ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 58/20222.07.11
За позовом:Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю “М ЕНД ІЗ ЛОГІСТІКС”
Простягнення заборгованості про оплату за договором перевезення №111, 8287,98 грн.
Суддя Блажівська О.Є.
Представники сторін:
Від позивача -не з'явився.
Від відповідача -не з'явився.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “М ЕНД ІЗ ЛОГІСТІКС” про стягнення заборгованості про оплату за договором перевезення №111 в розмірі 8287, 98 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 року розгляд справи було призначено на 08.06.2011 року.
У судове засідання 08.06.2011 року представник позивача з'явився.
Представник відповідача у судове засідання 08.06.2011 року не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача на часткове виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.
В зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 15.07.2011 року.
У судове засідання 15.07.2011 року представники позивача та відповідача не з'явились.
14.07.2011 року через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
14.07.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло уточнення позовних вимог.
В зв'язку з неявкою позивача та відповідача, суд ухвалив відкласти розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2011 року розгляд справи відкладено на 22.07.2011 року.
14.07.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла додаткова позовна заява про стягнення 7240,00 грн. за судові витрати (проїзд, послуги адвоката, поштові послуги) та упущену вигоду.
У судове засідання 22.07.2011 року сторони не з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адреси сторін, які вказані в позовній заяві та адреси, зазначені в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
За вказаних обставин сторони вважаються належним чином повідомленими господарським судом про час і місце розгляду справи.
На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 22.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “М ЕНД ІЗ ЛОГІСТІКС”(замовник, відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Сергієм Володимировичем (перевізник, позивач) укладено договір перевезення вантажів по території України № 111(договір).
Позивач зазначає, що умови договору виконав належним чином, проте відповідач своєчасно та в повному обсязі з ним не розрахувався, у зв'язку з чим виник борг в розмірі 7713,98 грн.
Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно п.1.1 договору, перевізник за плату здійснює перевезення довіреного йому замовником вантажу в пункт призначення зазначений замовником в заявці до договору, та видає його особі уповноваженій замовником на одержання вантажу.
Згідно п. 2.1 договору, перевезення вантажу перевізником відбувається у відповідності із умовами заявки, що надається замовником на умовах пп.2.2 2.3 цього договору і є його невід'ємною частиною. Заявка/договір надається замовником перевізнику в електронному вигляді на його електронну адресу. Перевізник, який отримав заявку/договір повинен проаналізувати її та повідомити замовника про наслідки такого розгляду в такому ж порядку (електронною поштою). Перевізник який прийняв умови заявки/договору повинен внести необхідні дані до неї та підписати, скріпити печаткою, після чого відсканувати та направити замовнику. В свою чергу замовник повинен повинен також підписати заявку/договір, скріпити її печаткою і направити від скановану копію перевізнику. Також сторони вправі обмінюватись заявками/договорами за допомогою факсимільного зв'язку..
Пунктом 2.4 договору встановлено, що заявка/договір оформлено відповідно п.п. 2.2 2.3 договору породжує юридичні наслідки і є обов'язковою до виконання.
Позивачем до матеріалів справи долучено копії заявок №: 001 від 13.07.2010 року, 002 від 14.07.2009 року, 003 від 14.07.2009 року, 005 від 15.07.2009 року, 004 від 15.07.2009 року, 006 від 16.07.2009 року, 007 від 17.07.2009 року, 008 від 20.07.2009 року, 009 від 21.07.2009 року, 011 від 23.07.2009 року,014 від 27.07.2009 року, 015 від 28.07.2009 року, 017 від 29.07.2009 року, 016 від 29.07.2009 року, 018 від 30.07.2009 року, 019 від 31.07.2009 року, 020 від 03.08.2010 року, 021 від 05.08.2010 року, 022 від 10.08.2010 року, 023 від 11.08.2010 року,024 від 12.08.2010 року, 025 від 13.08.2010 року, 027 від 19.08.2010 року, 028 від 20.08.2010 року, 030 від 25.08.2010 року. У всіх вище перелічених заявках зазначено, що вони є Додатком 1 до договору № 111 від 01.07.2010 року, в тому числі і в заявках за 2009 рік. Крім того, на заяках відсутня печатка замовника та відомості про вантажоотримувача.
Згідно п. 2.9 договору, підтвердженням факту надання послуг перевезення є належним чином оформлена ТТН(з оригіналом підпису та печаткою вантажовідправника, підписом водія перевізника та вантажоотримувача (на відповідному етапі), а також підпис водія перевізника в вантажній декларації про прийняття вантажу. При отриманні вантажу від вантажовідправника перевізник забезпечує наявність його підпису та печатки в ТТН, вантажній декларації в особі свого водія, повинен забезпечити відмітку про прийняття вантажу до перевезення шляхом підпису в ТТН, вантажній декларації, відомості (номер, дата) про яку вносить в ТТН, що засвідчує факт передачі йому вантажу до перевезення. Перевізник в особі свого водія, повинен забезпечити відмітку про прийняття вантажу до перевезення шляхом підпису в ТТН, вантажній декларації. Перевізник передає вантаж вантажоотримувачу, зазначеному в заявці.
