18.08.11р.Справа № 7/5005/9798/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", м. Дніпропетровськ
про стягнення 75 739, 37 грн.
Суддя Коваль Л.А.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_1., дов. б/н від 17.08.2011р.;
від відповідача: представник ОСОБА_2, дов. № 1302 від 08.08.2011р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест" (м. Київ) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Дніпропетровськ) про стягнення з останнього на свою користь основного боргу за поставлений товар у сумі 52 000, 00 грн., штрафу у сумі 16 200, 00 грн., пені за період прострочення оплати поставленого товару з 14.09.2010р. по 23.06.2011р. у сумі 7 539, 37 грн., а всього 75 739, 37 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" договором поставки № 34270 від 02.06.2010р. щодо оплати вартості поставленого позивачем відповідачу за видатковою накладною № РН-100906-2007 від 06.09.2010р. товару у встановлений договором строк, наявністю боргу відповідача за поставлений товар у сумі 52 000, 00 грн. Відповідальність за прострочення оплати товару у вигляді штрафу та пені передбачена умовами договору.
Позивач подав письмову заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. На думку позивача, необхідність вжиття заходів забезпечення позову обумовлена тим, що відповідач протягом тривалого часу не погашає заборгованість, не вчиняє будь-яких дій щодо вирішення цього питання у спосіб, не заборонений законом, що свідчить про ігнорування відповідачем як положень договору, так і норм чинного законодавства. Позивач вважає, що у разі задоволення позову відповідачем будуть вчиняться дії, які утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення суду.
Відповідач підтверджує наявність основного боргу за поставлений товар перед позивачем у сумі 52 000, 00 грн., однак заперечує проти одночасного нарахування позивачем за прострочення оплати поставленого товару штрафу у сумі 16 200, 00 грн. та пені у сумі 7 539, 37 грн. Відповідач посилається на ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Оскільки штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, на думку відповідача, відсутні підстави для стягнення штрафу. Відповідач також посилається на ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно, нарахування пені у спірних правовідносинах мало припинитися 13.03.2011р., а розмір пені за період прострочення з 14.09.2010р. по 13.03.2011р. згідно проведеного відповідачем розрахунку становить 5 286, 99 грн.
У судовому засіданні 18.08.2011р. оголошено перерву на 18.08.2011р. на 12:00 год.
У судовому засіданні 18.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
02.06.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест" (м. Київ), як постачальник, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Дніпропетровськ), як покупець, уклали договір поставки № 34270 (далі -Договір), за умовами якого (п.1.1.) постачальник зобов'язався поставити в обумовлений термін і передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити цукор білий кристалічний буряковий ІІІ і ІV категорії в мішках по 50 кг (далі - товар), ціна, кількість, строки відвантаження й поставки якого визначаються специфікаціями до Договору.
Договір набуває чинності з дати підписання й діє до 31 грудня 2010 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором (п. 8.4. Договору).
За умовами Договору (п. 1.2.) поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється: при поставці залізничним транспортом -один вагон, при поставці автомобільним транспортом -кількість товару від 10 до 25 тон.
Загальна кількість товару, що поставляється по Договору, є сумою кількості товару, яка вказана в специфікаціях до Договору (п. 2.1. Договору).
Загальна сума Договору складається з вартості поставленого товару покупцеві за весь період дії Договору (п. 2.4. Договору).
Специфікацією до Договору № 34270-005 від 02.09.2010р. позивач та відповідач погодили поставку позивачем відповідачу цукру білого кристалічного бурякового ІІІ і ІV категорії в мішках по 50 кг в кількості 20, 000 метричних тон по ціні за одну метричну тону, включаючи вартість мішкотари та доставки, 8 100, 00 грн., у тому числі ПДВ 20%, яка є звичайною ціною.
Загальна сума даної специфікації складає 162 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 27 000, 00 грн.
Поставка товару здійснюється на умовах, передбачених в специфікаціях (у відповідності з правилами "ІНКОТЕРМС-2000"), які є невід'ємною частиною Договору (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 2 специфікації до Договору № 34270-005 від 02.09.2010р. партія товару, обумовлена цією специфікацією, поставляється на умовах СРТ: м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, 31-а.
