ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 3/14821.07.11
За позовом Комунального підприємства «Керуюча дирекція»Шевченківської районної
у місті Києві ради
До Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»
Про стягнення 117 068,42грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_1 -по дов. № 170/вих. від 19.04.2011
Від відповідача ОСОБА_2 -по дов. № 387 від 11.10.2010
На розгляд Господарського суду міста Києва передані Комунального підприємства «Керуюча дирекція»Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»108 940,37 грн. основного боргу та 8 128,05 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 678/7 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 09.09.2010.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 було порушено провадження у справі № 3/148 та призначено її до розгляду на 07.07.2011.
В судовому засіданні 07.07.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 19.07.2011.
Позивачем в судовому засіданні 19.07.2011 подано заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 5 138,49 грн. основного боргу та 8 128,05 грн. пені.
В судовому засіданні 19.07.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 21.07.2011 для надання можливості сторонами здійснити звірку взаєморозрахунків.
Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2011 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач письмовий відзив на позов не подав, представник відповідача в судовому засіданні 21.07.2011 проти позовних вимог заперечував.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засідання 21.07.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування щодо нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).
09.09.2010 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»(орендар) було укладено договір № 678/7 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Шевченківської районної у місті Києві ради № 67 від 13.08.2010 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення (будівлю, споруду) (надалі -об'єкт оренди) загальною площею 245,6 .кв. м., а саме: на вул. Петлюри С., 12, приміщення І-го поверху площею 16,1 кв. м.; вул. Саратовська, 47А, приміщення І-го поверху площею 13,3 кв. м.; вул. Ярославів Вал, 14, н/підвальне приміщення площею 216,2 кв. м.
Відповідно до п. 1.2. договору, мета оренди: S1 -16,1 кв. м., S2 -13,3 кв. м. -під розміщення трансформаторної підстанції, S3 -216,2 кв. м. -під розміщення обладнання опорно-підсилюючої станції.
Додатковою угодою № 1-326-41 від 14.02.2011 до договору сторони встановили, що у зв'язку зі зміною орендодавця, на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень», розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція»внесли зміни до договору оренди нежилого приміщення від 09.09.2010 № 678/7 а саме: назву орендодавця викласти в редакції: Комунальне підприємство «Керуюча дирекція».
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди в розмірі 5 138,49 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нарахована пеня в розмірі 8 128,05 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 8.2. договору встановлено, що строк дії договору встановлений з 09.09.2010 по 13.08.2011.
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Згідно з п. 2.1. договору орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва, затвердженої рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради.
Згідно п. 2.2. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 14 085,55 грн. та ПДВ 2 817,11 грн. всього 16 902,66 грн., далі згідно невід'ємного додатку до даного договору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.
Відповідно до п. 2.3. договору розмір орендної плати підлягає обов'язковому перегляду у разі зміни власника майна, а також може бути змінений на вимогу орендодавця у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Відмова орендаря від зміни розміру орендної плати є підставою для дострокового розірвання даного договору.
Відповідно до п. 2.4 договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання договору.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 2.5. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків власної господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
На думку позивача незважаючи на здійснені відповідачем оплати, що призвело до зменшення розміру позовних вимог, борг відповідача складає 5 138,49 грн.
З даними твердженнями суд не погоджується з наступних підстав
Як вбачається з наявних в матеріалах справи повідомлень про сплату №№ 1086, 1087, 1088, виставлених позивачем відповідачу, вбачається, що станом на 01.01.2011 існує переплата з орендної плати за оренду приміщення по вул. Петлюри С., 12 в розмірі 991,06 грн., за оренду приміщення по вул. Саратовська,47А в розмірі 1 437,03 грн. та за оренду приміщення по вул. Ярославів Вал, 14В в розмірі 2 710,41 грн. Отже, загалом переплата становить в розмірі 5 138,50 грн.
Крім того, згідно акту звіряння № 47 від 01.01.2011 вбачається, що переплата з орендної плати по договору № 678/7 від 09.09.2010 в розмірі 5 138,50 грн. здійснена відповідачем на користь попереднього орендодавця - Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради. Вказану переплату позивач повинен був врахувати при прийнятті майна до господарського відання.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Всупереч названим нормам законодавства позивачем не подано жодного належного або допустимого доказу на підтвердження того, що існує борг відповідача в розмірі 5 138,50 грн. перед позивачем, а отже не доведено порушення прав позивача з боку відповідача.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 138,50 грн. основного боргу документально не підтвердженні, а отже задоволенню не підлягають.
Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 3.2.1 договору орендар зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду не вніс (погашення боргу відповідачем здійснено лише 05.07.2011 та 06.07.2011), а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Статтею 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.
Як вбачається з доданих до позовної заяви розрахунків позивач пеню нараховує наступним чином : на суму боргу за поточний місяць оренди (лютий 2011 року) у період прострочення оплати платежу з 21.02.2011 по 30.06.2011, потім суму боргу за попередній місяць (лютий 2011 року) сумує із сумою боргу за поточний місяць (березень 2011 року) та нараховує пеню за період прострочення оплати з моменту прострочення боргу за поточний місяць (березень 2011 року) з 21.03.2011 по 30.06.2011 і так далі по червень 2011 року.
З даними розрахунку суд не погоджується, оскільки в силу умов пункту 2.5. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендні платежі щомісяця до 20 числа, тому момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, в залежності від встановленого, та нараховувати пеню за кожний місяць оренди окремо, не сумуючи суми боргу.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої розраховано по кожному приміщенню на суми боргу по орендній платі за період з лютого 2011 року (за мінусом переплат відповідача) по червень 2011 року, у визначені позивачем періоди прострочення та за розрахунками суду становить 3 409,33 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3 409,33 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині розміру її нарахування в сумі 4 718,72 грн. в позові слід відмовити, оскільки вона нарахована з порушенням норм чинного законодавства України.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у місті Києві ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Київ, вул. Горького, 40, код ЄДРПОУ 01189910) на користь Комунального підприємства «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 34966254) 3 409 (три тисячі чотириста дев'ять) грн. 33 коп. пені, 34 (тридцять чотири) грн. 09 коп. витрат по сплаті державного мита та 60 (шістдесят) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позову відмовити повністю.
СуддяВ.В. Сівакова
Рішення підписано 27.07.2011.