Відповідно п. 3.1.4 договору, перевізник зобов'язаний передати вантаж вантажоотримувачу, який зазначений у заявці і здійснити відмітку в декларації на відповідному етапі, про здачу вантажу. Здача вантажу вважається здійсненою, якщо у ТТН, вантажній декларації, чітко відображені дані вантажоотримувача згідно п. 3.1.6
Відповідно п.3.1.6 договору, перевізник зобов'язаний видачу вантажу здійснювати вантажоотримувачу, зазначеному замовником у заявці : представника юридичних осіб -по довіреності, при наявності паспорта особи, що має право на отримання вантажу, а також під розписку з відображенням прізвища ім'я, по-батькові, посади та печатки юридичної особи у вантажній декларації, а в деяких випадках в ТТН.
В матеріалах справи відсутні вантажні декларації по відповідному договору.
Позивачем надано ТТН: № 001 від 13.07.2010 року, 002 від 14.07.2010 року, 003 від 14.07.2010 року, 004 від 15.07.2010 року, 005 від 15.07.2010 року, 006 від 16.07.2010 року, 007 від 17.07.2010 року, 017 від 29.07.2011 року, 018 від 30.07.2010 року без підпису особи, яка здала вантаж, без підпису перевізника , також немає жодних печаток, крім печатки позивача з написом копія вірна. Також надано ТТН: 008 від 20.07.2010 року, 014 від 27.07.2010 року з підписом особи яка здала вантаж з квадратною печаткою замовника та підписом перевізника ОСОБА_1 .
Надано ТТН: 009 від 21.07.2010 року,011 від 23.07.2010 року, 022 від 10.08.2010 року, з підписом особи яка здала вантаж з квадратною печаткою замовника та підписом особи яка одержала вантаж: ОСОБА_2.
Надано ТТН: 015 від 28.07.2010 року, 016 від 29.07.2010 року, 020 від 03.08.2010 року, 021 від 05.08.2010 року, 023 від 11.08.2010 року, № 024 від 12.08.2010 року, 025 від 13.08.2010 року, 027 від 19.08.2010року, №028 від 20.08.2010 року,№ 029 від 21.08.2010 року, № 030 від 25.08.2010 року з підписом особи яка здала вантаж з квадратною печаткою замовника, без підпису перевізника.
У всіх вище зазначених ТТН всупереч п.3.1.4. договору чітко не відображені дані вантажоотримувача, а зазначено лише назву пункту розвантаження., також порушено вимоги п. 2.9 договору.
Згідно п. 5.1.1 договору перевізник несе відповідальність за неналежне оформлення ТТН та вантажних декларацій, а також інших товарно-супровідних документів.
Також позивачем надано Акт прийому-передачі виконаних робіт №3 від 20.08.2010 року на загальну суму 2436,02 грн., Акт прийому-передачі виконаних робіт №2 від 05.08.2010 року на загальну суму 2878,51 грн., Акт прийому-передачі виконаних робіт №1 від 19.07.2010 року на загальну суму 2194,70 грн., без підпису замовника.
Крім того суд звертає увагу, що наданий позивачем примірник договору від 01 липня 2010 року про перевезення вантажів по території України № 111 не містить розділу.4, зразу після розділу 3 договору йде розділ 5 договору. Вимоги Ухвал Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 року, від 08.06.2011 року, 15.07.2011 року про надання оригіналів документів по суті спору позивачем проігноровані.
Наданий позивачем до матеріалів справи договір, не підтвержений оригіналом, а також копії заявок, копії ТТП, акти виконаних робіт без підпису відповідача, не підтверджені оригіналами не можуть прийматися судом як належний та допустимий доказ існування між сторонами правовідносин.
Таким чином, у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог по даній справі, оскільки позивачем не надано до суду належних доказів існування між сторонами зобов'язань за договором, а саме підписаних сторонами актів виконаних робіт та доказів направлення чи отримання відповідачем рахунків на оплату послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, зокрема, є недоведеність обставин, що мають значення для справи.
В даному випадку позивач не довів належним чином існування між сторонами зобов'язань за договором, зокрема не довів факт надання та прийняття відповідачем послуг та відповідно виникнення у відповідача обов'язку оплатити надані послуги позивача.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами , висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Факт надання позивачем послуг відповідачу має бути підтверджений належними письмовими доказами, які б свідчили про отримання вказаних послуг, зокрема таким доказом можуть бути рахунки які є актами виконання робіт за договором. Однак, з наявних в матеріалах справи рахунків суд не може дійти беззаперечного висновку, що послуги позивачем були дійсно надані відповідачу та прийняті ним. Інших достовірних доказів отримання послуг відповідачем позивач не подав, що має своїм наслідком відмову в задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.
Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд також відмовляє позивачу в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки дані вимоги є похідними від вимоги про стягнення основного боргу.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, та ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. В задоволені позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Блажівська О.Є.
Повний текст рішення складено 27.07.2011