01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" серпня 2011 р. Справа № 13/107-11
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства теплових мереж "Тетіївтепломережа", Київська область, м. Тетіїв
про стягнення 91 181,73 грн.
та за зустрічним позовом Комунального підприємства теплових мереж "Тетіївтепломережа"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про визнання недійсним пункту договору
Суддя С.Ю. Наріжний
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №170/10 від 23.12.2010 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №50 від 14.02.2011 р.;
Дочірньою компанією Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі -позивач) заявлено позов до Комунального підприємства теплових мереж "Тетіївтепломережа" (далі -відповідач) про стягнення 91 181,73 грн., в т.ч. 61127,53 грн. основного боргу, 4691,17 грн. пені, 19303,92 грн. інфляційних збитків, 6059,11 грн. 3% річних.
Позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/09-892-БО-17 від 23.09.2009 р., укладеного між сторонами, що належним чином не виконується відповідачем, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по оплаті за природний газ.
05.08.2011 р. до суду надійшла зустрічна позовна заява Комунального підприємства теплових мереж "Тетіївтепломережа" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним п. 7.10 договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/09-892-БО-17 від 23.09.2009 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2011 р. по справі №13/107-11 прийнято до розгляду разом з первісним позовом зустрічну позовну заяву Комунального підприємства теплових мереж "Тетіївтепломережа" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним п. 7.10 договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/09-892-БО-17 від 23.09.2009 р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача за первісним позовом згідно відзиву зазначає, що підприємство включене до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року № 2711-IV, і вживає заходи для погашення основного боргу. Погашення заборгованості буде здійснено найближчим часом шляхом проведення взаєморозрахунків за участю бюджетів усіх рівнів в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України №503 від 11.05.2011 року «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.
В частині вимог про сплату штрафних санкцій (пені. індексу інфляції та 3 % річних) відповідач заперечує з тих підстав, що 04.06.2011 р. набув чинності Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»№ 3319-VI від 12 травня 2011 року. В силу приписів ст. 1 цього Закону позивач, як виробник і постачальник теплової енергії та відповідач підпадають під його дію.
Згідно п. 2.2. вказаного Закону підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки рунних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом.
Оскільки вищевказаний Закон передбачає списання фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції) нараховані позивачем на суму заборгованості за природний газ, спожитий Відповідачем в межах періоду передбаченого цим Законом, - то підстави для їх стягнення відсутні
В частині стягнення пені відповідач також зазначає, що позивачем здійснено розрахунок пені на суму - 4691,17 грн. на підставі п 7 10 договору протягом шести місяців, що передують моменту звернення із позовом. - який суперечить чинному п.2. ст. 258. п. 2 ст. 260 та п.1. 261 ЦК України, так як порушує порядок нарахування пені, і відповідно змінює встановлений законодавством порядок обчислення позовної давності.
У відзиві відповідача також міститься клопотання про відстрочення стягнення суми основного боргу у сумі 61127,53 грн. до 31.12.2011 року.
Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд
29.09.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/09-852-БО-17 (далі -Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язується передати покупцю (відповідачу) природний газ, виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
На підставі даного договору відповідач прийняв протягом жовтня-грудня 2009 р., січня-квітня 2010 р. природний газ на загальну суму 1947604,97 грн., що підтверджується даними актів передачі-приймання природного газу, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені їх печатками, та оригінали яких судом оглянуто в судовому засіданні.
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ для забезпечення населення, бюджетних установ та організацій тепловою енергією проводиться відповідачем грошовими коштами плановими платежами до 10, 20 та 30 (31) числа місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання -передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітнім.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо оплати природного газу виконав частково на суму 1886477,44 грн. у зв'язку з чим на момент звернення з позовною заявою за ним утворилася заборгованість на загальну суму 61127,53 грн.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно с т. 599 ЦК України зобов'язання припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, відповідач, в порушення норм чинного законодавства, зобов'язання по оплаті природного газу належним чином не виконав, а тому основний борг, який підлягає стягненню з відповідача становить 61127,53 грн.
Згідно п. 7.2 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пунктом 7.10 договору передбачено, що пеня нараховується протягом 6 місяців, що передує моменту звернення з позовом.
Судом встановлено, що у відповідності до п. 7.10 договору позивачем нарахована пеня в сумі 4691,17 грн. за період з 05.01.2011 р. по 05.07.2011 р., тобто за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом у зв'язку з наявністю заборгованості відповідача.
Проте, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 206 Цивільного кодексу України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін, а тому п. 7.10 договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/09-892-БО-17 від 23.09.2009 р., є нікчемним.
Враховуючи, що як встановлено вище судом розрахунок пені позивачем здійснено виходячи із загальної суми заборгованості в розмірі 61127,53 грн. за період 05.01.2011 р. по 05.07.2011 р. суд відмовляє в задоволенні зазначеної вимоги, оскільки позивач не має право нараховувати пеню за зазначений період, оскільки в даному випадку, підставою для нарахування пені може бути лише п. 7.2 договору з урахуванням п. 6 ст. 232 ГК України по кожному акту приймання-передачі газу окремо з урахуванням п. 6.1 договору.
Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені нарахованої на підставі пункту 7.10 договору та задоволення зустрічного позову в повному обсязі. (Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2010 р. по справі №21/108-10).
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних збитків у розмірі 19303,92 грн. за період з листопада 2009 р. по травень 2011 р. та 3% річних в розмірі 6059,11 грн. за період з 11.11.2009 р. по 05.07.2011 р. Як встановлено судом, розрахунок зазначених штрафних санкцій відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню повністю.
Посилання відповідача у запереченні на позов на неправомірність заявлення позивачем до нього вимог про стягнення основного боргу та штрафних санкцій в зв'язку з прийняттям Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»(далі -Закон) не приймається судом до уваги з огляду на те, що, по-перше, період заборгованості за договором по даній справі щодо актів за грудень 2009 р., січень-квітень 2010 р. частково не співпадає, з тим, що вказаний в Законі, а по-друге, як вбачається з положень даного Закону ним не обмежується право позивача на звернення до суду про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, а лише зазначається, що списанню підлягає заборгованість за природний газ, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. В даному випадку позивач звернувся до суду з позовом в зв'язку з наявністю спору щодо існування заборгованості, порядок же виконання даного рішення щодо стягнення коштів з відповідача, тобто списання заборгованості Кабінетом Міністрів України у відповідності до п. 3 ст. 3 Закону ще не визначений.
Крім того, суд звертає увагу відповідача, що згідно п. 2 ст. 3 Закону частину першу статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI) доповнено пунктом 14 такого змісту:
"виконавче провадження підлягає закінченню у разі: списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа".
Таким чином, судом встановлено, що заперечення відповідача є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Враховуючи зазначене позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а вимоги за зустрічним позовом повністю.
Витрати за розгляд первісного позову відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Витрати за розгляд зустрічного позову відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Тетіївтепломережа" (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Леніна, 19А, код 24879282) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна” (04116, м. Кив, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) 61127 (шістдесят одну тисячу сто двадцять сім) грн. 53 коп. основного боргу, 19303 (дев'ятнадцять тисяч триста три) грн. 92 коп. інфляційних збитків, 6059 (шість тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 11 коп. -3% річних, а також судові витрати: 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 91 коп. державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 86 коп. витрат за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Зустрічний позов задовольнити повністю.
4. Визнати недійсним п. 7.10 договору №06/09-892 БО-17 від 23.09.2009 р. на поставку природного газу.
5. Стягнути з Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна” (04116, м. Кив, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Тетіївтепломережа" (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Леніна, 19А, код 24879282) судові витрати: 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
6. В частині стягнення 4691,17 грн. пені відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя С.Ю. Наріжний
Дата виготовлення та підписання рішення 15.08.2011 р.