Також, відповідно до наведеної специфікації поставка партії товару здійснюється постачальником до 06.09.2010р.
Згідно видаткової накладної № РН-100906-2007 від 06.09.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму з урахуванням ПДВ 162 000, 00 грн.
Зазначена накладна містить підпис особи (представника відповідача), що отримала товар, який скріплено штампом відповідача.
Повноваження особи, що отримала товар, підтверджуються виданою відповідачем довіреністю від 03.09.2010р.
Відповідач не заперечує обставини отримання від позивача товару за наведеною вище видатковою накладною.
Дата, зазначена у видатковій накладній, є датою поставки товару (п. 3.4. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах, в порядку та строки, встановлені в специфікаціях до Договору. Оплата поставленого товару проводиться в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.
За умовами специфікації до Договору № 34270-005 від 02.09.2010р. покупець здійснює оплату суми, вказаної в специфікації, через 7 (сім календарних днів) з дати поставки, а саме в термін до 13 вересня 2010 року.
Позивач посилається на часткову оплату відповідачем товару, поставленого йому позивачем за наведеною вище видатковою накладною, наявність боргу відповідача за поставлений товар у сумі 52 000, 00 грн., що і причиною спору.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
Враховуючи умови Договору (п. 3.1.) та специфікації № 34270-005 від 02.09.2010р. (п. 4.), строк оплати товару, поставленого за наведеною вище видатковою накладною, є таким, що настав.
Матеріалами справи підтверджується, що 18.03.2011р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за Договором у сумі 52 000, 00 грн. в строк до 31 березня 2011 року.
Доказів повної оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною № РН-100906-2007 від 06.09.2010р. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 52 000, 00 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.
За станом на 31.01.2011р. позивач та відповідач склали, підписали акт звірки взаємних розрахунків від 01.02.2011р., яким підтвердили борг відповідача перед позивачем за відвантажений товар у сумі 52 000, 00 грн.
Наявність боргу перед позивачем у сумі 52 000, 00 грн. відповідач підтверджує відзивом на позов.
За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 52 000, 00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку невиконання покупцем грошових зобов'язань, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення зобов'язань, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення зобов'язання відповідно до умов Договору.
Також, відповідно до п. 6.4. Договору, у випадку постачання товару з відтермінуванням платежу, у разі затримки платежу більше 3 (трьох) банківських днів, покупець, додатково до штрафних санкцій згідно з п. 6.2., сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми специфікації, по якій відбулася така затримка платежу.
Пункт 6.6. Договору передбачає, що нарахування штрафних санкцій, передбачених Договором, припиняється в момент фактичного виконання зобов'язання в натурі.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за загальний період прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-100906-2007 від 06.09.2010р., з 14.09.2010р. по 23.06.2011р. у сумі 7 539, 37 грн., а також штраф у сумі 16 200, 00 грн. (10% від суми специфікації -162 000, 00 грн.).
При розрахунку пені позивач врахував суми та дати часткової оплати товару відповідачем.
Позивач нарахував пеню за період прострочення виконання зобов'язання за період, більший ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, що не суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки, як зазначено вище, за умовами Договору (п. 6.6.) нарахування штрафних санкцій припиняється в інший строк - в момент фактичного виконання зобов'язання в натурі.
Оскільки прострочення відповідачем оплати товару має місце, затримка платежу становить більше трьох банківських днів, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період прострочення оплати з 14.09.2010р. по 23.06.2011р. у сумі 7 539, 37 грн., а також штрафу у сумі 16 200, 00 грн.
Розрахунок пені перевірено за допомогою програмного забезпечення "Законодавство".
Також, розрахунок пені, виконаний позивачем, за період прострочення оплати з 14.09.2010р. по 15.11.2010р. повністю співпадає з розрахунком пені за цей же період, виконаним відповідачем.
Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Суд відхиляє доводи відповідача про неправомірне нарахування пені за період з 14.03.2011р. по 23.06.2011р. Доводи відповідача суперечать положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Оскільки пунктом 6.6. Договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій, передбачених Договором, припиняється в момент фактичного виконання зобов'язання в натурі, до спірних правовідносин щодо періоду нарахування пені, яка, як в силу змісту Договору (п. 6.4.), так і в силу ч. 1 ст. 230 ГК України, є штрафною санкцією, підлягають застосуванню умови Договору.
Суд також відхиляє доводи відповідача щодо неможливості одночасного нарахування та стягнення передбачених Договором штрафу та пені.
За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Сторони самостійно умовами договору передбачили цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки -пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання та штрафу за затримку платежу більше трьох банківських днів.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штраф, як і пеня, є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання -неустойки.
Згідно з абзацом першим частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про відсутність прямої заборони законодавцем одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф.
Як зазначалось вище, п. 6.2. та п. 6.4. Договору передбачають, що у випадку невиконання покупцем грошових зобов'язань, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення зобов'язань, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення. У випадку постачання товару з відтермінуванням платежу, у разі затримки платежу більше трьох банківських днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми специфікації, по якій відбулася така затримка платежу.
Вказані положення Договору не передбачають одночасної сплати пені та штрафу за допущене порушення, а ставлять їх сплату в залежність від обставин допущеного порушення, що не суперечить ст.ст. 549 та 551 Цивільного кодексу України, які не містять заборони щодо застосування до боржника, який порушив зобов'язання, штрафу та пені.
При цьому, висновок відповідача щодо того, що стягнення і штрафу, і пені порушує ст. 61 Конституції України в частині неможливості притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, не ґрунтується на законодавстві. Так, відповідач притягнутий до одного виду відповідальності -цивільної та способом сплати неустойки лише один раз і за одне правопорушення. Форма ж сплати неустойки подвійного притягнення не становить.
Окрім того, згадана стаття 61 Конституції України міститься в розділі ІІ Конституції України (права, свободи та обов'язки людини і громадянина), відтак, регулює питання недопустимості подвійної юридичної відповідальності громадянина (фізичної особи) за одне і те ж саме правопорушення, але аж ніяк не цивільно-правової відповідальності суб'єкта господарювання (юридичної особи).
Щодо можливості стягнення і пені, і штрафу, передбачених умовами договору, Вищий господарський суд України дійшов висновку в постановах від 24.02.2010р. у справі № 7/89-09, від 08.02.2011р. у справі № 14/137-10, від 23.03.2011р. у справі № 20/246-08.
Суд також враховує, що передбачений умовами Договору штраф, є договірною санкцією, оскільки розмір його визначається у відсотках не від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а від суми специфікації.
Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачені Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності -договірної санкції, зокрема, передбаченої у спірних правовідносинах п. 6.4. Договору, яка не суперечить положенням законодавства.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 22.11.2010р. у справі № 14/80-09-2056, винесеній в порядку розділу ХІІ2 ГПК України.
Не підлягає задоволенню клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову у зв'язку з відсутністю для цього підстав, передбачених ст. 66 ГПК України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та ст. 47 ГПК України зайво сплачене позивачем державне мито у сумі 0, 23 грн. підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (49085, м. Дніпропетровськ, пр. Газети "Правда", буд. 50, фактичне місцезнаходження: 49054, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, 31-а, ідентифікаційний код 13472597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест" (02094, м. Київ, бульв. Праці, буд. 2/27, фактичне місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29а, ідентифікаційний код 31953813) основний борг у сумі 52 000 (п'ятдесят дві тисячі) грн. 00 коп., штраф у сумі 16 200 (шістнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., пеню у сумі 7 539 (сім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 37 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн. 39 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.,
про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест" (02094, м. Київ, бульв. Праці, буд. 2/27, фактичне місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29а, ідентифікаційний код 31953813) з державного бюджету зайво сплачене згідно платіжного доручення № 1062215/1 від 23 червня 2011р., яке міститься в матеріалах справи, державне мито у сумі 0, 23 грн. (двадцять три копійки), про що видати довідку.
Суддя Л.А. Коваль
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 22.08.2011р.