01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" серпня 2011 р. Справа № 17/099-11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоЗіП”
до Відкритого акціонерного товариства „Бориспільська спеціалізована пересувна механізована колона - 530”
про стягнення 7 963,22грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. від 18.07.2011р.);
від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 01/1 від 10.01.2011р.).
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „АвтоЗіП” (далі -позивач) звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Бориспільська спеціалізована пересувна механізована колона - 530” (далі -відповідач) про стягнення 7 963,22грн. заборгованості, з яких: 6 744,50грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № А3-477 від 09.04.2009р., № А3-718 від 21.05.2009р., № А3-727 від 22.05.2009р., товар, 910,51грн. інфляційних втрат та 308,21грн. 3 % річних. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 4 000грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем, на підставі видаткових накладних № А3-477 від 09.04.2009р., № А3-718 від 21.05.2009р., № А3-727 від 22.05.2009р., товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2011р. порушено провадження у справі № 17/099-11, розгляд справи призначено на 12.08.2011р.
В судовому засіданні 12.08.2011р. представник відповідача подав відзив на позов № 52 (а.с. 44), згідно якого останній визнав суму основного боргу у сумі 6 744,50грн. та не погодився з обрахунком інфляційних втрат та витрат на оплату послуг адвоката, який прийнято судом.
У судовому засіданні 12.08.2011р. представник позивача повністю підтримав позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
09.04.2009р., 21.05.2009р. та 22.05.2009р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 744,50грн. згідно видаткових накладних № А3-477 від 09.04.2009р. на суму 77,50грн., № А3-718 від 21.05.2009р. на суму 2 885грн., № А3-727 від 22.05.2009р. на суму 3 782грн. (а.с. 12, 14, 15), який отриманий представником відповідача -ОСОБА_3 на підставі довіреностей № 69 від 09.04.2009р. та № 103 від 21.05.2009р. (а.с. 13, 16).
Відповідач, за отриманий від позивача, на підставі видаткових накладних № А3-477 від 09.04.2009р., № А3-718 від 21.05.2009р., № А3-727 від 22.05.2009р., товар не розрахувався, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений товар на момент судового розгляду справи склав 6 744,50грн., що підтверджується довідкою ПАТ „Укрсоцбанк” № 301.5-10/7723 від 10.08.2011р. (а.с. 40), актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 17), підписаним та скріпленим печатками обох сторін, довідкою ТОВ „АвтоЗіП” (а.с. 41), підписаною генеральним директором та головним бухгалтером товариства, а також скріпленою печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоЗіП”, відзивом на позов № 52 (а.с. 44) та поясненнями представника відповідача.
30.12.2009р. позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, надіслав на адресу відповідача претензією про сплату заборгованості (а.с. 39), що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 30.12.2009р. (а.с. 18) та фіскальним чеком № 9606 від 30.12.2009р. (а.с. 18), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Предметом позову є вимога про стягнення 6 744,50грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № А3-477 від 09.04.2009р., № А3-718 від 21.05.2009р., № А3-727 від 22.05.2009р., товар, 910,51грн. інфляційних втрат та 308,21грн. 3 % річних.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що позивач поставив, а відповідач прийняв у останнього товар на загальну суму 6 744,50грн. згідно видаткових накладних № А3-477 від 09.04.2009р. на суму 77,50грн., № А3-718 від 21.05.2009р. на суму 2 885грн., № А3-727 від 22.05.2009р. на суму 3 782грн. (а.с. 12, 14, 15), який отриманий представником відповідача -ОСОБА_3 на підставі довіреностей № 69 від 09.04.2009р. та № 103 від 21.05.2009р.; відповідач за отриманий від позивача товар не розрахувався, що підтверджується довідкою ПАТ „Укрсоцбанк” № 301.5-10/7723 від 10.08.2011р. (а.с. 40), актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 17), підписаним та скріпленим печатками обох сторін, внаслідок чого, станом на момент судового розгляду справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № А3-477 від 09.04.2009р., № А3-718 від 21.05.2009р., № А3-727 від 22.05.2009р., товар склав 6 744,50грн., що підтверджується довідкою ПАТ „Укрсоцбанк” № 301.5-10/7723 від 10.08.2011р. (а.с. 40), актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 17), підписаним та скріпленим печатками обох сторін, відзивом на позов № 52 (а.с. 44) та поясненнями представника відповідача.
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 6 744,50грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № А3-477 від 09.04.2009р., № А3-718 від 21.05.2009р., № А3-727 від 22.05.2009р., товар підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару на підставі видаткових накладних № А3-477 від 09.04.2009р., № А3-718 від 21.05.2009р., № А3-727 від 22.05.2009р., позивачем за період з 16.01.2010р. по 25.07.2011р. нараховано 910,51грн. інфляційних втрат та 308,21грн. 3 % річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, арифметично вірний розмір 3 % річних, нарахованих за період з 16.01.2010р. по 25.07.2011р. складає 308,21грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 308,21грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.
Пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України” № 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Відповідно до наказу Державного комітету статистики України „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін” № 265 від 27.07.2007р. розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.
Враховуючи положення вищезазначених норм, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період в частині застосування індексації за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, нарахованих за період з 01.02.2010р. по 30.06.2011р. складає 816,08грн. Відтак, вимога про стягнення 910,51грн. підлягає частковому задоволенню у розмірі 816,08грн.
Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 4 000грн.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду, зокрема, копії договору про надання правової допомоги № 1807/2 від 18.07.2011р. (а.с. 19-20), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3767 від 25.06.2009р. (а.с. 21) та квитанції до прибуткового касового ордеру № 42 від 18.07.2011р. на загальну суму 4 000грн. (а.с. 22).
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.
Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).
Відповідно до статті 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” мінімальний розмір заробітної плати з 01.04.2011р. по 01.10.2011р. складає 960грн.
Враховуючи наведене, мінімальний розмір заробітної плати станом на момент звернення позивача до суду (27.07.2011р.), предмет даного спору та часткове задоволення позовних вимог, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 000грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає частковому задоволенню в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а саме у розмірі 960грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 6 744,50грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № А3-477 від 09.04.2009р., № А3-718 від 21.05.2009р., № А3-727 від 22.05.2009р., товар, 816,08грн. інфляційних втрат, 308,21грн. 3 % річних та 960грн. витрат на послуги адвоката є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Бориспільська спеціалізована пересувна механізована колона - 530” (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, буд. 46; код ЄДРПОУ 06953327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоЗіП” (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 29, кв. 64; код ЄДРПОУ 33495369) 6 744 (шість тисяч сімсот сорок чотири гривні) 50 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № А3-477 від 09.04.2009р., № А3-718 від 21.05.2009р., № А3-727 від 22.05.2009р., товар, 816 (вісімсот шістнадцять гривень) 08 коп. інфляційних втрат, 308 (триста вісім гривень) 21 коп. 3 % річних, 960 (дев'ятсот шістдесят гривень) 00 коп. витрат на послуги адвоката, 100 (сто гривень) 79 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три гривні) 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позову -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя П.В. Горбасенко
Повне рішення складено: 15.08.2011р.