичної особи. Орган або особа, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно та розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова торгова компанія «Сприяння»оспорювану Додаткову угоду було підписано директором Товариства Рубан Ольгою Олександрівною, на підставі Статуту.
Позивач вказує на те, що Рубан Ольга Олександрівна підписала спірну Додаткову угоду під впливом тяжкої обставини, а саме смерті її рідної сестри, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23.12.2009р.
Суд не може прийняти до уваги такі посилання позивача, оскільки стаття 233 Цивільного кодексу України, передбачає можливість визнання недійсними правочинів (договорів), вчинених особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.
Такі правочини, мають ваду волі, оскільки їх формування здійснюється за таких обставин, за яких практично виключається нормальне формування волі, що змушує особу вчинити правочин на невигідних для себе умовах.
Слід вказати, що підписання директором Товариства позивача спірної Додаткової угоди являється не особистим волевиявленням Рубан Ольги Олександрівни, а волевиявленням юридичної особи, від імені якої діє директор Товариства відповідно до установчих документів.
Під тяжкими обставинами договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть її годувальника, крайня нужденність сім'ї, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладення правочину.
Таким чином, можна зробити висновок, що такі обставини, як хвороба особи, що укладає відповідний правочин або її близьких, смерть її годувальника, можуть враховуватись в тому випадку, коли укладений правочин безпосередньо пов'язаний з особою, яка його укладає, та відповідно наявність таких обставин змушує дану особу укласти правочин на невигідних для останньої умовах.
Для кваліфікації правочину за ст. 233 Цивільного кодексу України необхідна обов'язкова наявність зазначених двох умов, тобто наявність тяжких обставин, саме для Товариства позивача, які в свою чергу змусили останнього укласти відповідний правочин на невигідних для Товариства умовах.
Слід вказати, що позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження факту збігу тяжких для позивача обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з його волевиявленням укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.
Також, безпідставним та необґрунтованим, вважає суд посилання позивача на невідповідність п.1 Додаткової угоди, вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Судом було встановлено, що 18.12.2009р. Національною комісією регулювання електроенергетики України було винесено Постанову №1472 «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 18.06.2004 №631».
Вищевказаною постановою було затверджено внести зміни до Примірного договору купівлі -продажу електричної енергії між ДП «Енергоринок»та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, а саме пункт 3.17 викласти в наступній редакції:
В разі необхідності постачальник може один раз до 20 числа (включно) розрахункового місяця збільшити замовлений обсяг купівлі електроенергії за наступних умов:
- величина збільшення замовленого обсягу купівлі електроенергії не повинна перевищувати 25% від замовленого обсягу купівлі електроенергії вказаного в Повідомленні, наданому відповідно до п. 3.8 цього Договору;
- постачальник до 16єє години 20 числа розрахункового місяця надає через уповноваженого представника до ДПЕ скориговане повідомлення, яке повинно бути підписано постачальником і погоджено та зареєстровано ЕК. Вартість вказаного у скоригованому Повідомленні обсягу електричної енергії розраховується за прогнозною оптовою ринковою ціною з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу постачальника у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України у розрахунковому місяці;
- здійснення постачальником оплати до 17єє годин (час зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ) до 20 числа (включно) розрахункового місяця коштів у сумі, що дорівнює 5/6 вартості, визначеної на підставі обсягу, вказаного у скоригованому Повідомленні про збільшення постачальником обсягів закупівлі електричної енергії та встановленої НКРЕ України прогнозної оптової ринкової ціни з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу постачальника у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України у розрахунковому місяці, з урахуванням ПДВ;
- відсутність станом на 17єє годин (час зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ) 20 числа (включно) розрахункового місяця порушень щодо виконання п. 4.4.3.
- якщо протягом розрахункового місяця очікується збільшення обсягів постачання електричної енергії одним споживачам з відповідним зниженням обсягів постачання іншим, постачальник забезпечує передачу в ДПЕ через відповідну ЕК письмового факсимільного повідомлення про корегування заявлених обсягів постачання, не пізніше надання до ДПЕ Акту прийому -передачі електричної енергії за розрахунковий місяць.
Таким чином, позивач та відповідач уклали Додаткову угоду, на виконання вищевказаної постанови НКРЕ від 18.12.2009р.№1472, яка в свою чергу, не була оскаржена, та є чинною.
Безпідставними слід визнати посилання позивача, відносно того, що зміст вищевказаного пункту Додаткової угоди, суперечить п.4.4. Правил користування електричною енергію, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (надалі Правила), виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.1. Правил, останні регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).
Тоді як, відповідач здійснює свою підприємницьку діяльність з оптового постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про електроенергетику», у зв'язку з чим між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі -продажу електричної енергії №3936/02 від 28.02.2007р.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про електроенергетику»оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб'єкти господарської діяльності, пов'язаної з:
диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об'єднаною енергетичною системою України;
виробництвом електричної енергії на електростанціях;
передачею електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами;
постачанням електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;
оптовим постачанням електричної енергії.
У договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. Цей договір погоджується з центральними органами виконавчої влади, що здійснюють управління в електроенергетиці, Національною комісією регулювання електроенергетики України, Антимонопольним комітетом України.
Правила оптового ринку електричної енергії України є невід'ємною частиною договору і визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.
Оптовий ринок електричної енергії України функціонує з додержанням таких вимог:
всі суб'єкти підприємницької діяльності з виробництва та постачання електричної енергії мають рівноправний доступ до оптового ринку електричної енергії України та послуг електричних мереж після отримання відповідної ліцензії на право здійснення цих видів діяльності;
електрична енергія продається та купується за Правилами оптового ринку електричної енергії України;
ціни на електричну енергію генеруючих компаній та оптові ціни визначаються за Правилами оптового ринку електричної енергії України;
всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії.
Відповідно до пп. 2, 4 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Таким чином, взаємовідносини, що складаються між суб'єктами господарювання на оптовому ринку електричної енергії регулюються безпосередньо Законом України «Про електроенергетику», Правилами оптового ринку електричної енергії України, Господарським та Цивільним кодексом.
Стаття 203 Цивільного кодексу України, встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним в відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження факту порушень умов визначених ст. 203 Цивільного кодексу України, які тягнуть за собою недійсність правочину.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не були надані суду докази на підтвердження викладеного в позові.
За таких обставин суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним пункту 1 Додаткової угоди від 24.12.2009 №5875/03 з моменту підписання до Договору купівлі -продажу електроенергії №3936/02 від 28.02.2007р., є не обґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.
Суддя М.Є. Літвінова
Дата підписання
повного тексту рішення: 26.07.2011