ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/17714.07.11
за позовом Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі:
1.Київської міської ради
2. Головного управління держкомзему у м. Києві
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники сторін:
Прокурор Свербиус А.О. -посвідчення № 192 від 16.06.2011 р.,
був Свінтановський С.О. -посвідчення № 99 від 11.04.2011 р.
від позивача-1 не з'явився
від позивача-2 не з'явився, був ОСОБА_3 -дов. № 4296 від 22.07.2010 р.
від відповідача не з'явився
в судовому засіданні 14.07.2011 відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:
На розгляд господарського суду передані позовні вимоги прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління держкомзему у м. Києві На розгляд господарського суду передані позовні вимоги прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління держкомзему у м. Києві про зобов'язання відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул .Жолудева та вул .Пшеничної в М.Києві та повернути її Київській міській раді та приведення за рахунок відповідача земельних ділянок площею 0,16га та 0,44га по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул.Жолудева та вул.Пшеничної у попередній стан та про стягнення з відповідача на користь держави в особі Головного управління Держкомзему у м.Києві шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок в розмірі 86932,30грн.
про зобов'язання відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул .Жолудева та вул .Пшеничної в М.Києві та повернути її Київській міській раді та приведення за рахунок відповідача земельних ділянок площею 0,16га та 0,44га по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул.Жолудева та вул.Пшеничної у попередній стан та про стягнення з відповідача на користь держави в особі Головного управління Держкомзему у м.Києві шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок в розмірі 86932,30грн.
Ухвалою суду від 01.06.11 порушено провадження справі, сторони зобов'язано вчинити дії та надати документи, розгляд справи призначений на 16.06.11.
16.06.11 в судове засідання з'явився прокурор та позивач-2, надали документи. Позивач-1 та відповідач не з'явилися, поважних причин неявки суду не повідомили, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, доказ повідомлення про час і місце розгляду справи від відповідача не повернувся. Розгляд справи був відкладений 14.07.11.
14.07.11 в судове засідання з'явився прокурор, підтримав позов.
Перед початком розгляду справи по суті прокурора ознайомлено з його правами та обов'язками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідки ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.
Відповідно до положень ст..ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд -
Статтею 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою для представництва органами прокуратури України у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.
За змістом ст. 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99, прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і така заява, згідно ст. 2 ГПК України, є підставою для порушення справи в господарському суді.
Відповідно до ч.2 п.5 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп99, поняття "органом, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Заступник прокурора в своєму позові визначив інтереси держави, які зачіпає спір.
Прокурором пред'явлений позов про зобов'язання відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул .Жолудева та вул .Пшеничної в М.Києві та повернути її Київській міській раді та приведення за рахунок відповідача земельних ділянок площею 0,16га та 0,44га по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул.Жолудева та вул.Пшеничної у попередній стан та просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Головного управління Держкомзему у м.Києві шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок в розмірі 86932,30грн.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 14 Конституції України передбачає, що Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Таким чином, підстави для представництва інтересів держави органами прокуратури, шляхом звернення з позовною заявою до суду обґрунтовані і доведені.
Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві за зверненням прокурора Святошинського району м.Києва проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території Святошинського району м.Києва.
З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А-247/07 від 20.04.2011 складеного державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві вбачається, що станом на 20.04.2011 фізичною особою-підриємцем ОСОБА_1 самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,16га та 0,44га під розміщення, експлуатацію та використання відкритих автостоянок по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул.Жолудева та вул.Пшеничної у Святошинському районі м.Києва. Дані ділянки огороджені металевим сітчастим парканом, вкриті твердим покриттям, облаштовано шлагбаумом та розміщено споруду для охорони.
Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 № 312.
Відповідно до п. 4.2. цього Порядку при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.
Відповідно до п. 4.3. цього Порядку при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.
Акт не оскаржений щодо форми і змісту і підписаний ФОП ОСОБА_1
Згідно договору від 01.12.2009, укладеного між фізичною особою-підриємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», відповідальність за наявність необхідних дозволів на веденя власної господарської діяльності. пов'язаної з облаштуванням та експлуатацією об'єкта (паркувального майданчику), ОСОБА_1 несе самостійно. Даний договір був розірваний КП «Київтранснарксервіс»в односторонньому порядку 20.11.2010 у зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_1 умов договору щодо сплати грошових коштів за користування земельною ділянкою.
Документи, які посвідчують право власності чи право користування на земельні ділянки в тому числі на умовах оренди, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України у ФОП ОСОБА_1 відсутні.
Статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.
20.04.2011 складено Акт обстеження земельної ділянки, яким встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки, яка знаходиться по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул.Жолудева та вул.Пшеничної у Святошинському районі м.Києва.
20.04.2011 державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у М.Києві видано припис №П-247/07 ФОП ОСОБА_1 про усунення порушень вимог чинного земельного законодавства відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України.
Постановою №24 від 21.04.2011 про закриття справи винесеною старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель в м.Києві Котовою К.О. справу про адміністративне правопорушення передбачене ст.53-1 КУпАП вчинене ОСОБА_1 закрито у зв'язку з наявністю в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ст. 197-1 Кримінального кодексу України.
Постановою прокурора Святошинського району м.Києва Смітюха В.Є. від 21.04.2011 порушено кримінальну справу №58-2726 за ч.І ст.197-1 КК України відносно ОСОБА_1 за фактом самовільного зайняття ним земельних ділянок по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул.Жолудева та вул.Пшеничної у Святошинському районі М.Києва.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.
Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно п. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Згідно з статтею 2 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” (ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування закріплений ст. 123 Земельного кодексу України, а порядок передачі земельних ділянок комунальній власності в оренду -ст. 124 Земельного кодексу України.
Вказаними нормами Земельного кодексу України встановлюється, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому, надання земельних ділянок юридичним особам здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.
Слід зазначити, що суду не надано доказів прийняття Київською міською радою не рішення про передачу у власність чи користування відповідачу.
Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки -це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Також, відповідно до листа-роз'яснення Держкомзему України від 11.11.2008 № 14-17-4/12991 “Щодо застосування терміну “Самовільне зайняття земельної ділянки”, згідно із вищезазначеним терміном не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки. У вищевказаному листі-роз'ясненні зазначено, що під “Вчиненням дій, які відповідно до закону є правомірними”, про що йдеться у визначенні терміну самовільне зайняття земельної ділянки”, слід розуміти укладання цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством.
Статтею 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008 затверджено Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів. Пунктом 1 якого встановлено, що Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі затвердженого наказом Держкомзему №123 від 17.06.2008, п.4 п.п.37, 38 Головне управління здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»та інших законів, обстежує земельні ділянки та видає спеціальні дозволи на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до проектів, затверджених в установленому порядку, а також обстежує земельні ділянки, яким заподіяно шкоду внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Частиною статті 10 Закону встановлено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:
- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; (Абзац третій частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1708-У1 ( 1708-17 ) від 05.11.2009);
- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
- передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;
звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Таким чином, судом з'ясовано , що порушення вимог чинного земельного законодавства Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 при самовільному використанні земельних ділянок площею 0,16га та 0,44га по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул.Жолудева та вул.Пшеничної у Святошинському районі м. Києва без відповідного дозволу та одержання документа, що посвідчує право власності або користування землею без встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі, на організацію майданчику тимчасового відстою автотранспорту підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від №Ф-247/07 від 20.04.11.
Згідно ст. 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до п. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач фактично використовує земельну ділянку площею 0,16га та 0,44га по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул.Жолудева та вул.Пшеничної у Святошинському районі м. Києва, без відповідних правовстановлюючих документів, які повинні бути видані відповідним органом місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), та за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, а отже відповідач всупереч вимог ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України самовільно займає земельну ділянку площею 0,16га та 0,44га по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул.Жолудева та вул.Пшеничної у Святошинському районі м. Києва, що згідно статті 212 Земельного кодексу України є підставами для зобов'язання відповідача звільнити наведену вище земельну ділянку та привести її у придатний стан.
З огляду на викладене, вимога прокурора, заявлена у позові в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею площею 0,16га та 0,44га, яка використовується ним під розміщення автомобільної стоянки та знаходиться за адресою: по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул.Жолудева та вул.Пшеничної у Святошинському районі м. Києва та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан -є законною, обґрунтовано, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.
При цьому заявлено вимоги про стягнення з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держкомзему у м.Києві 86932,30грн.
Пунктом 12 Постанови пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»передбачено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно до пункту 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.07р., розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держземінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, -територіальними органами Держземінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000р. № 161.
Згідно з п. 8 вказаної Методики, кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагенством за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди.
Згідно зі ст.56 Закону України «Про охорону земель" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених прокуратурою та позивачем, суду не надав.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокуратури Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 29, 32-36, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) звільнити земельні ділянки за рахунок відповідача земельних ділянок площею 0,16га та 0,44га по пр-ту Академіка Корольова на перетині вул.Жолудева та вул.Пшеничної, привести їх у попередній стан та та повернути їх Київській міській раді (01044, м.Київ, вул. Хрешатик, 36).
3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1 на користь держави в особі Головного управління держкомзему у м.Києві (03113, М.Київ, вул.Дегтярівська, 51) 86932,30грн. у відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.
4. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 на користь держави 85,00 грн, державного мита за вимоги немайнового характеру, 869,32 грн. державного мита за вимоги майнового характеру, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата складення 20.07.11