83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.07.11 р. Справа № 39/99
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Кундель В.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Приватного підприємства “Зевс” м. Донецьк
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Малті” м. Харків
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Центрум” м. Донецьк
про: стягнення 2 000 033, 94грн.
За участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
від відповідача1 не з'явився;
від відповідача2: не з'явився;
Позивач, Приватне підприємство “Зевс” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю “Малті” м. Харків та Товариства з обмеженою відповідальністю “Центрум” м. Донецьк про стягнення 2 000 033, 94грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договори поставки напоїв № ХА-1272/107 від 20.01.2009р., № ДНР-2724 від 01.12.2009р., № СЗД-48 від 18.02.2010р., додаткову угоду від 01.12.2009р. до договору поставки № ХА-1272/107 від 20.01.2009р., специфікацію від 20.01.2009р. до договору поставки № ХА-1272/107 від 20.01.2009р., специфікацію від 18.02.2010р. до договору поставки № СЗД-48 від 18.02.2010р., договори поруки б/н від 20.01.2009р., б/н від 01.12.2009р., б/н від 18.02.2010р., додаткову угоду від 20.01.2009р. до договору поруки б/н від 20.01.2009р., видаткові накладні, податкові накладні, накладні на повернення, повідомлення, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, прибуткові касові ордери, довідку № 012/1181 від 23.06.2011р., довідку № 09/7-989 від 23.06.2011р.
Представник позивача через канцелярію суду 30.06.2011р. надав довідку № 012/1181 від 23.06.2011р., опис вкладення, поштовий чек. Також через канцелярію суду 12.07.2011р. представник позивача надав бухгалтерську довідку.
Представник відповідача2 через канцелярію суду 30.06.2011р. надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, з підстав неукладеності договорів поруки від 20.01.2009р., 01.12.2009р., 18.02.2010р., у зв'язку з неузгодженістю розміру відповідальності ТОВ “Центрум” перед ПП “Зевс” як істотної умови договору.
Представник відповідача1 в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - Товариство з обмеженою відповідальністю “Малті” м. Харківзареєстроване в Державному реєстрі за адресою 61166, Харківська область, м. Харків, вул. Кримська, б. 8, кв. 82, за якою здійснювалося направлення поштової кореспонденції позивачем та судом, що у сукупності з приписами ст. 64 ГПК України, наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, свідчить про належне повідомлення відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання.
Відповідач1 наданими йому ст. 22 ГПК України правами на участь в судовому засіданні, надання відзиву на позов, представлення документів та інших доказів, які б у встановленому порядку спростовували викладені позивачем в позовній заяв обставини не скористався.
За таких обставин, господарський суд вважає за можливе в порядку ст. 75 ГПК України розглянути спір за наявними в матеріалах справи доказами, оскільки останні надають господарському суду можливість провести належну кваліфікацію спірних правовідносин.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
20.01.2009р., 01.12.2009р., 18.02.2010р. між позивачем, Приватним підприємством “Зевс” м. Донецьк (Постачальник), та відповідачем1, Товариством з обмеженою відповідальністю “Малті” м. Харків (Покупець), укладено договори поставки напоїв № ХА-1272/107, № ДНР-2724, № СЗД-48, які за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, підпадають під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даних Договорів постачальник зобов'язався поставити покупцю напої партіями згідно замовленням останнього, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даних договорів.
Пунктами 1.2. Договорів встановлено, що найменування, асортимент, ціна товарів визначаються за домовленістю сторін та вказуються в специфікації та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даних договорів.
У відповідності до п. 3.1. Договорів товар поставляється на умовах DDP у відповідності з правилами “Інкотермс 2000”. Місце поставки обумовлюється при прийнятті замовлення та вказується в товарно-транспортних накладних.
Термін DDP ("поставка зі сплатою мита") означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.
Специфікаціями до Договорів сторони погодили найменування товару, що поставляється, його кількісні показники, ціну.
На виконання умов договору № ХА-1272/107 від 20.01.2009р., позивач згідно видаткових накладних № 13ХХЛ00834 від 18.01.2011р., № 13ХХЛ00835 від 18.01.2011р.13ХХЛ00834 від 18.01.2011р. поставив товар відповідачу1 на загальну суму 97 395,36грн.; на виконання умов договору № ДНР-2724 від 01.12.2009р. позивач згідно видаткових накладних № 13НН62684 від 30.09.2010р., № 13НН62685 від 30.09.2010р., № 13НН64213 від 27.10.2010р., № 13НН64228 від 27.10.2010р., № 13НН66825 від 15.12.2010р., № 13НН66827 від 15.12.2010р., № 13НН67455 від 28.12.2010р., № 13НН67457 від 28.12.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 376 580,58грн.; на виконання умов договору № СЗД-48 від 18.02.20010р. позивач згідно видаткових накладних № 13ВВ003820 від 08.09.2010р., № 13ВВ003826 від 08.09.2010р., № 13ВВ003838 від 09.09.2010р., № 13ВВ004253 від 01.10.2010р., № 13ВВ005116 від 18.11.2010р., № 13ВВ005519 від 05.12.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 1 982 652,80грн.
Поставлений згідно зазначених видаткових накладних товар на підставі долучених до матеріалів справи довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та повідомлення прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписами останніх на вказаних накладних.
Крім того, господарський суд, при наданні оцінки представленим позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог доказів зважає на наступне.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.
Аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.
Видаткові накладні містять посилання на спірний правочин, як на правову підставу здійснення за ними відповідних господарських операцій.
Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу 1 товару та прийняття його останнім саме в межах договору поставки напоїв №К-29 від 01.01.2010р.
Зазначені обставини у порядку, встановленому статтями 32-38 Господарського процесуального кодексу України, не спростовані.
Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача1 щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договорів поставки напоїв № ХА-1272/107 від 20.01.2009р., № ДНР-2724 від 01.12.2009р., № СЗД-48 від 18.02.2010р.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 2 456 628,74грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до п. 4.2. Договорів покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 4.3. Договорів встановлений строк оплати за отриманий товар, а саме:
- 100 % передплати;
- відстрочення платежу на 21 календарних дня з дня прийняття товару покупцем.
Прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого товару сплати частково в загальній сумі 339 241,66грн.
Згідно представлених позивачем накладних (засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи) відповідачем було повернуто позивачеві товар на загальну суму 117 353,14грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, за розрахунками позивача, станом на момент подання позову склав 2 000 033, 94грн.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 2 000 033, 94грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Крім того, відсутність платежів з боку Відповідача 1 підтверджується довідкою ПАТ „КБ „Український фінансовий світ” №012/1181 від 23.06.2011р. та бухгалтерськими довідками Позивача № 09/7-898 від 23.06.2011р., №09/7-948 від 12.07.2011р.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 2 000 033, 94грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, позовні вимоги Приватного підприємства “Зевс” м. Донецьк суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
20.01.2009р., 01.12.2009р., 18.02.2010р. між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем 2 (Поручитель) були підписані договори поруки, за умовами яких Відповідач 2 частково відповідає перед Кредитором за несвоєчасне виконання Відповідачем 1 його зобов'язань з оплати товару за договорами поставки напоїв № ХА-1272/107 від 20.01.2009р., № ДНР-2724 від 01.12.2009р., № СЗД-48 від 18.02.2010р., з урахуванням змін та доповнень (додатків).
Виходячи з приписів ст.ст.553 -559 Цивільного кодексу України, попереднє погодження із боржником укладання договору поруки не є обов'язковим.
Відповідно до пунктів 2.1 договорів поруки, під основним договорами в цих правочинах сторони розуміють договори поставки напоїв № ХА-1272/107 від 20.01.2009р., № ДНР-2724 від 01.12.2009р., № СЗД-48 від 18.02.2010р., укладені між Позивачем та Відповідачем 1.
Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним.
Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
За висновками суду, договори поруки від 20.01.2009р., 01.12.2009р., 18.02.2010р. підписані між Позивачем та Відповідачем 2, як будь-який правочин поруки, обов'язково мають містити умови щодо предмету договору та інших суттєвих умов, які сторони визначили як обов'язкові.
Дослідивши зміст зазначених договорів поруки, суд вважає, що сторони не дійшли згоди щодо предмету договору, оскільки пунктами 1.1 цих правочинів визначено: Відповідач 2 частково відповідає перед Кредитором за несвоєчасне виконання Боржником (Відповідачем 1) його зобов'язань з оплати товару за договорами поставки напоїв № ХА-1272/107 від 20.01.2009р., № ДНР-2724 від 01.12.2009р., № СЗД-48 від 18.02.2010р. При цьому, розмір цієї частини договір поруки не містить, тому неможливо встановити обсяг забезпечення виконання, який прийняв на себе поручитель.
З урахуванням викладеного, договори поруки від 20.01.2009р., 01.12.2009р., 18.02.2010р. не містять у собі умов щодо предмету поруки.
Згідно зі ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.
Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб.
Таким чином, внаслідок неузгодженості сторонами умов щодо предмету поруки, за висновками суду, договори поруки від 20.01.2009р., 01.12.2009р., 18.02.2010р. є неукладеними.
Обґрунтовуючи позов в частині вимог до Відповідача 2, Позивач посилається на наявність в нього обов'язку як поручителя виконати зобов'язання Відповідача 1 за договорами поставки напоїв № ХА-1272/107 від 20.01.2009р., № ДНР-2724 від 01.12.2009р., № СЗД-48 від 18.02.2010р.
Проте, як вказувалось вище, внаслідок неузгодження сторонами істотних умов договорів поруки від 20.01.2009р., 01.12.2009р., 18.02.2010р., відсутні договірні відносини, на підставі яких виникли б відповідні права та обов'язки сторін.
Інших доказів наявності обов'язку Відповідача 2 сплатити Позивачу грошові кошти в сумі 2000 033, 94грн. до матеріалів справи не надано.
Враховуючи викладене, виходячи з того, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, крім випадків, обумовлених ст.83 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача суми боргу у розмірі 2 000 033, 94грн., заявлені на підставі договорів від 20.01.2009р., 01.12.2009р., 18.02.2010р., є неправомірними та підлягають залишенню без задоволення.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача1.
На підставі ст.ст. 525, 526, 553-559, 614 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Зевс” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Малті” м. Харків в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2 000 033,94грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Малті” м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зевс” м. Донецьк основний борг в сумі 2 000 033,94грн., витрати за державним митом в сумі 20 000,34грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.
В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Зевс” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум” м. Донецьк, про стягнення суми боргу у розмірі 2000033,94грн. - відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.
Суддя Морщагіна Н.С.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >