ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/208 12.07.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо»
про відшкодування 5625,19 грн,
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 04.01.11.
від відповідача: не з'явився.
У судовому засіданні 12.07.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» про відшкодування 5 625,19 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач не сплатив за грудень 2010 р. витрати за комунальні послуги в повному обсязі відповідно до договору оренди частини нежитлового приміщення №01/01/10-Бц від 01.01.10 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 5 625,19 грн.
Ухвалою суду від 30.06.11 порушено провадження у справі №40/208 та призначено до розгляду на 30.06.11.
Ухвалою суду від 30.06.11 відкладено розгляд справи на 12.07.11 за клопотанням відповідача.
У судове засідання, призначене на 12.07.11, представник Позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.
01.01.10 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берегиня»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо»(Орендар) було укладено договір оренди частини нежитлового приміщення №01/01/10-Бц, відповідно до умов якого Орендодавець передає у тимчасове користування, а Орендар приймає по двосторонньому акту частину нежитлового приміщення 50 -магазин №139, загальною площею 657,4 кв.м, що знаходиться в м. Біла Церква, бульвар 50 років Перемоги №44/2 (Об'єкт оренди).
Передача Позивачем Відповідачу Об'єкт оренди підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.10 р.
01.01.11 між Сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення) Об'єкту оренди.
Відповідно до п.3.1.5. Договору Орендодавець зобов'язується забезпечити на термін дії цього договору Об'єкт оренди електроенергією, водопостачанням, теплопостачанням, каналізацією, охоронно-пожежною сигналізацією, телефонним зв'язком. А Орендар, в свою чергу, зобов'язується сплачувати комунальні платежі (тепло-, водо-, енергопостачання, каналізація, телефон та інше) на підставі окремих рахунків або договорів за показниками лічильників, згідно тарифів комунальних підприємств, які надають такі послуги (п.4.4 Договору).
Позивач стверджує, що протягом всього терміну дії договору Орендар відшкодовував витрати за комунальні послуги на підставі рахунків та розрахунків вартості комунальних послуг, які виставлялися спочатку факсимільним зв'язком, а потім поштовим, в двадцятих числах місяця, що слідує за звітним.
Позивач належним чином виконав взяті на себе згідно Договору зобов'язання, однак оплата за комунальні послуги Відповідачем повністю проведена не була.
Як встановлено судом відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем за комунальні послуги у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5 625,19 грн.
З огляду на визначений сторонами порядок внесення споживачем плати за надані послуги, зважаючи на норми ст. 629 ЦКУ та ст. 193 ГКУ, та надавши оцінку наявних у справі Актів зняття показників холодної та гарячої води, спожитої Орендарем, згідно з Договором оренди частини нежитлового приміщення №01/01/10-Бц від 01.01.10 р., рахунку-фактури №45 від 14.01.11 р. пред'явлений позивачем за грудень 2010 р., задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення заборгованості з оплати за комунальні послуги, передбачені п. 4.4 Договору, у сумі 5 625,19 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі доказів, що забезпечені Позивачем, суд прийшов до висновку, що Відповідач порушив договірні зобов'язання щодо здійснення плати за комунальні послуги, що передбачено вказаним Договором перед Позивачем. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду справи у судовому засіданні Відповідач зобов'язання по сплаті платежів за комунальні послуги згідно з умовами Договору суму заборгованості не сплатив.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.
Згідно ст. 44 ГПК України понесені Позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача (ст. 49 ГПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня»задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» (03150, м. Київ, Печерський район, вул. Червоноармійська, буд.45, ідентифікаційний код 36644635) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» (09100, Київська область, м. Біла церква, вул. Я. Мудрого, буд. 65, ідентифікаційний код 13723125) заборгованість по відшкодуванню витрат за спожиті комунальні послуги в розмірі 5 625 (п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн 19 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп.
3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 14.07.2011 р.