23.08.11р.Справа № 8/5005/9937/2011
За позовом Місцевого благодійного фонду підтримки малого бізнесу "Надія України Дніпро" (м. Нікополь, Дніпропетровської області)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Павлоград, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 3537-1559 від 21.11.2007р. у загальному розмірі 1 150,50 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Копил А.М. - директор (витяг від 19.07.11р., паспорт)
від відповідача: не з'явився
Місцевий благодійний фонд підтримки малого бізнесу "Надія України Дніпро" (далі-позивач) звернувся до господарського суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 3537-1559 від 21.11.2007р. у загальному розмірі 1 150,50 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 770,00 грн. - основний борг, 305,69 грн. - інфляційні втрати, 74,81 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 3537-1559 від 21.11.2007р. в частині своєчасного та повного повернення отриманої позики.
Відповідач позовні вимоги не спростував, відзиву на позов суду не направив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, в той час, як відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача, яка підтверджена довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.07.2011р.
Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином з огляду також на наступне.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд,
21.11.2007р. між позивачем, як кредитором, та відповідачем, як позичальником, був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 3537-1559 (далі-договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу безвідсоткову цільову поворотну фінансову допомогу в сумі 2 020,00 грн., а відповідач зобов'язався використати та повернути фінансову допомогу в строк та в порядку, визначеному договором. Ціллю надання фінансової допомоги є розвиток підприємницької діяльності, яку здійснює відповідач. Договір вступив в силу з моменту отримання відповідачем фінансової допомоги та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. п. 1.1., 2.1., 5.1. договору).
Згідно до п. п. 3.1., 3.2. договору, фінансова допомога надається відповідачу строком на 5 місяців. Вказаний строк починає перебіг з дня, наступного за днем перерахування фінансової допомоги на поточний рахунок відповідача або отримання фінансової допомоги в касі позивача.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується видатковим касовим ордером № 1569 від 23.11.2007 року про видачу відповідачу позики у сумі 2 020,00 грн.
Крім того, в п. 3.3. сторонами було узгоджено, що відповідач зобов'язався повернути фінансову допомогу рівними частинами згідно наступного графіку:
1) 23.12.2007р.;
2) 23.01.2008р.;
3) 23.02.2008р.;
4) 23.03.2008р.;
4) 23.04.2008р.
Кінцеве повернення фінансової допомоги повинне бути здійснене відповідачем 23.04.2008р. Днем повернення фінансової допомоги є день зарахування всієї суми фінансової допомоги на поточний рахунок позивача або надходження в касу позивача (п. п. 3.4., 3.5. договору).
З урахуванням вищевикладеного, строк повернення позики вважається таким, що настав.
Відповідач свої зобов'язання за договором в частині повернення позики виконав частково (повернуто лише 1 250,00 грн.), отже на час розгляду справи відповідач має заборгованість перед позивачем по поверненню позики у сумі 770,00 грн.
Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 305,69 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 74,81 грн.
На момент розгляду справи відповідач доказів погашення суми заборгованості у розмірі 770,00 грн. суду не надав.
Таким чином, факт невиконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 3537-1559 від 21.11.2007р. матеріалами справи доведено, відповідачем не спростовано.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив також з наступного:
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу (залишкової частини наданої поворотної фінансової допомоги).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення на користь позивача 3% річних за період з 24.04.2008 року по 20.07.2011 року в сумі 74,81 грн. та збитки від інфляції за період з квітня 2008 року по липень 2011 року в сумі 305,69 грн.
Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаний вище період у розмірі 305,69 грн. та 74,81 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Місцевого благодійного фонду підтримки малого бізнесу "Надія України Дніпро" (53224, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул.Електрометалургів, 46-А, к. 3, п/р № 26000285817200 в АТ УкрСиббанку, МФО 351005; код ЄДРПОУ 26370935) - 770 грн. 00 коп. основного боргу, 305 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 74 грн. 81 коп. 3% річних, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін