ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/22207.07.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»,м.Київ
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекар по сусідству», м.Київ
про: стягнення заборгованості у розмірі 69 456,17 грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - ОСОБА_1 -(довір № б/н від 13.04.2011р.)
від Відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекар по сусідству», м.Київ, (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 69 456,17 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.
В судовому засіданні 08.06.2011р. Позивач надав для залучення до матеріалів справи Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 07.06.2011р. підписаний з боку Позивача з доказами направлення Відповідачу, Витяг з ЄДРПОУ станом на 30.05.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2011р. розгляд справи було відкладено на 07.07.2011р.
В судове засідання з'явився представник Позивача, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптекар по сусідству»(Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №246/р від 13.01.2009р. (надалі-Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець продає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптекар по сусідству»(Покупець) купує лікарські засоби, вироби медичного призначення та засоби косметичної промисловості (надалі - товар).
Відповідно до п.п. 4.1. Договору ціна товару визначається в національній валюті та вказується у видатковій накладній. Покупець здійснює розрахунки за товар з відстроченням терміну оплати за одержаний товар - в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених Продавцем. (п.4.3. Договору).
Згідно п.6.1. Договору за порушення строків оплати товару, передбачених п.4.3.2 цього Договору, Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості не оплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобов'язання до повного виконання такого зобов'язання.
Згідно з умовами Договору Продавець в період з 01 грудня 2010 року по 29 грудня 2010 року включно поставив Покупцю товар на загальну суму 63 377,67 грн. що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.
Проте, Відповідач свої грошові зобов'язання за Договором не виконав.
31.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»було укладено Договір № 264 про відступлення права вимоги щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекар по сусідству».
Згідно п.1.3. Договору про відступлення права вимоги Новий кредитор (Позивач) одержує право (замість Первісного кредитора - TOB «ВВС-ЛТД») вимагати від Боржника (TOB «Аптекар по сусідству») належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором по сплаті заборгованості за поставлений Товар у сумі 63 377, 67грн.
Пунктом.1.4. Договору про відступлення права вимоги передбачено, що у випадку, якщо Боржник порушує зобов'язання за Основним договором Новий кредитор має право вимагати від Боржника сплати штрафних санкцій, передбачених умовами Основного Договору, в тому числі, але не виключно, сплати штрафних санкцій за порушення зобов'язання за Основним договором перед Первісним кредитором.
Відповідно до п.2.2. Договору про відступлення права вимоги, строк оплати Первісному кредитору становить 10 (десять) календарних днів з моменту виконання Боржником свого зобов'язання за Основним Договором перед Новим кредитором.
Всупереч положенням Договору про відступлення права вимоги № 264 від 31.03.20911р. Відповідач не здійснив сплату боргу.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконання грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу товару та стягнення штрафних санкцій.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.
В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Отже, в контексті зазначених норм укладений договір купівлі-продажу № 264/р від 13.01.2009р. є належною підставою для виникнення у Відповідача грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно з умовами Договору Продавець в період з 01 грудня 2010 року по 29 грудня 2010 року включно поставив Покупцю товар на загальну суму 63 377,67 грн. що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.
Проте, Відповідач свої грошові зобов'язання за Договором не виконав.
Відповідно з п.1. ч.1. ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.
31.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»було укладено Договір № 264 про відступлення права вимоги щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекар по сусідству».
Згідно п.1.3. Договору про відступлення права вимоги Новий кредитор (Позивач) одержує право (замість Первісного кредитора - TOB «ВВС-ЛТД») вимагати від Боржника (TOB «Аптекар по сусідству») належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором по сплаті заборгованості за поставлений Товар у сумі 63 377, 67грн.
Всупереч положенням Договору про відступлення права вимоги № 264 від 31.03.20911р. Відповідач не здійснив сплату боргу.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором про відступлення права вимоги, Позивач звернувся за захистом свої прав до суду.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.
Відтак, судом встановлено, що в результаті укладання Договору про відступлення права вимоги (цесії), була здійснена заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 63 377,67 грн.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п.6.1 Договору купівлі-продажу, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»граничного розміру, а період стягнення визначений сторонами в п.6.1. Договору (за порушення строків оплати товару, передбачених п.4.3.2 цього Договору, Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості не оплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобов'язання до повного виконання такого зобов'язання), що відповідає приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 3 345,41 грн.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем з 22.12.2010р. по 03.05.2011р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у розмірі 647,52 грн.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок інфляційних нарахувань встановив, що визначена Позивачем інфляційна індексація у сумі 2 085,57 грн. за період з моменту прострочення по 03.05.2011р., не перевищує розміру індексації, яка може бути нарахована за вказаний період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з Відповідача у розмірі 2 085,57 грн.
Суд відмовляє у задоволенні заяви Позивача про вжиття судом заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на грошові кошти Відповідача, в межах ціни позову та судових витрат.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов'язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.
При цьому, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обов'язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку -Позивача.
Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, необхідних для вжиття забезпечувальних заходів.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк», м.Київ (ідентифікаційний код 37308739) задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекар по сусідству», м.Київ (ідентифікаційний код 36060242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк», м.Київ (ідентифікаційний код 37308739) основний борг у розмірі -63 377,67 грн., 3% річних у розмірі - 647,52 грн. інфляційні нарахування у розмірі -2 085,57 грн. та пеню у розмірі - 3 345,41 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекар по сусідству», м.Київ (ідентифікаційний код 36060242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк», м.Київ (ідентифікаційний код 37308739) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 694,56 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 07.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева