ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/178
05.07.11
Господарський суд м.Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Ларікс ЛТД”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дабл Кофе Україна” м. Київ
про: стягнення 12 209,40 грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - не з'явились;
від Відповідача - не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ларікс ЛТД”, м. Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дабл Кофе Україна”, м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 203/10 від 16.06.2010 р. у розмірі 12 209,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 203/10 від 16.06. 2010 р.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір купівлі-продажу № 203/10 від 16.06.2010 р., Гарантійний лист, Акт звірки розрахунків станом на 31.01.2011 р., Свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ “Дабл Кофе Україна”, Довідка з ЄДРПОУ стосовно відповідача, Свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ “Ларікс ЛТД”.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 55/178 від 21.04.2011 р., розгляд якої призначено на 20.05.2011 р.
В судове засідання 20.05.2011 р. представники сторін не з'явились. Представник позивача подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив. У зв'язку із відсутністю представників сторін розгляд справи було відкладено на 16.06.2011 р.
16.06.2011 р. в судовому засіданні був присутній представник позивача, який надав в матеріали справи клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, пред'явив для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви та аргументував позовні вимоги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. У зв'язку із неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 05.07.2011 р.
В судове засідання призначене на 05.07.2011 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоч належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.
Крім того, представник Позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме з Свідоцтва про державну реєстрацію Відповідача та Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяв, Свідоцтві про державну реєстрацію Відповідача та в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи процесуальні строки розгляду справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16 червня 2010 року між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 203/10 (надалі-Договір).
Відповідно п.1.1 Договору Продавець зобов'язується продати у власність Покупцю за його заявками товари народного споживання належної якості -в подальшому “Товар”, а Покупець зобов'язується протягом дії цього Договору купувати товар і своєчасно сплачувати його вартість.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що конкретний асортимент (номенклатура), кількість і вартість товару вказуються в накладних на товар, які після оформлення є невід'ємною частиною Договору. Асортимент, що вказаний в накладних, може бути змінений, при цьому загальна сума Договору перед та після зміни товару одного асортименту на інший залишається незмінною.
Згідно з п.2.5. Договору, Постачальник зобов'язується надавати Покупцеві акти звірки взаємних розрахунків до 10 числа кожного поточного місяця.
Загальна сума Договору складається з суми цін усіх товарів, що вказані в накладних. (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п.4.3. Договору, Покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок Продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня від дати приймання товару.
При перерахування грошових коштів за одержаний товар, Покупець зобов'язується вказати в платіжному дорученні номер та дату накладної, згідно з якою він, Покупець, одержав конкретну сплачену партію товару. До повного остаточного розрахунку за кожну партію раніше одержаного товару (за кожною накладною), будь-яке наступне перерахування Покупцем грошових коштів в оплату за товар, зараховується Продавцем як сплата за партію товару (за накладною), яку одержав Покупець раніше від інших партій товару, незалежно від того, який номер накладної (або інше формулювання про сплату) вказано в платіжному дорученні Покупця (п.4.5. Договору).
Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків підписаного з боку Позивача та Відповідача без зауважень станом на 31.01.2011р. заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 12 209,40 грн.
Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань з оплати товару згідно умов Договору купівлі-продажу № 203/10 від 16.06.2010 р., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивачем надано в матеріали справи Акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний з боку Позивача та Відповідача станом на 31.01.2011р. з якого випливає, що заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 12 209,40 грн., проте доказів того, як саме виникла заборгованість, по якому саме договору та чи погашена вона на день звернення до господарського суду з позовною заявою не надано.
Крім того, не надано доказів виконання зобов'язань з боку Позивача, як-то накладні, відповідно до умов Договору № 203/10.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про необгрунтованість вимог позивача, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються па позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні 05.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 07.07.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева