Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "18" серпня 2011 р.Справа № 10/5007/64/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Прядко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., дов. від 25.07.2011 р.
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Коростень Житомирської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (с.Куліші Ємільчинського району Житомирської області)
про стягнення 5920,08 грн.
< Поле для тексту >
< ВСТАНОВИВ: >
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 5920,08 грн., з яких: 3552,00 грн. заборгованості за поставку товару згідно видаткових накладних № 156 від 03.12.08р. та № 61 від 14.05.09р., 1395,32 грн. пені, 745,92 грн. інфляційних, 226,84 грн. - 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.25).
Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до усної домовленості між сторонами, підприємець ОСОБА_2 (далі-позивач) поставив ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (далі-відповідач) товар (автозапчастини) на загальну суму 5052,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №156 від 03.12.08р., № 61 від 14.05.09р. та довіреностями від 23.11.08р., 14.05.09 (а.с.9-12).
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.
Таким чином, за фактом поставки позивачем відповідачу товару у останнього виникло зобов'язання щодо його оплати.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно даних позивача, відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 1500,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.12.08р. (а.с.18)
Оскільки відповідач не здійснив в повному обсязі оплату товару після його прийняття, 10.06.2011 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу в порядку ст. 530 ЦК України про сплату заборгованості в розмірі 3552,00 грн. у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги (а.с.13-14).
Відповідач вимогу позивача щодо сплати боргу залишив без відповіді та без задоволення.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Подані позивачем докази свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка на момент вирішення спору становить 3552,00 грн., що підтверджується довідкою позивача (а.с.27) та іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунків позивача розмір інфляційних нарахувань за період з 14.05.09р. по 30.06.11р. та 3% річних з 15.05.09р. по 30.06.11р. становлять, відповідно, 745,92 грн. та 226,84 грн. (а.с.16-17).
Судом встановлено, що розрахунок вищевказаних нарахувань здійснено позивачем без урахування вимог ст. 530 ЦК України, тобто розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних мають здійснюватись після спливу семиденного строку від дня отримання вимоги відповідачем.
Відповідно до пп.4.1 та пп.4.1.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.07р., нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області - Д+3;
де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;
1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Відповідно до пп.4.2 Нормативів і нормативних строків встановлено, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в п.4.1 нормативні строки пересилання збільшується на один день.
Таким чином, згідно вищевказаних Нормативів і нормативних строків, датою отримання відповідачем вимоги від 10.06.11р. має бути - 15.06.11р. (Д+3+1 (пп.4.1 Нормативів і нормативних строків (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку)).
Враховуючи вищевикладене, зобов'язання по сплаті 3552,00 грн. заборгованості за отриманий товар мало бути виконане відповідачем у строк до 22.06.11р.
Таким чином, суд самостійно здійснює перерахунок 3% річних за період з 23.06.11р. по 30.06.11р. (8 днів), що становлять 02,34 грн., які й підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р. "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" інфляційні за вказаний період нарахуванню не підлягають, тому відповідна вимога є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Оскільки чинним законодавством не передбачено відповідальності покупця за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені, то за відсутності письмового договору сторін та письмового погодження сторонами розміру пені, вимога позивача про стягнення з відповідача 1395,32 грн. пені. є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу суду не подав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі - 3554,34 грн., з яких: 3552,00 грн. заборгованості за поставлений товар та 02,34 грн. 3% річних.
В решті в позові слід відмовити за безпідставністю.
Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.193 ГК України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 625 ЦК України, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія", 11243, Житомирська область, Ємільчинський район, с.Куліші, ідентифікаційний код 34547145:
на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, - 3552,00 грн. заборгованості за поставлений товар 02,34 грн. 3% річних, 61,24 грн. державного мита, 141,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
СуддяПрядко О.В.
Повний текст складено 22.08.2011 р.
Віддрукувати: < Поле для текста >
1 - в справу
2 - позивачу (рек.)
3 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.)
< Текст >